Зв’язкова та референтка пропаганди окружного проводу ОУН Леся Паєвська була із Косівщини. Працювала на Волині вчителькою. У червні 1952-го її затримали разом із сином Юрієм «Жуком», він, як і мама, друкував документи підпілля.
Про відому й відважну повстанку розповідає на своїй сторінці у фейсбуці Христина Коціра.
«Паевскую расстрелять немедленно» — шрифтограма з Москви поставила останню крапку в долі зв’язкової та референтки пропаганди окружного проводу ОУН Лесі Паєвської, на псевдо «Орися». У червні 1952-го її затримали разом із сином Юрієм «Жуком», він, як і мама, друкував документи підпілля. Юрію на момент затримання не було й 17-ти. День народження він зустрів у камері. Маму з сином судили разом.
21 січня 1953-го у Києві засідала суддівська колегія з Москви. Судді – з великими зірочками на погонах. «Больших бандитов» мусили судити лише росіяни. Маму з сином поставили в різних кутках. Над Юрієм через вік змилосердилися – дали 25 років виправних таборів. Лесі присудили смертну кару, як і іншим 57-ом партизанам, яких заарештували у червні 1952-го поблизу Косова та Коломиї.
5 березня 1953-го року помер Сталін. І сімом із гірських партизанів смертну кару замінили на 25 років виправних таборів. Але Паєвську наказали розстріляти. Це зробили 8 квітня. Її син Юрій багато років відсидів у таборах.
Леся Паєвська була із Косівщини. Закінчила Коломийську жіночу семінарію Українського Педагогічного товариства, була пластункою. Працювала на Волині вчителькою. У Володимирі-Волинському вийшла заміж за Дениса Паєвського, який переїхав із підсовєтської України, щоб вижити. Там у нього шансів не було — воював в армії УНР, через це його батьків розстріляли більшовики, а сестра, яка залишилася, померла 1933-го від голоду.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Коли ви вмирали, вам дзвони не грали». У Самарах відновили могилу повстанця «Веселого»
У 1939 році на Волинь прийшли совєтські «визволителі». У хаті Паєвських поселився начальник НКВД. Денис Паєвський знову мусив рятуватися, переплив Буг, але потрапив у німецький концтабір. Весною 1940 року Леся дізналася, що вона в списках на вивіз…
З Волині повернулася на Гуцульщину, до мами. Там вступила в ОУН. Леся володіла кількома іноземними мовами, вміло писала і цей свій талант використовувала в боротьбі. Свої праці підписувала щифром М-35. Коли працювала вчителькою у селі Бабин, прямо під школою облаштувала криївку.
Читайте також: Аеророзвідника із Лища нагородили орденом «За мужність»
У 1944 році з німецького концтабору повернувся її чоловік Денис Паєвський. Але совєтська власть дісталася і Станіславщини (Івано-Франківщини). Паєвського арештували і відправили в Мордовські табори. Ну, а 1952-го арештували вже саму Лесю і їхнього сина.
Олександру Паєвську та її сина Юрія український суд реабілітував лише у 1995 році. Після тюрми Юрій повернувся в Україну, жив у Червонограді, мав трьох доньок. Намагався розшукати могилу матері, але про місце захоронення не було жодних слідів у жодних документах КДБ.
«Ми всі загинемо, але ми свідомо вибрали цю дорогу, бо таких як ми, треба було і буде треба, як зразок прийдешнім борцям за волю України», – таке Леся написала у своєму останньому листі до родини.
Читайте також: Волинський «байкер», який створив УПА
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
