Український співак і музикант, лучанин Олександр Положинський поділився своїми спогадами стосовно відкриття пам’ятника Лесі Українці у центрі Луцька.
Про це він розповів на своїй сторінці у фейсбуці.
«Мені було десь 5, коли на центральній площі мого рідного Луцька відкривали пам‘ятник Лесі Українці. Цьому передувала чималенька інтрига - якийсь час вже встановлений пам‘ятник стояв накритий білим (чи таким мені малює його моя уява) полотном, схований від цікавих, в тому числі й моїх, очей, а мою ще зовсім юну, але вже нестримну цікавість аж розривало - що ж там ховається? А що хата моїх діда з бабою стояла тоді в кількох хвилинах ходу від того захованого дива, то я залюбки приймав батьківську пропозицію побути в них - щоб не пропустити моменту, коли те диво відкриється», – пригадує Олександр.
Співак розповів, що до цього «бачив Лесю» (пам’ятник, – ред.) лише в Центральному парку. Разом зі своїми друзями вони часто полюбляли кидати монети у фонтан біля пам’ятника.
«До того я Лесю бачив лише в парку її імені. Він у нас великий і центральний, і на його центральній алеї стояла трошки давніша Леся, а біля її ніг - чи то басейн, чи то фонтан, в який прийнято було кидати монети. Я любив брати в батьків монети і кидати в той фонтан. Пізніше ми пробували з хлопцями виловлювати їх звідтіля за допомогою палок з пластиліновими наконечниками, але це була доволі програшна технологія проти тих хлопчаків, які просто лізли у воду й збирали монети руками. Тож спроби збирати чужі монети я швидко припинив», – зазначає співак.
Олександр Положинський розповідає, що навчався у луцькій школі №15 у класі-музеї Лесі Українки, отож часто роздивлявся її стенди з її фотографіями та читав рядки із віршів.
«На всіх стінах - стенди з фотографіями та розповідями історії родини Косачів, великими літерами набрані цитати Лесиних віршів. Я мало що пам‘ятаю з того всього, але дуже врізалося в пам‘ять «я була малою горда»…
Особистість людини формується під впливом безлічі більших чи менших факторів. Не можу назвати себе великим знавцем чи прихильником творчості Лесі Українки, але те, що без її впливу на моє життя не обійшлося, - факт. За що й дякую», – підсумовує Олександр.
Читайте також: «Вже місяць я живу без тата». Зворушливі спогади Олександра Положинського
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
