Українська медицина – та сфера, стан справ у якій викликає масу нарікань і негативу. Як з боку медиків, так і з боку пацієнтів. Те, що ця галузь потребує серйозного реформування, ні в кого не викликає сумнівів. Але усвідомлення цього не лише сприяє медичній реформі, а й також провокує небажання змін.
Сьогодні медична реформа стала ареною запеклих баталій і інформаційних війн. Частина медиків виходить на вулиці проти міністра охорони здоров’я і звинувачує Уляну Супрун в некомпетентності.
Її критикують окремі політики та громадські діячі, закидаючи звинувачення у намаганні вбити медицину та порушити конституційний принцип безкоштовності медичних послуг. Але очевидним є те, що реформа таки буде ухвалена. І після цього українцям доведеться пристосовуватися до нової реальності.
Переважна більшість волинян скаже, що їх дістав поточний стан справ у медичній сфері. Так, як є зараз, далі бути не може. І вони матимуть рацію. Держава ж по суті самоусунулася від виконання своїх обов’язків із охорони здоров’я. Єдине, на що вона спроможна – це платити досить мізерні зарплати медикам. Все інше її ніби не обходить. І від цього страждають усі.
Головний лікар Луцької міської клінічної лікарні Лариса Духневич переконана, що реформа необхідна:
«Протягом усіх років незалежності медична галузь перебуває у постійному реформуванні на словах. Міняються очільники МОЗ, міняються концепції, моделі, підходи. Реалізуються пілотні проекти. Запроваджуються нові моделі управління. Але реально галузь все більше і більше занепадає.
Перш за все через задекларований принцип: «медична допомога надається безоплатно». У дійсності ж бюджетним фінансуванням забезпечені лише зарплата та енергоносії. Все інше – за залишковим принципом. Без фінансування зношується обладнання – не ремонтується і не оновлюється, старіють приміщення, зношуються інженерні мережі.
Через невідповідність зарплати медиків навантаженням та рівню відповідальності йде постійний відтік кваліфікованого персоналу. Вже всі кордони пройдені. На мою думку, якщо негайно не змінити підхід до медицини – галузь буде остаточно зруйнована».
Водночас, вона додає, що основним ризиком є чергова перемога популізму – коли держава візьме на себе зобов’язання, які не зможе виконати, а відповідальність за це буде знову перекладена на плечі медиків.
«Треба чітко визначити законодавчо, з яких джерел і яким чином фінансуються витрати на забезпечення гарантованого рівня медичної допомоги і хто оплачує те, що не входить у гарантований рівень. Крім того, має бути передбачена відповідальність за затримки фінансування медичної допомоги – хвора людина не може зачекати, вчасне лікування – запорука життя».
Водночас, у лікаря Волинської обласної клінічної лікарні Сергія Сівака є великі сумніви у здатності нинішнього керівництва Міністерства охорони здоров’я провести ефективну реформу.
«Минулого тижня я був у Києві на акції протесту проти так званої медичної реформи. Медики зі всієї країни не хочуть миритися з тим, що медична галузь перебуває у стадії знищення. За даними ВООЗ, медицина здатна функціонувати на прийнятному рівні, якщо держава виділяє на неї не менше 6% ВВП. А про її розвиток і медичні дослідження мова може йти при виділенні 8 – 10%.
У нас же на медицину виділяють 3,7% ВВП. Так у нас вже фінансували за залишковим принципом армію, даючи їй 1% ВВП. До чого це привело – знають усі. То що ми хочемо знищити українську націю через недофінансування медицини?»
Сергій Сівак переконаний, що реформа має бути спрямована, передусім, на збільшення видатків на охорону здоров’я, ліквідацію зрівнялівки в оплаті праці.
«Для реформи нам потрібно призначити повноцінного міністра охорони здоров’я. Бо Уляна Супрун не комунікує з медиками та ЗМІ. Я впевнений, що є багато фахівців, здатних впоратися з завданням реформування медицини набагато краще».
Своє незадоволення станом справ у галузі висловлюють і пацієнти.
«Те, що у нас пише в Конституції про безкоштовну медицину, є найбільшою брехнею. Як тільки потрапляєш у лікарню, відразу ж треба бути готовим до значного спустошення гаманця. Цього року довелося кілька разів побувати в медичних установах.
Звісно, за всі ліки і процедури маєш платити. Не маєш грошей – не отримаєш лікування. У лікарні кажуть, що ліків – немає. Держава не виділяє. І це ще добре, якщо купуєш лише ліки. Гірше те, що пацієнти часто змушені «давати на лапу» лікарям і медсестрам. Інакше на тебе просто не звертатимуть уваги. Але й наявність грошей теж не вихід.
Можна витрати всі свої відкладені на чорний день заощадження, а результат від лікування отримати не той, який хотів би. А спитати немає в кого», – розповідає про свої враження від проведеного часу у лікарнях міста Луцьк Сергій.
Про такий стан справ говорить і міністр охорони здоров’я Уляна Супрун. Вона пропонує перестати закривати очі на існуючий стан справ і змінити підходи у роботі галузі. У чому ж основна суть пропонованої реформи?
Її зміст зводиться до того, щоб в основу фінансування галузі покласти принцип «гроші ходять за пацієнтом». Тобто, відтепер з державного бюджету фінансуватимуть не ліжка, а хворих. Для оплати медичних послуг і ліків буде створено Національну службу здоров’я. Саме звідси відшкодовуватимуть повністю чи частково вартість лікування.
Також запланована поява так званого гарантованого пакету медичних послуг, які надаватимуть безкоштовно. З іншого боку, частина послуг буде напівплатною. А ось стоматологія, косметична хірургія мають оплачуватися з кишені пацієнта.
За задумом реформаторів, зміни мають привести до того, що у людей з’явиться можливість самим обирати лікаря, у якого хочуть лікуватися. Якщо лікар є фахівцем високого рівня, то висока зарплата йому гарантована. Також реформа має на меті усунути корупційну складову і побори, які стали невід’ємною ознакою сучасної української медицини. А грошові потоки зробити офіційними.
Але не все так ідеально і просто, як намагаються подати автори реформи, кажуть і противники. На жаль, в Україні благі наміри часто ведуть не в ту сторону. Іноді може виявитися, що було погано, а стало ще гірше. Щоб так не було з медичною реформою, потрібно ретельно все зважити і врахувати, вважає частина фахівців. Питань тут декілька.
По-перше, є ризик, що значна кількість медичних установ після такої реформи може взагалі припинити своє існування. Тоді хворим буде потрібно добиратися до закладу, де можна отримати кваліфіковану медичну допомогу, чи не за сотню кілометрів. На Волині в зоні такого ризику перебувають сільські місцевості.
По-друге, медична реформа в нинішньому вигляді може привести до значного перевантаження пацієнтами кваліфікованих лікарів. Вона не знімає питання підготовки висопрофесійних кадрів у медицині.
По-третє, поки що нічого не відомо про суму компенсації на ліки і за які ж саме послуги платитиме держава. Може виявитися, що перелік гарантованих безкоштовних послуг не такий вже й великий. А там, де доведеться оплачувати вартість лікування, участь держави буде мінімальною. Особливо насторожує те, що у площині фінансування медицини все залежить від об’єму державного бюджету.
Так як медична галузь в Україні хронічно недофінансована, то чи буде нормально фінансуватися Національна служба здоров’я? А саме з неї надходитимуть кошти лікарям і пацієнтам. Якщо припустимо нардепи не закладуть необхідну суму для цієї установи у бюджет на наступний рік, то відповідно кількість безкоштованих послуг звузиться до мінімуму.
Крім того, медична реформа не дає відповіді на питання завпровадження повноцінної страхової медицини в Україні. Нам пропонують взяти за основу британську модель. Але не враховують можливості бюджету України і Великобританії. За таких умов медична реформа може виявитися напівреформою. Як це вже сталося з реформою поліції.
Святослав Ворон
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
