«Шукаємо робітників на збір полуниці в Польщі», «Робота в Польщі. Оплата – 15 злотих за годину», «Збір борувки (лохини) в Польщі. Житло безкоштовно», – оголошення з таким змістом регулярно публікують у волинських групах у Фейсбуці. Чи не кожен тут, якщо не сам отримав такий досвід, то точно має родичів, друзів, які спробували себе у закордонних заробітках.
Втім останнім часом почастішали й інші повідомлення. Тепер працівників шукають на збір і сортування ягід в Україні. Так, на Волині за останні 5 років, кажуть в обласному управлінні агропромислового розвитку, площі ягідників збільшились вдвічі, а з окремими культурами – втричі.
«Перший» дізнавався, як цей бізнес розвивається в регіоні та яку користь приносить – своїм працівникам і громадам загалом. Навіть за умови, що зарплати тут все ж нижчі, ніж за західним кордоном.
Українські органічні ягоди – у Європу
У Прилісненській громаді Камінь-Каширського району розвиток ягідництва лише на старті. Але це яскравий приклад того, як усе може бути, якщо місцеве самоврядування зацікавлене в подібних інвестиціях.
Засновник і директор компанії «Біо Беррі» Віталій Ішмурат прийшов сюди з пропозицією про співпрацю влітку 2020-го. Сільська рада оперативно виставила на аукціон право на оренду двох ділянок: площею 12 і 24 гектари. За три місяці землю, що не використовувалась більш ніж 20 років, привели в порядок і заклали на ній плантації полуниці, суниці альпійської, малини, обліпихи, лікарської валер’яни.
Рік потому громада продала цьому ж підприємству право оренди на 25 років ще на кілька ділянок загальною площею 92 гектари. Там посіяли гречку (тимчасовий захід, який дозволяє розчистити землю неагресивними методами), проводять електроенергію, облаштовують потрібну інфраструктуру. В майбутньому на цій землі також вирощуватимуть ягоди і лікарські трави.
«Наразі я вважаю, що співпраця громади і приватного бізнесу успішна. Усі домовленості виконуються. Нічого поганого не можу сказати. Пробували працювати з Любешівською громадою, але там справа не пішла», – каже інвестор Віталій Ішмурат.
Землевпорядниця Прилісненської громади Олена Лук’янчук зазначає, що землі, які довго стояли пусткою, тепер приносять у бюджет 360 тисяч гривень на рік, а також офіційне працевлаштування для 13 людей (у подальшому кількість робітників планують збільшити).
На підприємстві зробили ставку на різні культури, щоб продовжити сезон роботи, а також у разі неврожаю чи низької ціни на одну ягоду заробити на іншій.
«Якби все засадили малиною, наприклад, робота тривала б лише два місяці, решта року – простій. А так у травні-на початку червня збиратимемо полуницю, потім – малину, ще пізніше – обліпиху, у жовтні-листопаді – валер’яну. Тим паче, такий бізнес у перспективі довговічніший, ніж той, у якому ти садиш одну культуру і намагаєшся вгадати, чи буде на неї попит», – пояснює бізнесмен.
Ягоди тут вирощують за принципами органічного землеробства: використовують багато ручної праці для боротьби з бур’янами і лише дозволені європейськими регулюючими органами засоби. Заморожену продукцію експортують. В основному – у Литву та Чехію.
«Там ціни в рази вищі: буває у два або й в чотири рази дорожче, ніж в Україні. Споживча спроможність тут менша. Там більше охочих до сертифікованої органічної продукції. Хоча останнім часом в Україні попит на такі ягоди також росте, нехай і не так динамічно, як у країнах Західної Європи», – каже Віталій Ішмурат.
Читати також: Ділитись інструментами і пережитим. На Волині ветерани разом роблять зону відпочинку
Наразі на «Біо Беррі» – 13 працівників. Усі вони з Прилісненської громади. До полів їдуть на велосипедах або йдуть пішки. Зарплата тут – 50 гривень на годину. Робочий день триває по вісім годин. На тиждень – два вихідних. У спеку робочий день починають раніше.
«У Польщі можна заробити більше, але тут чоловіки, діти, господарство. Все-таки на місці, біля дому, краще», – розповідає працівниця Галина Мельник.
Жінка з Прилісного. Раніше роботи не мала і займалася домашнім господарством. У громаді з понад 6-тисячним населенням варіантів для працевлаштування небагато: школи, садочки, амбулаторія, державне підприємство «Волиньторф», кілька магазинів. Виїзд на роботу за кордон тут не рідкість, – каже місцева мешканка.
«Те, що нарешті з’явилась робота, – це за щастя», – додає Галина Мельник.
У майбутньому, аби продовжити сезон роботи, власник підприємства думає про налагодження сушіння ягід на місці.
Читати також: Власний youtube-канал у 8 років. Хлопчик із волинського села вчить компостувати сміття
У селі можна заробляти 30-40 тисяч гривень, але не весь рік
Заступник директора Волинського обласного центру зайнятості Тарас Семенюк каже, що станом на 27 липня у їхній базі – 3442 вакансії на Волині. З них 1830 – у Луцьку і лише 907 – у сільській місцевості. Середній розмір зарплати, який пропонують у селі – 8 220 гривень. Однак є підприємства, які платять трактористам, комбайнерам і 30-40 тисяч гривень за місяць. Щоправда, ця робота сезонна і наприкінці сільськогосподарських робіт люди, що були зайняті в таких сферах, звертаються за допомогою до центрів зайнятості.
У 2021 році, за даними Інституту демографії та соціальних досліджень, з України на заробітки поїхали 2,5-3 мільйони людей. Минулоріч, у розпал світової пандемії коронавірусу, багато з них повернулися додому, але згодом, коли карантинні обмеження послабили, знову залишили країну. На Волині підрахунку трудових мігрантів не ведуть, але чиновники визнають – місцевий ринок праці страждає через брак робочої сили, особливо кваліфікованої.
«Проблема трудової міграції актуальна для Волині так само, як і для інших прикордонних областей. Кожен великий бізнес це підтвердить. Тому ми намагаємось переконати роботодавців, що 7 тисяч гривень на місяць – це вже не ті цифри, що потрібні людям. Якщо зарплата буде хоча б на рівні 70% від польської чи німецької, ми всі розуміємо, що люди не захочуть їхати за кордон», – розповідає Тарас Семенюк.
Читати також: «Шукаю роботу. Незрячий». Масажист Саша Каптур її знайшов. Розказуємо – ЯК
У сезон збирає ягоди понад тисяча волинян
Начальник управління агропромислового розвитку Волинської облдержадміністрації Юрій Горбенко каже, ринок ягідництва в області стрімко розвивається. І не всупереч успіху цієї сфери у Польщі, а завдяки. Справа в тому, що волиняни, які свого часу їздили за кордон сезонними робітниками, набралися досвіду і тепер створюють власні фермерські господарства. Яскравий приклад – село Хорохорин Луцького району. Там полуницею засаджують до 300 гектарів землі. У розпал сезону робітників наймають з сусідніх сіл, разом шукають оптові ринки збуту. Коли ж закінчується сезон полуниці – починається пекінська капуста. Так більшу частину року селяни мають роботу.
Юрій Горбенко каже, що загалом на Волині зараз ягідними культурами у плодоносному віці засаджено 1200 гектарів. Найбільше – смородини і лохини (600 гектарів). За площами лохини Волинь займає друге місце в Україні після Житомирської області.
300 гектарів займають суниця і полуниця, 200 – малина та ожина, 20 гектарів – жимолость.
Сприяла розвитку цього бізнесу державна підтримка.
«Якщо в 2014 році за посадку ягідних і плодоносних культур волиняни отримали 2,4 мільйона гривень дотацій, то у 2018 році – 23 мільйони гривень, у 2020 році – 22 мільйони. Держава підтримує сферу ягідництва, щоб розвивати виробництво в Україні і створювати нові робочі місця, додаткові надходження до бюджету», – пояснює чиновник.
Досі мова йшла про компенсації за саджанці і обладнання для крапельного зрошення. Тепер же держава також буде фінансово стимулювати будівництво овочесховищ для зберігання ягід, ліній для переробки та заморозки. Таким чином, хочуть залишати більше продукції на внутрішньому ринку, а також експортувати її з вищою доданою вартістю.
«Але головне – втримати людей від виїзду за кордон і дати можливість заробляти на місці. На Волині у сезон більш ніж тисяча людей збирає ягоди на великих плантаціях. В окремих господарствах – по 200-300 людей. При цьому вони можуть заробити 500-1000 гривень на день там, де є хороший урожай і чітко організована робота. А сім’я може заробити й 5 тисяч за день. Поїздка ж в Польщу – це додаткові витрати на дорогу і проживання, перебування в далині від сім’ї», – каже Юрій Горбенко.
Також посадовець зазначає, що ягідництво – це можливість для розвитку поліських регіонів, де складно вирощувати зернові культури. Зокрема, це стосується вище згаданої Прилісненської громади.
Там наразі думають, як привабити ще більше інвесторів. Для цього розробляють електронну базу, де буде уся потрібна інформація про земельні ресурси: грошова оцінка ділянки, обмеження, власність, вартість оренди, де пролягають комунікації, підземні води.
«Аби інвестор із будь-якої точки світу міг в один клік побачити, що робиться в громаді. Щоб не треба було їхати сюди і мандрувати відділами сільської ради, збираючи інформацію. Думаю за 1,5-2 роки запустимо цей ресурс і будемо одними з перших в Україні», – каже експерт з екології Прилісненської громади Олександр Самчук.
Текст: Віта Сахнік
Фото: Ірина Кабанова
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
