24 квітня на Волині помер патріот України, воїн Української повстанської армії, в'язень сталінських таборів Іван Тупайло.
Про це повідомляє Район. Рожище.
Він народився в селі Бережці Любомльського району у 1929 році. В 1940 році його сім’ю, як і інших односельчан, було виселено в різні села Волині.
Іван вступив в молодіжну сітку ОУН «Юнаки». Вивчав з друзями історію України, програму ОУН, Декалог і Дванадцять заповідей націоналіста, які через десятки років, при зустрічах з молоддю, цитував без запинок.
У 1944 році, як освіченій людині, «совєти», доручили працювати у місцевому магазині. Отримавши псевдо «Роман» він став зв’язковим районного проводу ОУН-УПА. Передавав розвідувальну інформацію керівникам районного проводу «Буровому» (Степану Архипчуку) та «Чумаку» (Олексію Пархомчуку). Мав повну довіру від них, бо з «Чумаком» мав родинні зв’язки.
Сестра Тупайла була одружена з рідним братом дружини «Чумака». Допомагав придбавати через магазин необхідні товари для повстанців: сіль, сірники, гас. Іван відчував, що за ним слідкують «сексоти», і тому він просився в підпільні загони УПА. Його переконували, що не зважаючи на труднощі, він більше користі принесе як розвідник на легальному становищі.
Але біда прийшла звідки не чекав. 18 липня 1945 року в своєму будинку Іван читав брошури: «Політична пропаганда серед населення» та «Колгоспники в Україні». Раптово в хату увірвався сільський голова Петро Ткачук, і вирвавши з рук брошури, під загрозою зброї наказав Івану слідувати за ним.
Як свідчать архівні матеріали, мати розуміючи що чекає на сина, пропонувала голові корову, щоб він відпустив Івана. Та Ткачук вистрілив вгору і наказав Івану слідувати за ним. Сусідською підводою Івана доставили в НКВС у Рожищі. Почались тортури, знущання, які Іван витримав, не видавши побратимів.
Більше того, приспавши пильність охорони, він тікає. Переходить на нелегальне положення у групі «Залізняка». Майже чотири роки підпілля. Обморозивши ноги повернувся додому на лікування. Спорудивши криївку і вже вилікувавшись, був схоплений під час облави 25 березня 1949 року.
Іван Степанович розповідав, що першим з ним мав розмову начальник Рожищенського МДБ майор Лев Брюхань, який запропонував зі зброєю «искупить вину», воюючи проти своїх. На що Іван сказав: «Ви, гражданін начальнік, присягу приймали, - той кивнув. - І я приймав!» Розмову було закінчено...
Вирок 25 років ув’язнення і 5 років позбавлення прав. Згодом був заарештований і засуджений брат Івана Володимир. Далі були участь в табірному повстанні, розборки з «сексотами» у Рожищі після повернення з заслання.
Але Іван Степанович Тупайло залишився вірним присязі. Саме таким він і залишиться в пам’яті нащадків.
Фото: rozhyshche.rayon.in.ua
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
