Любешівський селищний голова Олег Кух сьомий місяць захищає Україну у складі Збройних сил України. Понад сто днів він перебуває у районі бойових дій.
Його історію розповіла газета Нове життя.
Звістка про те, що Олег голова громади йде служити, приголомшила усіх любешівців. Сам же Олег Кух не надто хотів коментувати своє рішення. Він просто добровольцем приєднався до лав ЗСУ, прийняв присягу і став солдатом. Нині зізнається, такий крок хотів зробити давно. Переконаний, у нинішні часи так має чинити кожен українець, який може захищати рідну землю.
«Це рішення було свідомим. А ось рідні, колеги сприйняли неоднозначно. Та все ж інакше просто бути не могло. Бо такий час. То навіть не 2014-ий рік, коли війну ще відкрито не називали війною, росіяни повторювали, що їх в Україні немає. Тепер це справжня велика війна, в якій ми однозначно повинні перемогти. А для цього треба сила, тобто люди, котрі захищають свою Батьківщину. Та й, з іншого боку, я ж маю приклад показувати для наших краян, що нині всі, хто може, повинен брати до рук зброю і воювати проти рашистського ворога», – розповів Олег Іванович.
Каже, рішення йти у ЗСУ обмірковував чи не з початку повномасштабного вторгнення росії. Але тоді, у лютому-березні, у нього, Любешівського селищного голови, було безліч особливих завдань із забезпечення діяльності прикордонної громади, допомоги підрозділам ЗСУ, які відразу ж розмістилися на територіях громади.
«У квітні почав задумуватися, що основне ми вже зробили, найбільші процеси організували. Тобто залишилися буденні клопоти громади, з якими справляться заступники, секретар. Я ж зрозумів: моє місце не тут. Я маю йти служити», – пригадує Олег Іванович.
Зізнається, жодної миті не пошкодував про такий свій вчинок: «Хоча інколи бували певні моменти слабкості. Наприклад, коли приймав присягу. Я ж раніше не служив в армії. Але знав, яка то особлива подія для солдата. Свого часу їздив на присягу до рідних, зокрема двоюрідного брата Віктора Смоковича, котрий загинув на війні влітку цього року. Тож коли я склав присягу, виклав фото у соцмережу. І знову посипалися коментарі «доброзичливців». Зізнаюся чесно, трішки «зашкрябало», стало образливо. Але щоб пошкодувати про свій вибір, то однозначно ні!» – поділився пан Олег.
Колеги із селищної ради молодці, справляються, працюють, щоби громада функціонувала, процвітала
Нині він у складі волинського зенітно-ракетного полку робить свій внесок у наближення перемоги України. Наразі перебуває далеченько від дому, в одній із прикордонних областей. Але, незважаючи на це, постійно стежить за роботою рідної селищної ради. Ба більше, однозначно бере участь у ключових процесах. Каже, часто телефонують заступники, секретар, керуючий справами, аби порадитися з різних питань. Бо ж, попри службу, солдат Кух неабияк переймається тим, аби в Любешівській громаді все було добре.
«Інакше не можу. Це ж моя робота, моя стихія. Але колеги із селищної ради молодці, справляються, працюють, щоби громада функціонувала, процвітала. Я ж усе-таки нині морально спокійний, що перебуваю саме в ЗСУ. Я там, де маю бути. І тут роблю не тільки те, що входить у мої функціональні обов’язки. А інколи стають у нагоді і зв’язки як селищного голови. Радий, що, якщо потрібна підмога для бригади з технікою, запчастинами тощо, можу зателефонувати до народної депутатки чи голови облради, до своїх колег, попросити. І дякую, що не відмовляють», – каже голова громади і солдат ЗСУ Олег Кух.
Читайте також: Хтось-колись допоміг нашому синові: волинське подружжя повертає тіла загиблих бійців додому
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
