Пан Олександр на псевдо «Ткач», головний сержант другої механізованої роти Ковельського батальйону 100 омбр.
У лютому 2022-го, дізнавшись про широкомасштабне вторгнення, волинянин відразу записався до ДФТГ. А вже за два місяці зрозумів, що настав час долучитися до Збройних Сил України, – йдеться на фейсбук-сторінці бригади.
– Від мого рідного Любомля рукою подати до кордону з Євросоюзом. А до фронту, здавалося б, далеко – понад тисяча кілометрів. Проте я добре розумів, якщо не дати ворогу гідну відсіч – він дуже скоро «постукає» і у двері волинян, – ділиться своїми міркуваннями Олександр.
Спочатку «Ткач» разом із побратимами обороняв північні державні рубежі на Волині. Згодом був понад рік у Серебянському лісі на Луганщині. Далі – запеклі бої на Покровському напрямку. Там Олександрові довелося багато працювати над евакуацією поранених і довозом боєприпасів на позиції:
– Ми стали злагодженим колективом, тож у найгарячіші моменти орієнтувалися не на формальні посадові обов’язки. Кожен робив те, чого тут і зараз вимагала ситуація – завдяки цьому і вдавалося виконувати поставлені перед нами завдання.
«Ткач» мріє повернутися на рідну Волинь, де на нього чекають кохана дружина Оксана, 15-річна донечка Каріна, а також… захоплення туризмом.
– Та спочатку нам треба здолати ворога. Частково це залежить від наших союзників – їм справді не варто зволікати з наданням зброї Україні. Але багато що якраз в руках самих українців. Збройні Сили потребують залучення нових людей – це дасть більше можливостей для ротацій підрозділів та відпочинку конкретних бійців. Варто лишень мобілізаційним процесам набрати пристойний темп – і десь на горизонті ми помітимо обриси майбутньої Перемоги.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
