35-річний військовослужбовець з Луцька на позивний "Брутто" з червня 2022 року – водій взводу протитанкових ракетних комплексів у 118 окремій механізованій бригаді. Торік у жовтні чоловік отримав поранення.
Під час реабілітації у Луцьку боєць розповів Суспільному, як з пацифіста став воїном і як йому допомагає одужувати пес Буля.
"Мене вмовляли взяти російське громадянство"
До повномасштабної війни, розповів військовослужбовець, працював монтажником технологічного атомного обладнання. Його робоче місце впродовж шести років було на одній з атомних станцій Білорусі.
З його слів, 80 відсотків колег були українцями. Атомна станція належала фірмі, яку пов'язували із РФ.
"Коли я працював на атомній станції мене вмовляли взяти російське громадянство. Мовляв, без цього не буде кар'єрного зростання. Але в мене була "чуйка". Взагалі до війни я був пацифістом, а тепер став націоналістом", — розповідає Брутто.
У кінці 2022 року Брутто приїхав до Луцька з Білорусі у відпустку. І на роботу вже не повернувся, бо в Україні розпочалася повномасштабна війна.
Каже, що разом із друзями пішов до ТЦК, але його без досвіду служби у війську спершу мобілізовувати відмовилися. А вже у червні 2022 року вручили повістку.
"Спочатку ми були 50 окремий стрілецький батальйон. Ми в нас в області готували бойові рубежі на українсько-білоруському кордоні, якби ворог раптом сюди пішов. Трішки пізніше нас кинули у новостворену 118-ту механізовану бригаду ЗСУ", — каже військовослужбовець.
Після кількох місяців навчань під головуванням інструкторів НАТО, говорить боєць, він поїхав на Запорізький напрямок, де досі перебуває його підрозділ.
"Перші хвилини думав, що я вже двохсотий"
На Запоріжжі головне завдання його взводу — це стримувати танки ворога, каже Брутто. Але на війні доводиться виконувати абсолютно різні завдання.
"В нас протитанковий взвод. Це всі види протитанкової зброї. Виїжджає техніка ворога і нам по рації передають координати. Ми відпрацювали й відкотилися. Буває, що і в штурми ходимо, буває тримаємо позиції. Завдання міняються. Це війна", — говорить лучанин.
2 жовтня 2023 року боєць називає своїм другим Днем народження. Бо в цей день отримав поранення.
Це було на спостережному пункті, орієнтовно за 50 метрів від позицій російських військовослужбовців. В їхній окоп прилетів снаряд від станкового протитанкового гранатомета.
"Нам пощастило, що снаряд летів не під прямим кутом. Перші хвилини думав, що я "двохсотий". Я нічого не бачив, нічого не чув. Я сидів і думав, що так смерть приходить. Потім думав, що мені очі повибивало, поки земля з очей осипалась і мені розвиднілося", — пригадує боєць.
Окрім поранень та опіків рук й обличчя, каже Брутто, в нього діагностували черепно-мозкову травму, розрив барабанних перетинок та тяжку контузію.
"Якби не пес, то мені — хана"
Лікування та реабілітація тривали орієнтовно пів року. Каже, що під час відновлення дуже допомогла підтримка матері та спілкування з домашнім улюбленцем породи джек-рассел-тер'єр на ім'я "Буля".
"Якби не пес, то мені — хана, труба. Я зранку до нього підходжу, ми бородами потремося один в одного. Я подивлюся в його очі і він все зрозуміє, що мені болить і що я йому хотів сказати", — ділиться Брутто.
Військовослужбовець розповідає, що під час реабілітації в тилу намагається жити максимально насиченим життям. Багато спілкується, шукає нові знайомства.
Нещодавно погодився на пропозицію вперше у житті взяти участь у лицарському турнірі, що відбувався у Луцькому замку.
"В мене зараз таке життя, як у фільмі "Завжди кажи — "ТАК". Я за будь-який двіж. Мені пропонують і я погоджуюся на все. Крім гидкого всякого", — говорить військовослужбовець.
Зі слів Брутто, за кілька днів він повертатиметься на передову. Каже, що на подив багатьох цивільних, він не може дочекатися, коли повернеться на Запоріжжя.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
