Яким може бути майбутнє вугільної галузі, чи заслуговує новий голова ОДА на таку ж нищівну критику, як попередній, та про можливу перспективу приєднання до команди «УКРОПу» розповів Інформаційному агентству Волинські Новини народний депутат Ігор Гузь.
Як Ви оцінюєте темпи створення об’єднаних територіальних громад в окрузі?
Ми створили вже всі 12 об’єднаних територіальних громад. Залишилося декілька населених пунктів, що доєднаються до вже створених ОТГ. Можу назвати Березовичі Володимир-Волинського району, Згорани Любомльського району та Гряди і Луковичі Іваничівського району: це лише чотири сільські ради, що ще не доєдналися ні до кого. Отже, практично всі ОТГ вже створені і 30 червня ми вчергове зустрілися з усіма головами об’єднаних територіальних громад. Ми створили Асоціацію органів місцевого самоврядування «Прибужжя», куди увійшли всі керівники громад і селищна рада Благодатного, і ми щомісяця зустрічаємося, щоразу в іншій ОТГ. Наприкінці травня це було Заріччя. і час зустрічей відбувається спілкування, обговорення, ми запрошуємо цікавих людей, зокрема, це були і начальник ГУ Нацполіції в області Петро Шпига, і керівник ВОУЛМГ Олександр Кватирко, і представники зі Львова, які займаються інвестиціями тощо. Я гордий тим, що мій округ першим в області, фактично, завершив децентралізацію.
Які найбільш нагальні питання, що потребують вирішення в окрузі, зокрема, у контексті залучення коштів держбюджету?
Якщо говорити про проблеми, то в Іваничівському районі - це питання майбутнього центральної районної лікарні. Мені не дуже приємно, коли очільники області, то один, то другий, приїжджають і кажуть, що це музей. А потім розповідають, що нам потрібно «побудувати готель на базі лікарні». Це не зовсім правильно. Це ключова проблема Іваничівського району. Якщо ми говоримо про Нововолинськ, то, без сумніву, проблеми шахт так і не вирішуються. Міністр вже два з половиною роки на посаді і ще жодного разу не прибув у Нововолинськ. Тому стратегії немає і, на жаль, далі будуть бунти, різного роду моменти.
Зараз у Нововолинську є чергова екологічна проблема – виробництво промислової групи «Пан Курчак», люди скаржаться на забруднення повітря, збирають мітинги. Щодо Володимира-Волинського, то тут актуальне питання станції переливання крові. Я зустрічався з колективом і тримаю на контролі питання, щоб суттєво не зменшили штат і щоб вона далі існувала. Ще одне питання – школа-інтернат, яку очолює Валентин Вірковський, хочеться, щоб ця школа існувала. Також це, звичайно, 14-та ОМБ та зенітно-ракетний полк. Щодо Любомля, то стояло питання створення госпітальних округів. Проте створити округ не вдалося, оскільки це не дозволяв екс-голова ОДА Володимир Гунчик.
Серед інших проблем, звичайно, і дорожнє покриття, і переоснащення митних переходів "Ягодин" та "Устилуг", адже велика частина моїх виборців працює за кордоном та на кордоні. Що стосується коштів на соціально-економічний розвиток, які вже четвертий рік надходять в мій округ, то ми їх розподіляємо «як масло на хліб», тобто, намагаємося врахувати всі позиції усіх органів місцевого самоврядування. У нас 211 сіл, селищ та міст, це дуже багато, у тому числі, два великих міста – Володимир-Волинський та Нововолинськ. Тому, хай мене критикують чи ні, але ми і далі будемо ставити спортивні майданчики зі штучним покриттям, де є потреба. Два таких майданчики вже облаштували у Володимирі-Волинському. Звичайно, будемо розвивати рекреаційні зони, школи, дитячі садки, будинки культури, інфраструктуру, яка потрібна для жителів округу.
Як оцінюєте перспективу завершення будівництва шахти № 10 та загалом майбутнє вугільної галузі Волині? Ще декілька років тому це питання активно обговорювали.
На жаль, не можна сказати сказати, що є оптимізм. Немає стратегії на центральному рівні. Щодо добудови шахти № 10, без сумніву, перспектива є: у зв’язку з окупацією частини Донбасу з’явилася потреба у вугіллі марки Г (газоносному). Тож сам Бог велів добудувати цю шахту, адже електростанції переходять на вугілля цієї марки і наше паливо можна було б туди поставляти. Нагадаю, на шахті № 10 є 30 мільйонів тонн покладів цього вугілля, але політичної волі, на жаль, немає. Силами області голова ОДА, голова облради і народний депутат не зможуть зіштовхнути це з мертвої точки – це рівень президента чи прем’єр-міністра. Тому песимізму більше, ніж оптимізму.
Які громадські ініціативи вдалося реалізувати в окрузі?
Окрім Асоціації органів місцевого самоврядування «Прибужжя» (яку очолює моя помічниця Валентина Степюк, колишня голова сільської ради у Старій Лішні та яка була «мотором децентралізації» від нашої команди, їздила з семінарами, переконувала, влаштовувала перехресні зустрічі, щоб пришвидшити цей процес), без сумніву, це фестиваль «Княжий». Він вдруге відбудеться 23-24 червня поблизу Володимира-Волинського. Торік він зібрав 9 тисяч учасників. Це дуже класний захід, який цього року, думаю, буде значно цікавішим, адже організатори вже набралися досвіду.
Мотором цього процесу є місцева молодь. Також вже втретє відбудеться фестиваль «Фест лайк» у селі Гуща Любомльського району (попереднього разу він відбувався у Згоранах). Це також плюс. Дехто розказує, що «Гузь тільки фестивалями займається», згадуючи «Бандерштат». Але я цими напрямками займався ще до депутатства і люди, які відвідують фестивалі, задоволені. Особливо це стосується Володимира-Волинського, де тривалий час не проводився фестиваль «Володимир». Натомість ми створили новий безалкогольний фестиваль «Княжий», який пропагує історичне минуле.
Яким чином райони, що входять до складу округу, можна зробити привабливими для туристів?
Велику перспективу має Володимир-Волинський. Він має історичне нашарування. Щоб зрушити це питання, потрібно багато роботи. Наприклад, зараз спільно з обласною радою поетапно системно почали розбудову валів. Розпочали з того, що цього року плануємо завершити підготовку документації. Потрібні були значні кошти і допомогла обласна рада та її голова Ігор Палиця.
Наступним етапом будуть системні розкопки, і після того ми можемо розпочинати процес пошуку ресурсів і узгодження того, як мають виглядати вали, щоб створити міні-замок Любарта, куди їхали б туристи. Також у Володимирі є багато церков, інших цікавих тем, наприклад, підземелля в центральній церкві УПЦ КП, де можна зробити цікаву історичну родзинку для туристів. Окрім цього, хоч це і не мій округ, важливим пунктом для туристів є Світязь та весь каскад Шацьких озер. Це питання нового митного переходу Адамчуки-Збереже, щоб польський турист не чекав годинами на Ягодині чи в Устилузі, а міг потрапити туди напряму – від Адамчуків до Світязя лише 7 кілометрів. Важливо завершити ремонт дороги, облаштування каналізації – потрібно предметно працювати.
Що втрачає місто Луцьк через те, що наразі немає міського голови, а лише виконувач його повноважень?
Коли мені кажуть «чому ти піднімаєш це питання?», то я відповідаю, що народився у Луцьку, закінчив тут дитсадок, школу, університет, п’ять років працював у міській раді, був депутатом міськради. Тож місто мені небайдуже. По-друге, місто втрачає основне – динаміку розвитку. Те, що я спостерігаю останні півтора року – постійна гризня та постійні протиріччя, які йдуть у міськраді, поглинають зусилля чиновників, депутатів, фракцій на самознищення.
Натомість в нормальній атмосфері та ситуації ці сили та енергія повинні були б спрямовуватися на розвиток, пошук інвестицій, переймання досвіду європейських міст, наприклад, Любліна. Чергові спроби відкликати когось із депутатів – не вихід, тому що я казав і казатиму, що можна поміняти одних на других, ті будуть у владі, а ті в опозиції, але ситуація не нормалізується. Єдиний спосіб нормалізації ситуації – вибори міського голови і депутатського корпусу, тобто, всі повинні оновитися. Ще є час – 2018, 2019 роки та майже цілий 2020 рік (чергові вибори – у жовтні 2020 року).
Я сподіваюся, що після чергових виборів депутати отримають мандат виборців Луцька і ситуація нормалізується. Тому я неодноразово вимагав і вимагаю зараз, щоб вибори були призначені. Але визнаю відверто, що перспектива сумнівна – БПП, Банкова, Адміністрація Президента не хочуть цих виборів і не дозволять проголосувати у парламенті за дату їх проведення, адже БПП з союзниками має блокуючий пакет. Прикро про це говорити, але, як мінімум, до президентських виборів вибори у Луцьку не відбудуться. Відповідно, процеси, які відбуваються, будуть продовжуватися.
Тобто, питання полягає не тільки у відсутності провладного кандидата у Луцьку?
Я думаю, що, по-перше, питання в тому, що Петро Порошенко боїться програти. Для нього будь-які серйозні місцеві вибори це - аргумент. Наприклад, «Солідарність» постійно сперечається з «Батьківщиною», хто програв на рівні ОТГ. Якщо він програє в обласному центрі, відповідно, це буде поганим сигналом перед виборами президента. По-друге, ті сили, які орієнтуються на Банкову, за тією інформацією, якою я володію, дійсно не мають потужного сильного кандидата. І це проблема, яку треба вирішувати – обирати, вести перемовини, а не уникати цього питання. Ці сили також бояться не лише не виграти вибори міського голови, а й зменшити присутність своїх союзників у міській раді.
Волинь представляють крім вас ще чотири нардепи. З ким з них співпрацюєте і в яких питаннях?
У нас є п’ять мажоритарників та один списочник, Юрій Савчук. Я вважаю, що Сергій Мартиняк та Степан Івахів перебувають у трохи іншій атмосфері, це дуже багаті люди, які вирішують свій комплекс питань, з ними немає діалогу, тому що це люди з іншого світу. Ми спілкуємося з Ігорем Лапіним, часом у нас є протиріччя, у нього свій підхід.
А коли народним депутатом стала Ірина Констанкевич, ми одразу зустрілися, спілкувалися приблизно дві години, говорили про формат роботи, я їй передавав свій досвід. У нас є багато спільних тем, адже у неї сільський округ і у мене половина округу це села. В принципі, найактивніша і найдинамічніша співпраця з нею і це взаємовигідно, бо стосується не тільки двох депутатів, адже співпрацюють команди, які беруть участь у спільних семінарах і переймають досвід одне одного.
Один із останніх виступів з трибуни ВР Ви робили спільно з нардепами від УКРОПу. Та й взагалі останнім часом звучать чутки про те, що нібито Ви розглядаєте перехід у цю політичну силу. Чи так це насправді?
Я не приховую того, що ми плідно і стабільно співпрацюємо з Ігорем Палицею вже достатньо давно. У нас є багато спільних бачень розвитку країни та області, ми спілкуємося, і я вважаю, що ця співпраця корисна для нас у різних ракурсах. Що стосується виступу спільно з укропівцями, то я писав у Фейсбуці: якби вийшли до трибуни інші депутати, зокрема волиняни, я, без сумніву, виступав би і з ними, але вийшли ті, кого це турбує, хто справді добивається виборів у Луцьку. На дні Любомля 28 травня був присутній Вячеслав Рубльов, ми спілкуємося. Я не думаю, що до закінчення каденції я кудись вступатиму, але те що ми співпрацюємо – це нормально, я цього не приховую На мою думку, співпраця для моїх виборців є корисною в низці моментів.
Часто у голосуваннях Ваші погляди йдуть врозріз з поглядами колег по фракції. Так, нещодавно Ви поставили свій підпис під поданням про ініціювання імпічменту Порошенку. Чи не виникає протиріч у фракції через Вашу позицію?
Вони виникають, але я завжди кажу, що я народний депутат, обраний від свого округу, і в мене своя голова на плечах. У нас розходяться позиції у багатьох питаннях, ключове з яких – ставлення до президента Петра Порошенка. Але я вважаю, що маю на це право. Я підписався під поданням про початок процесу імпічменту, хоча насправді це всього-на-всього збір підписів за створення тимчасової слідчої комісії в парламенті. Це не імпічмент, а дуже складана процедура, що майже нереалізована. Підписався я і ще один колега з моєї фракції Юрій Тимошенко.
Йдуть дискусії з лідерами фракції, я відкрито демонструю та аргументую свою позицію не тільки в таких дискусіях, а й під час телеефірів та в парламентській залі. Багато колег, які мають схожу позицію, можливо, не готові відверто про це заявити через страх. Мене запитують: ти підписався за початок імпічменту президента, ти не боїшся? Я кажу: якщо ми не боялися Януковича, чому я маю боятися Порошенка? Я вважаю, що він не повинен переобратися і буду робити все можливе, щоб цього не сталося. Хто повинен обратися на його місце, має визначити український народ, але я поки відповіді на це питання не маю.
Восени 2017 року лунали чутки про буцімто об’єднання «Народного Фронту» та «Солідарності». Справді були спроби чи це лише чутки?
Без сумніву, були спроби Адміністрації Президента зробити велику провладну мега-партію. Я чітко заявив, що не ввійду в таку партію і не хочу з президентом бути в одній політичній силі. Про це всі знають і я цього не приховував. Я думаю, що ці процеси вже припинилися. Йдуть розмови про те, що може бути якась спільна партія з чинним Прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом, є й інші моменти.
Я політолог за спеціальністю, і коли мені закидають «Гузь безперервно 16 років обирається депутатом», то хочу сказати, що я вчився на це, я закінчив історичний факультет за спеціальністю політологія і дуже багато речей намагаюся аналізувати як політолог. Зокрема, це питання щодо партійної системи в країні, яка, на жаль, не стала стабільною. Створюються нові партії, а ті, що були раніше – «За єдину Україну», «Наша Україна», «Партія регіонів» зникають, тому цей процес буде. Перед парламентськими виборами будуть міграційні моменти, але те, що я точно не буду в одній команді з президентом Порошенком – це факт.
Ви жорстко критикували екс-голову облдержадміністрації Володимира Гунчика. Президент замінив його на Олександра Савченка. Чи були вже у вас зустрічі і в яких ви стосунках?
Я з ним зустрічався один раз. Це була приблизно годинна зустріч, ми познайомилися, хоча я жартую, що ми вже двічі знайомі з новим головою ОДА. Вперше ми познайомилися 9 березня 2001 року, коли він був відповідальним за громадський порядок у Києві. Тоді він керував міліцією, «Беркутом» у Києві. Під час акції протесту мене затримали та побили, я просидів декілька діб за ґратами. Вдруге це було у 2003 році під час акції біля Павлівки на Волині, де Кучма з Кваснєвським мали підписувати взаємні вибачення. Там ми з моїм колегою Сергієм Годлевським вели до Павлівки молодь, 80 людей, і нас затримали. Це була його робота, але я про це сказав.
На моє переконання, новий голова ОДА повинен показати, що він може зробити, і я поки не бачу, за що його можна критикувати. Я готовий співпрацювати, незалежно від того, що я виступаю проти Порошенка – це політична частина, але в області посада голови ОДА – це посада людини, яка має займатися економічними питаннями, пошуком інвестицій тощо. Якщо буде нова потреба зустрітися, я готовий приїхати для вирішення питань чи зустрітися у Києві. До його роботи за станом на сьогодні у мене великих зауваг немає. Подивимося, що буде далі. Зараз повинні бути призначені його заступники.
Зараз Олександр Савченко порівняно з Володимиром Гунчиком відзначається більш жорстким стилем роботи з підлеглими. Він гостро критикує чиновників. Чи імпонує Вам такий стиль?
Критикувати можна, але у такому разі, чиновників треба змінювати. Якщо дійсно така тотальна критика голів РДА, окремих чиновників, чому досі не звільнена жодна людина? Може, набирається якийсь кейс по звільненнях. Мені поки імпонує те, що він не втягується в політичну боротьбу і це добре, тому що це забирало б багато часу. Це робив Гунчик: він воював зі всіма і дві третини його часу займали політичні війни з обласною радою, народними депутатами, він постійно щось намагався доводити і так далі. Я відверто висловився при зустрічі, що треба спробувати у передвиборчий рік щось зробити, зрушити ті питання, які є в області – чи це шахти, чи «Волиньторф», чи дорожнє покриття, митні кошти, Світязь, ключові проблеми. Наразі я претензій до Савченка не маю.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
