Ковельчани провели в останню дорогу Героя Олексія Олексюка. Старшого солдата, чоловіка, батька, сина, друга, достойного українця. Він з тих людей, на яких тримається Україна. Завдяки кому вона стоїть і має майбутнє.
Про чин похорону написали на сайті Ковельради.
Він народився у Ковелі. Закінчив ЗОШ №5. Навчався у Здолбунівському вищому училищі залізничного транспорту, далі — у Львівському коледжі транспортної інфраструктури.
Вибір професії для Олексія не був випадковим, адже всі у його родині: мама, тато, сестра – залізничники. Тож він теж продовжив сімейну традицію.
Після служби в армії працював у Ковелі на залізниці. Коли ж його батько втратив здоров’я, Олексій полишив роботу і став доглядати за рідною людиною. Втім, без діла не сидів – ремонтував сільськогосподарську техніку. Мав золоті руки. Умів практично все. Для своєї родини він був надійною опорою та підтримкою.
У 2015 році він зустрів свою кохану Вікторію, з якою вони через два роки побралися. У них народилось двоє дівчаток: Ані – 6 років, молодшій Улянці – 2. Олексій безмежно любив своїх дітей, старався їм передати усе найкраще.
Скільки б вони ще могли навчитись у свого тата, аби не ця страшна війна, яка зруйнувала їх сімейне щастя і принесла непоправне горе у ще одну українську родину.
У кінці листопада минулого року Олексія мобілізували. Два місяці він проходив підготовку у навчальному центрі. Був направлений служити водієм до штурмовиків. А на них завжди покладені найскладніші завдання на фронті.
У своїх телефонних розмовах казав, що як би всім не було важко, він з побратимами має залишатись на передовій. Війна продовжується.
1 квітня йому мало б виповнитись 32. Але життя водія 3-ї штурмової роти військової частини А 4638, старшого солдата обірвалось 27 березня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Новоєгорівка на Луганщині.
Олексію Олексюку назавжди 31…
Вічна пам’ять Герою.
Читай усі важливі новини в телеграм-каналі ВЕЧІРНІЙ ЛУЦЬК!
