Незряча і нечуюча лучанка вже три роки в’яже для українських воїнів тактильні рукавиці.
Свого часу Валентину Мазурик та Петра Дячука звела докупи спільна біда. Вони обоє — інваліди. Валентина осліпла внаслідок хвороби, Петро ще в дитинстві внаслідок нещасного випадку втратив зір та руку. У 50 років жінку чекав ще один удар долі — дала про себе знати давня недуга слуху і жінка зовсім перестала чути.
Про те, що відбувається у світі, вона дізнається від чоловіка, що допомагає їй нести тяжкий хрест. Петро спілкується з Валентиною шрифтом Брайля, вистукуючи їй на руці букви. А вона складає з них слова. Попри недуги, жінка не впала у відчай і не зациклилась на своїх бідах. Ось уже майже три роки пані Валентина допомагає бійцям на Сході.
«З тих пір, як мій син Павло пішов добровольцем в АТО, я втратила спокій та сон, -зізнається моя співрозмовниця. – Спочатку свій материнський біль виливала у віршах. Якось Павло обмовився, що їм не вистачає тактильних рукавиць. Вони добре облягають руку і не сковують рухів, а на війні іноді все вирішують долі секунди.
Я з дитинства добре в’язала, тому одразу загорілась ідеєю їм допомогти. Спочатку виходило погано, та й ниток потрібних не було. Доводилось розплітати старі речі. Нині я наловчилась плести одну пару за день. А якщо точніше, за ніч, бо майже зовсім не можу спати. З нитками допомагають волонтери та небайдужі люди. Я щаслива, якщо мої рукавиці комусь з бійців врятували життя».
За тисячу недоспаних ночей жінка сплела вже тисячу рукавиць. У кожну пару вкладає записку з власним віршем, де бажає перемоги і скорого повернення додому.
Окрім того, насушила бійцям понад 20 кілограмів лікувальних чаїв – ще з часів молодості жінка зналася на травах. І рукавиці, і запашні чаї пані Валентина через волонтерів передає бійцям на Схід. Днями в зону АТО відправився капелан Олександр Вронський, який погодився забрати чергову партію рукавиць, сплетених незрячою і нечуючою жінкою. Нам вдалося додзвонитися до отця Олександра на Донеччину.
«Частину рукавиць ми віддали в батальйон «Донбас-Україна», ще трохи вділили 30-й бригаді у Мар’їнці, а ті, що залишились, відвеземо у підрозділ «Січ», – розповідає капелан. - Люди дуже розчулені тим, що їм допомагає незряча і нечуюча волонтерка. Я й сам у захваті від її сили духу. Це справжній приклад героїзму. Своєю вірою і працею вона робить неабиякий вклад у нашу майбутню перемогу».
«Коли отримала такі рукавиці, зраділа, бо вони дуже виручають, коли на холоді треба надавати першу допомогу пораненим бійцям, – говорить Юлія, санінструктор однієї із частин. - В записці, яка випала з рукавиці, був вказаний номер чоловіка волонтерки. Я зателефонувала і щиро подякувала. Таких людей повинна належно відзначити держава».
Однак насправді жінка, що, незважаючи на недуги, активно підтримує бійців на Сході, сама потребує допомоги небайдужих. Її незрячий чоловік вже кілька років оббиває пороги кабінетів чиновників та благодійних фондів, аби назбирати на слуховий імплантант.
«Лікарі Київського інституту отоларингології готові зробити операцію і вживити його, але на це треба близько 25 тисяч доларів, - зітхає пан Петро. – Якби долар був по 8 гривень, як колись, нам би вдалося зібрати потрібну суму. А тепер війна, настали тяжкі часи. Людям і так важко виживати. У нас є лише трохи більше ніж половина суми».
Ярина Руднік
Для тих, хто хоче фінансово долучитися до збору коштів на слуховий імплантант для Валентини Мазурик: картка Приватбанку на ім’я Мазурик Валентини Михайлівни. Розрахунковий рахунок 5168 7420 1958 4832
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
