Ганна Дарніченко у квітні минулого року разом з чоловіком та двома синами переїхала з Лисичанська на Волинь. Впродовж року родина живе у гуртожитку Княгининівського ліцею Луцької територіальної громади.
Про те, як виїжджали з-під обстрілів та як облаштували життя, переселенка розповіла в інтерв'ю Суспільному.
Пані Ганна працювала у школі вчителькою фізики, астрономії, математики та захисту України. Розповідає: торік 24 лютого прокинулася від вибухів. Наступних 40 днів родина провела у підвалі. Коли місто охопили масштабні обстріли, родина вирішила покинути Лисичанськ.
"Я забрала найдорожче – синів своїх. Коли йшов бій дуже великий, і дім просто хитало зі сторони в сторону. В мене промайнула думка, що ми тут смертники. І ми обирали просто – жити чи не жити", – каже Ганна Дарніченко.
На Волині родина живе вже рік. Жінка знайшла роботу у місцевому ліцеї. Працює вчителькою фізики, паралельно онлайн займається зі своїми учнями з Лисичанська. Каже: дітей розкидало по цілому світу. Вони – це єдиний зв'язок з минулим життям.
Ганна Дарніченко каже, коли виїздили з Лисичанська її старшому сину було 14 років, а меншому – шість. Він не знав мирного життя, – говорить жінка.
Переселенка чекає на закінчення війни. Каже, що після перемоги хоче повернутися додому, щоб відбудовувати країну та рідну Луганщину.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
