«Ну що, хлопці, як казав Гагарін, «поїхали! Побачимо, хто впаде першим», - саме з цих слів Віталія Андрейчука розпочалось чергове тренування учасників проекту БудуйТіло. Однак нинішнє заняття виявилось не таким, як всі попередні, адже разом із командою «Замок Любарта» Назаром Пащуком, Володимиром Тишкуном та Романом Копитком займались і їхні тренери.
Зокрема, Віталій Андрейчук вирішив провести паралельне тренування 3×3, під час якого спортсмени займалися разом зі своїми підопічними.
«Такі тренування корисно інколи проводити для того, аби показати хлопцям, що тренери вміють не лише щось розказувати і давати «наганяй» - ми можемо так само працювати і виконувати усі ці вправи. Наш тренерський склад також займається спортом. Це логічно. І ми тренуємося по 3-4 дні в тиждень. Однак наші тренування дещо відрізняються від тих, які ми проводимо для наших «спортиків». Адже у них зовсім інша мета – максимально скинути вагу», - розповідає Віталій Андрейчук.
Отже, хлопці розділились на пари – хто з ким тренується і взялися до виконання вправ.
- Стрибки в TRX
- Нижній прес на «римському стулі» або на петлях з підтягуванням ніг
- Вихід в планку під час стрибка
- Вихід на колесо
- Стрибки з хлопком
- Біг від грифу
Усі вправи хлопці виконували по таймеру у 10 підходів з хвилинними перепочинками.
Варто зауважити, що вже на 3 колі всі почали важко посопувати, але суворий голос Віталія Андрейчука не давав «учням» розслабитися. За 6-м колом хлопці добряче розчервонілись і вкрились потом.
«Піддослідні кролики» норовливо намагались показати, що вони можуть працювати в однаковому темпі з тренерами. Натомість самі «вчителі» доводили, що такі функціональні тренування для них не є чимось непосильним. Проте по завершенню тренування Ілля Щурик виглядав доволі втомленим. Каже, «підскочив» тиск.
«Десь посеред тренування у мене підскочив тиск і я різко став червоний. Зараз минеться. Просто ми темп набрали надто швидко, а так усе нормально», - запевнив він.
Наприкінець тренування, коли трішки знизився темп, Назар Пащук почав піджартовувати над тренерами.
«Їх заганяло життя. Вони тут сидять у чотирьох стінах зі своїми тренажерами, їм навіть на вулицю не дозволяють виходити. Я скажу, що кожне тренування для мене – радісний день мого життя. Віталік наказав, що я маю всім казати, що тренування – це краще, ніж весілля з моєю коханою дружиною. Але це брехня», - відверто кепкував Назар Пащук.
Натомість Віталій Андрейчук запевнив, що пошкодував хлопців, адже хотів дати дещо важчі вправи, але вистачило й того, аби добряче заганяти і тренерів, і самих «спортиків». Разом із тим він пояснив, чому його колеги після тренування мали такий виснажений вигляд.
«Я пошкодував оцих «балабухів», бо Ілля робить здебільшого не функціональні вправи, а силові. Функціональні вправи для нас всіх трьох тренерів є неабияким навантаженням, оскільки ми не робимо таких вправ.
Ми не практикуємо постійно виконання таких завдань, ми працюємо в силовому режимі. Ми маємо теж по 3-4 тренування, але сконцентровані на розвитку м’язевої тканини, а в них завдання базових вправ – це згін жирової тканини і зайвої маси тіла. Тому у хлопців виробився міні-імунітет до таких навантажень. У хлопців із «Замку Любарта» з кожним тренуванням збільшується витривалість, а ми виконуємо силові вправи», - пояснив Віталій Андрейчук.
Зрештою, пройшовши «всі кола пекла», виконавши всі вправи та трішки відхекавшись, усі хлопці попадали додолу.
«Це справжнє треш-тренування», - вичавив з себе наостанок Максим Андріюк.
Текст: Еля КОРОТИНСЬКА (Перший)
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший).
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.