Вуличні музиканти – обличчя кожного міста. Вони створюють атмосферу і дають голос міським вулицям.
Є музиканти, які роками традиційно займають одне і те ж місце, приходять грати музику, наче на роботу. А є «заїжджі»: з’являться, дадуть концерт і везуть свою музику в інші міста.
Ми прогулялися наймузичнішою вулицею Луцька – пішохідною вулицею Лесі Українки, і поспілкувалися із музикантами, які грають просто неба.
Квартет «Hot brass band»
Проходячи повз них, люди часто спиняються. Говорять про хороше звучання. Хтось – про любов до нот… Хтось навіть пританцьовує.
«Три роки тому, як тільки вирішили створити гурт, вийшли на вулицю Лесі Українки у надзвичайну спеку. Почали замислюватись над назвою гурту, і на думку відразу спало слово «hot» (гарячий, – ред.)», – посміхаючись розповідає Вадим Прокопчук.
Вони – четверо випускників Волинського державного училища культури та мистецтв: Андрій Волянюк — туба; Геннадій Купріюк — барабани; Олександр Пачка — труба; Вадим Прокопчук — тромбон. Усі родом з навколишніх сіл.
Вадим та Андрій уже студенти Національної музичної академії України, а Геннадій й Олександр лише планують вступати у консерваторію.
У репертуарі – і джазові твори, й українські народні пісні в сучасних обробках, рок-обробки, і поп-музика.
«Де краще грати – на вулиці чи у залі на концертах? Звісно, що на концертах! Бо на вулиці, як правило, граєш довго, і наш професійний «апарат» – губи – втомлюється, перестає слухатися. Це виснажує набагато більше, аніж виступи у комфортних, великих залах. До цього ми й прагнемо», – розповідає Вадим Прокопчук.
Хлопці мріють про великі сцени, повні глядацькі зали і навіть гастрольні тури. Впевнені, що стануть знаменитими. Але поки що, як тільки з’являється вільна година на вихідних – виходять на «луцький Бродвей» і відточують свою майстерність тут…
Запальна Наталя
16-ти річна Наталя є студенткою Волинського державного училища культури та мистецтв. Вона скрипалька. Розповідає, що скрипка у її руках уже 13 років.
«Я навчалась у мами і тата, адже вони теж скрипалі і повністю передали мені свою майстерність», – ділиться Наталка.
Після завершення навчання у Луцьку, дівчина планує вступити у Національну музичну академію України, адже мріє про велику сцену.
«Я мрію про сольну кар’єру, великі сцени і популярність», – розповідає Наталя.
Дівчина здебільшого грає сама на концертах, конкурсах чи навіть – просто неба.
За її словами, вулична гра для неї – особливе задоволення.
«Мені дуже подобається, коли я бачу віддачу від людей. Навіть коли вони йдуть по справах, але повернуться до мене і посміхнуться, я стаю щасливою. Це дуже круто, коли я бачу, що їм подобається”, – розповідає сприкалька.
Наважитись вийти грати на вулицю їй важко не було. Адже, тато Наталі також грав зі своїм гуртом на «луцькому Бродвеї».
У репертуарі дівчини здебільшого рок-пісні, але й «Гуцулку Ксеню» вона заграти не проти.
Дует скрипальок Ірина та Анастасія
Ці дівчата часто грають на наймузичнішій вулиці Луцька, адже мріють зібрати гроші на… «Порше Кайен»!
Дівчата не місцеві – з Ківерець. Є студентками Волинського державного училища культури та мистецтв. Мріють про велику сцену та популярність.
«Вулична гра – це не наша вершина! Ми можемо більше. Але, тут граємо для душі, бо подобається дарувати свою музику перехожим. Тим паче, що й підзаробити тут також можна», – розповідає Ірина.
Грати полюбляють абсолютно усе: українські народні, сучасні пісні, зарубіжну музику, рок-обробки.
Розповідають, що батьки ставляться з розумінням, адже у Анастасії вони також музиканти, а от у Ірини – медики. Втім, повага до бажання юних музик – передусім.
Після училища хочуть вступити до Національної академії музики України, але додають: «Спочатку на скрипку нову назбираємо, а далі – консерваторія!».
Рівненський гурт «Never Too Late»
Коли на вулиці Лесі Українки грає рівненський гурт «Never Too Late», звук – такий, ніби поруч повноцінний рок-концерт.
Соліст гурту Максим, розповів, що вони не сидять на місці і грають на вулицях чи не у кожному куточку України. Кажуть, грали майже усюди, окрім сходу, туди ще не доїхали. До Луцька завітали не вперше, однак вирішили приїхати саме на День міста, аби привітати містян своєю музикою.
Склад гурту: Максим — соліст\вокаліст, Сергій — барабани, Іван — бас-гітарист, Вадим — саксофон, клавіші, соло-гітара.
Розповідають, що збирають кошти, аби випустити власний альбом.
«Ми записуємо свої власні пісні, а кошти збираємо на альбом, аби зробити його якісним і взагалі, гроші потрібні й на життя. Бо фактично, гурту віддаємо увесь свій час і лише музикою заробляємо», - розповідає соліст гурту Максим.
Квартет, насправді, існує не надто давно - три роки. Однак, мають амбітні плани щодо майбутнього розвитку: планують брати участь у відомих телешоу, втім, не зізнаються, коли і на яких саме.
Кажуть, що вулична гра їм подобається, тому й вирішили їздити по різних містах.
«Ми прагнемо вийти на всеукраїнський рівень, аби стати відомими і впізнаваними!» - каже Максим.
Дует брата та сестри. Оріан і Орінея
Цей дует скрипалів потрібно було, буквально, вмовляти на розмову. Серйозні діти, які викликають захват у пішоходів, бо попри свій вік — грають майстерно.
Він — Оріан, якому вже виповнилось 12 років. Вона — Орінея, їй скоро виповниться 11 років.
Грають з 5-6 років, розповідають, що дуже подобаються заняття музикою. Навчаються у Луцькій музичній школі №1. Оріан мріє відвідати Францію, бо подобається культура цієї країни, а от Орінея — з братом у Францію не хоче, натомість мріє стати архітектором! На запитання, чому ж тоді грає на скрипці, з посмішкою відповідає: «А хіба не можна бути музикантом-архітектором?Я хочу стати самим крутим архітектором!».
Оріан розповідає, що найбільше полюбляє грати «Despacito» Луїса Фонсі, а Орінея обожнює виконувати «Havah Nagila».
Текст і фото: Юлія ГАЛЕЦЬКА
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
