Олександр Плоцедим знає про будівництво все, адже пройшов шлях від майстра до керівних посад. За своє життя він збудував чимало будинків та заводів, дивлячись на які гордиться, що причетний до їх появи.
В його очах – спокій, а обличчя випромінює добродушність та порядність. Колеги підтверджують: це чоловік врівноважений, чесний, відповідальний та професійний.
Зараз він працює начальником дільниці в будівельній компанії «Інвестор» та відповідає за житлові комплекси «Юпітер», «Сіріус», «Оріон» та «Парковий квартал».
Будівельник розповів «Першому», як працював в екстремальних умовах на півночі Росії, що робив з підлеглими-пияками, чи потрібна будівельникам освіта та чому обрав саме компанію «Інвестор».
Олександр Плоцедим цікавився будівельною сферою змалку, тож після закінчення школи здобув освіту будівельника у Луцькому технічному інституті. Більше восьми років працював на підприємстві «Промбуд-6», а згодом переїхав працювати в Москву. Спочатку був майстром, потім – виконробом, інженером виробничо-технічного відділу будівництва, начальником дільниці. Остання посада, яку обіймав за кордоном, – заступник департаменту капітального будівництва фірми «СТРОЙНЕФТЕГАЗ АЛЬЯНС».
«Коли приїхав з Росії, дуже багато цікавився різними компаніями. «Інвестор» – одна з найкращих, яка будує якісно. Я не задумуючись вирішив, що якщо візьмуть, то буду працювати у цій компанії. Так склалось, що після подачі резюме я відразу потрапив сюди, – розповідає Олександр. – Дуже тут подобається, хороший колектив, система роботи налагоджена і фірма розростається. Вона перспективна, в майбутньому буде ще дуже багато об’єктів. Коли я піду на пенсію, то буду завжди гордитись, що вніс лепту у зведення цих будинків».
Будівельник зізнається, що на керівних посадах значно важче: більше завдань та довший робочий день.
«Чим нижча ланка, тим менше завдань і менше відповідальності. А керівник відповідає за все і за всіх».
Попри це роботи Олександр Плоцедим не боїться: з восьмої години дає комусь і виконує сам різні завдання, щось планує, кудись телефонує, когось перевіряє, а головне – контролює, як підлеглі дотримуються техніки безпеки та чи якісно зводять будинки. Найважче у роботі для нього – нестача часу. До того ж хотілось би більше висококваліфікованих співробітників, бо більшість українських спеціалістів їдуть за кордон.
Каже, що зрідка доводиться карати працівників, переважно тих, хто тільки прийшов в компанію та проходить місячний випробувальний термін.
«Якщо людина недобросовісна і веде себе не належним чином, краще зразу прощатися з нею, нема сенсу з цією людиною працювати. Так було на різних посадах, де я працював», – каже будівельник.
А от з тими, хто в колективі довше, стосунки склались прекрасні.
«Більшість людей – хороші. Але трапляються люди зі своїми характерами. Треба знаходити завжди цю ниточку, щоб похвалити, чи навпаки сказати правду. Я людина комунікабельна, знаходжу спільну мову із усіма людьми», – усміхається.
«До жінок треба завжди ставитись так, щоб ніяким словом не образити їх. Вони все сприймають дуже близько до душі, тому це інша категорія працівників, з ними треба бути делікатними», – додає. Зауважує, що жінок безпосередньо на будівництві мало, вони в основному займаються оздобленням, проте загалом у компанії – чимало. На його думку, жінки краще справляються із документацією та продажами квартир, адже ставляться до цієї роботи більш скрупульозно.
Ще один з обов’язків керівника дільниці – підбір майстрів та прорабів. «Кастинг» проходять найпрофесійніші, тільки з такими працює Олександр Плоцедим, щоб не було браку в роботі. Каже, що за випробувальний термін людина розкривається та показує, чи достойна працювати у компанії. На вік не зважає, мовляв, часом після інституту приходить молодь набагато кваліфікованіша, ніж ті, що мають певний стаж роботи.
Попри те, що багато українців їдуть на заробітки на будівництво без спеціальної освіти і багато чого вчаться самі, він переконаний, що вона необхідна. Якою б грамотною людина не була, але без освіти будівельника не зможе побачити помилки у кресленнях чи прийняти якесь технічне рішення, особливо, якщо це треба зробити швидко.
Олександр Плоцедим ділиться, що на виробництві п’яних не терпить. З любителями заглянути в чарку бореться жорстко:
«Щодо випивки у нас розмова коротка: перший раз попередження, на другий раз звільнення. Часом людина з першого разу не розуміє, люди думають, що з ними жартують. Краще таких працівників зовсім не мати».
Цікаво, що в Росії переважно працював на далекій півночі, за полярним колом, на об’єктах «Газпрому», а там сухий закон. Людей на робоче місце доставляли на вертольотах, перед посадкою усіх перевіряли, тож провезти щось було неможливо. Навіть ліки на основі спирту були заборонені.
Взагалі в Росії доводилось працювати в таких зонах, де часто були урагани. Якось через стихію впав будівельний кран. Був випадок, коли згоріло два вагони, а охорона не помітила цього, бо буря була така, що на відстані метра нічого не було видно.
«Якось ми будували офісний центр із семи поверхів. На одному з них підрядники зробили скляні перегородки на 10, 5 тисяч квадратів. Працювали і вечорами, і ночами. Я прийшов і сказав, що дві перегородки взагалі не за планом встановлені, і сказав їх демонтувати. Коли вранці приходжу – демонтовані всі перегородки на всьому поверсі. Уявляєте? Вони тиждень робили і за ніч це все зламали. Отака була кумедія», – пригадав Олександр Плоцедим.
За його словами, коли приїхав на батьківщину, ніби зробив крок назад, оскільки побачив, що тут будівельники застосовують старіші технології. Пов’язує це із малими зарплатами у людей, через що вони не можуть купити квартиру, а забудовники відповідно не мають достатньої кількості фінансів, щоб оновити техніку та використовувати якісніші матеріали.
Улюблений «космічний» житловий комплекс будівельника – «Юпітер».
«Я з нього починав. Як прийшов тільки, то був там виконробом. А потім мене перевели на посаду начальника дільниці. Все оперативно будується і хорошої якості, буквально за рік – це дуже стислі строки – збудувати такий будинок не так просто. Ми тільки почали будувати, а вже майже всі квартири продані, бо люди бачать, як швидко і якісно все робиться», - говорить Олександр.
На його думку для комфортного життя необхідна як мінімум трикімнатна квартира, а ідеальне житло – це невеликий котедж з господарством. На свою оселю не жаліється, бо має чотирикімнатну квартиру та будує дачу.
Їздить на садибу батьків у Рожище, вирощує там сад: яблуні, сливи, груші, персики… Любов до садівництва передалась від батька, а тому – від діда. А ще любить риболовлю, займається нумізматикою та тримає великий акваріум. Щоправда, нарікає, що мало часу на улюблені заняття, адже більшість часу витрачає на улюблену роботу. Найбільше любить її за відчуття радості та гордості, які виникають, коли бачить потужні заводи та красиві будинки, які постають завдяки його нелегкій праці.
«Коли отримуєш готовий продукт, ідеш і говориш: «Я це збудував!» – це дуже подобається», – зізнається будівельник.
P.S. Олександр Плоцедим зніяковів, коли його попросили розповісти про орден, якого він отримав до Дня будівельника. «Не буду я нічого розказувати!» - запротестував він. Зізнався лише, що раніше отримував грамоти за роботу. Каже, що це було як «Отченаш» - часто. Як виявилось, йому вручили орден «За розбудову України», яким щорічно відзначають найкращих будівельників та архітекторів.
Текст: Наталя ХВЕСИК (Перший)
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший)
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
