Кінець листопада. В Україні щодня виявляють 12-15 тисяч нових хворих на коронавірус. З них орієнтовно 1,5 тисячі потрапляє на лікарняні ліжка.
На 11-ому місяці світової пандемії коронавірусу медики сходяться на думці: тяжким хворим необхідний кисень. Жодні ліки не врятують, якщо людина задихається. Визнають це і в українському Міністерстві охорони здоров’я. Очільник відомства Максим Степанов заявив, що до кінця року 80% ковідних ліжок повинні мати доступ до кисню.
Гроші на це наче є. Волинським лікарням, зокрема, пообіцяли майже 52 мільйони гривень на проведення кисню. Чи вирішить це проблему та як швидко, з’ясовував «Перший».
Чому «середні показники» мало що кажуть про реальну ситуацію в лікарнях
Наразі у волинських лікарнях – 1426 ліжок, призначених для лікування хворих на COVID, з них 687 підключені до кисню, тобто 48,2%. Однак це «середня температура по палаті», а ситуація в лікарнях кардинально відрізняється.
Наприклад, зразковий у цьому плані ковідний шпиталь Волинської обласної клінічної лікарні (у селі Тарасове біля Луцька). Днями там відкрили нове відділення з 40 кисневими точками. Тепер у госпіталі – 150 ліжок, підключених до кисню і найближчим часом зроблять ще 40.
А от у Луцькій центральній районній лікарні ситуація зовсім інша. Директор Сергій Коновал каже, наразі тут – 7 ліжок з киснем. Для них купили балони, які по черзі заправляють. Однак, якщо працюють одночасно більше, ніж 5 балонів, система не витримує і подача кисню зупиняється.
Втім, і тут, схоже, катастрофи вдалось уникнути. Цього тижня в лікарні хочуть почати монтувати 24 кисневі точки. Пощастило, бо процес почали ще у вересні, а тому встигли залагодити усі бюрократичні процедури. Ще по 30 точках триває експертиза. Є надія встигнути завершити до нового року. Але лікар чесно визнає: «Якби ж це залежало від нас».
Значно гірша історія – у Любешівській центральній районній лікарні. Кисневої мережі тут поки немає. Натомість використовують 7 кисневих концентраторів – радше побутові пристрої, що виділяють кисень з повітря. З початком епідемії вони стали дуже актуальними для лікування хворих на коронавірус. Раніше ж часто використовувались людьми, які мають хронічні захворювання легень.
З майже 52 мільйонів районна лікарня може отримати 2 мільйони 650 тисяч гривень. Однак, коли їх вдасться використати, тут поки не знають. Спершу потрібно знайти підрядника, зробити проєктно-кошторисну документацію, пройти експертизу і аж тоді – приступати до робіт.
«Складно сказати, бо всі організації, які в Україні цим займаються, зараз задіяні», - каже директор Богдан Іванів.
Бюрократія може тривати 2 місяці. Чому її ніяк не можна прискорити
Проблема в тому, що гроші, які пообіцяли виділити волинським лікарням, потрібно використати до нового року. Інакше їх доведеться повернути до державного бюджету.
«Ми чудово розуміємо і те, що їх потрібно освоїти до кінця року, і те, що це буде дуже важко зробити. Так, кисневі концентратори можна привезти, але якщо ми говоримо про централізоване постачання кисню в лікарні: станції, бочки, проведення мережі – зробити це до кінця року неможливо», - каже заступник голови Волинської облдержадміністрації Ігор Чуліпа.
«Тому ми вже написали кілька листів і на Міністерство охорони здоров’я, і на Кабмін, щоб ці кошти зробили перехідними і їх не потрібно було повертати в державний бюджет після нового року. Якщо їх зроблять перехідними хоча б на перший квартал 2021 року, питань немає – ми все встигнемо зробити», - додає чиновник.
Там, де вже укладені договори, і пройдені усі дозвільні процедури, провести кисень планують швидко. За тиждень-два. Але основна затримка – саме за підготовкою документів і їх перевіркою контролюючими органами. Цей процес може тривати тижнями, якщо не місяцями.
Так, зокрема, трапилося з Волинською обласною інфекційною лікарнею. Наразі тут є 15 ліжок з киснем і всі вони зайняті пацієнтами. Ще 80 кисневих точок почали робити на початку жовтня.
«В Київ дзвоню кожен день, підрядники кажуть, що здали документи на експертизу і чекають результатів, - каже виконувачка обов’язків директора інфекційної лікарні Галина Морочковська. – Нас попереджали, що це клопітка і тривала робота, але почати проведення кисню обіцяли у листопаді. Ми зацікавлені більше, ніж ви, щоб швидше це зробити, і щодня працюємо. Самі боїмось, що не встигнемо до нового року і доведеться повертати гроші. Навіть говорити про таке не хочеться».
Тимчасова виконувачка обов’язків начальника обласного управління охорони здоров’я Людмила Тимощук каже, про тривалість бюрократичних процедур знає, але нічого з цим зробити не може. Більше того, за словами посадовиці, це необхідність.
«Бачили Львів? Поспіх у цій сфері дуже небезпечний, тому потрібно дотриматись повністю усіх правил», - запевняє посадовиця.
«Бачили Львів?» – це про випадок у Львівському обласному госпіталі ветеранів війн. 20 листопада міський голова Андрій Садовий повідомив, що при заправці кисню там стався вибух і усіх хворих на кисневих апаратах довелось терміново везти в інші лікарні. Хоча згодом у госпіталі повідомили, що вибуху не було, мовляв тимчасово вийшла з ладу система кисневого постачання. Наступного дня заклад повністю відновив роботу.
«В деяких лікарнях договори з підрядниками укладені ще з вересня, а то й серпня. А тоді ще й мови не було про гроші з державного бюджету. Розраховували, в разі чого брати їх в місцевих бюджетах. Ми взагалі не знали, що можуть бути якісь мільйони виділені. Але як по-іншому? Виготовлення проєктно-кошторисної документації і експертиза – це мінімум 2 місяці. Сьогодні-на сьогодні – так не буває», - каже Людмила Тимощук.
Водночас вона визнає – дозволити собі укладати договори у серпні-вересні могли далеко не всі лікарні. Деякі на той час ще не були перекваліфіковані під роботу з хворими на коронавірус, а тому – не мали грошей на ліки і оплату праці. Не кажучи вже про такі серйозні модернізації.
До речі, майже 52 мільйони гривень на кисень, область ще не отримала. Поки це обіцянка уряду, хоч суму вже й віртуально розділили між лікарнями.
На Волині немає підприємств, які можуть проводити кисень в лікарнях
Окрім довгих погоджувальних процедур, ще одна проблема – знайти підприємство, яке проведе кисень в лікарні. Робити це можуть лише компанії, що пройшли спеціальне ліцензування. До пандемії цей ринок в Україні був невеликим. Кисень в лікарні проводили, якщо відкривали новий заклад або, наприклад, капітально ремонтували відділення реанімації. Малий попит – мала пропозиція. Тим паче, що отримання ліцензії – часто складна і дорога процедура.
Тепер же компанії, які мають право працювати з кисневим обладнанням, ну дуже затребувані. З поширенням вірусу кисень знадобився там, де його ніколи не було. В гінекологічних, терапевтичних, дитячих відділеннях районних лікарень. Загалом усіх, які віддали для лікування хворих на COVID-19.
«Ми вийшли на Львів, контактували з двома їхніми підприємствами, але вони не захотіли в нас робити, бо зайняті на львівських об’єктах», - каже очільник луцької районної лікарні Сергій Коновал.
На Волині таких підрядників наразі, схоже, немає.
«Принаймні, я про них не знаю. Може, були, але в них закінчились ліцензії», - каже очільниця обласного управління охорони здоров’я Людмила Тимощук.
«Мало підрядників, мало вітчизняного обладнання. Воно часто йде з Китаю, тому багато часу витрачається на доставку», - розповідає також Ігор Чуліпа.
З питанням про те, скільки компаній, які можуть проводити кисень в медичних закладах, є загалом в Україні, «Перший» звернувся до Міністерства охорони здоров’я. Однак там відповіли, що у них «мало людей і розгляд запиту може бути довгим». У формальній відповіді вказано лише: «Враховуючи наявність додаткового фінансування, МОЗ України будуть здійснені заходи по пришвидшенню закупівлі необхідного обладнання на місцях для розширення доступу пацієнтів до кисню медичного». Що саме мається на увазі під «пришвидшенням» – з’ясувати не вдалося.
Чому у більшості волинських лікарень працює одне підприємство
Чи не єдине прискорення, яке дала держава лікарням у боротьбі з епідемією, це дозвіл не проводити тендерні торги, а укладати договори напряму з постачальниками товарів і послуг. Про що потрібно постфактум відзвітуватись на платформі Prozorro.
З одного боку, це таки прискорило процес, з іншого – змусило головних лікарів не обирати серед пропозицій різних компаній, які подались на тендер, а самостійно шукати підрядників.
На допомогу прийшло «сарафанне радіо». Не маючи вибору, директори почали зідзвонюватись один з одним з єдиним питанням: «А хто у вас робить?».
«Я, наприклад, дзвонив до головних лікарів обласної, інфекційної лікарень. Всі спілкуємось між собою і питаємо, хто що знайшов, просимо поділитись контактами», - каже Сергій Коновал.
В результаті щонайменше 8 волинських лікарень (обласна клінічна, обласна інфекційна, обласна психіатрична, володимир-волинська, камінь-каширська, луцька міська (йдеться про коронавірусний шпиталь в одному з корпусів Луцького пологового будинку), ковельська, луцька районна) замовили послуги у київського підприємства «Алві-Лайн». Принаймні, цьому вже є підтвердження у системі Prozorro.
«Завів» підприємство на Волинь фактично очільник Волинської обласної клінічної лікарні Олександр Дудар.
«Це мої давні знайомі. Я на них вийшов три роки тому, коли про COVID ще ніхто не чув. Разом з ними ми розробляли проєкт системи газопостачання в основному корпусі лікарні. І коли було фінансування Світового банку, ми це зробили. А коли почалась епідемія, в березні домовився з ними, щоб почали робити кисень в госпіталі Тарасовому. Зараз вони стараються працювати на всю Україну, але пообіцяли, що Волинь – в пріоритеті. Я просив їх, як для себе», - пояснює директор обласної лікарні.
На жаль, поспілкуватись з представниками підприємства «Алві-Лайн» «Першому» не вдалося. Шкода, бо хотілося дізнатись, які шанси завершити до кінця року ті об’єкти, де договори вже підписані.
Уявімо, обладнання є. А кисню всім вистачить?
Ще одне завдання з зірочкою, яке потрібно вирішити головним лікарям, – це пошук кисню. Наразі його на Волинь постачають два підприємства: «Львівкисень» та «Лінде Газ Україна».
«Інші на Волинь не хочуть постачати, бо мають замовлення ближче до своїх виробництв», - пояснює Людмила Тимощук.
«Поки кисню вистачає, бо точок не надто багато. Щодня в середньому 3,5 тонни кисню використовують усі волинські лікарні. Але, якщо запустять ще луцький пологовий (ковідний шпиталь у ньому запрацював 26 листопада, - ред.), де 100 точок, потрібно буде більше кисню. Поки, Слава Богу, критичної ситуації немає», - запевняє чиновниця.
У МОЗ також кажуть, що «в більшості регіонів виробники кисню спроможні виробляти збільшені обсяги кисню медичного, які наразі аномально споживають заклади охорони здоров’я».
«Проблемою із доступом кисню до пацієнта є обмежена кількість тари для його транспортування (балонів, кріоцеліндірів)», - йдеться у відповіді міністерства.
Як вирішуватимуть проблему, чиновники не кажуть…
***
У квітні, коли епідемія коронавірусу в Україні лише набирала обертів, медикам пообіцяли доплачувати 300% надбавки до зарплати. Більше того – міністр охорони здоров’я Максим Степанов свого часу навіть заявляв, що гроші вже відправили в регіони. Мовляв, питайте у головних лікарів, чому вони вам не платять. Хоча на той момент Волинська область, зокрема, тих грошей ще не отримала.
З часом питання вирішили, але ця епопея добряче попсувала нерви усім учасникам. Можна тільки уявити, що відчував головний лікар, коли колектив протестує, а міністр киває: давай, вирішуй проблему.
Тож логічно припустити, що і зараз усі списи з Офісу президента, Кабінету Міністрів полетять в бік очільників лікарень. Мовляв, ми вам гроші виділили, а ви, ледарі, не спромоглися провести кисень.
Дарма лише, що про ці гроші заговорили лише тоді, коли більшість ліжок з киснем зайняті (в деяких лікарнях - усі), а до кінця року лишається кілька тижнів. Цілком вірогідно, що з настанням 1 січня гарна обіцянка про 52 мільйони гривень волинським лікарням так і залишиться просто обіцянкою.
Текст: Віта Сахнік
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
