Сороковий мікрорайон Луцька – місце контрастів: тут розкинулись розважальний комплекс «Адреналін» та багатолюдна житлова забудова, а зовсім поруч – колишня промислова зона.
Мікрорайон умовно обмежений найбільшими вулицями Карбишева, Домни Гордіюк, Конякіна, Наливайка, Лідавською, Єршова, Кравчука, – пише ІА ВолиньPost.
Біля авторинку, у майже безлюдному куточку, можна поласувати шаурмою, принаймні, таку можливість анонсує МАФ, встановлений поблизу «Волиньобленерго». Якщо завітати сюди по обіді у будній день, то ця частина Луцька здасться ледь не безлюдним місцем, а про те, що життя тут таки існує, нагадують хіба автівки, припарковані біля підприємств.
Чого дійсно багато у цьому районі, то це настінних малюнків. Чи не кожну бетонну плиту прикрашають яскраві графіті, які розповідають свої маленькі історії. На деякі з малюнків потихеньку починає посягати дикий виноград.
«Та ви не думайте, тут люди бувають. От – «Волиньобленерго», там далі автобаза, це авторинок, він буває в неділю і в четвер. От тоді тут море машин, море», – запевняє охоронець одного із будівельних складів у цьому районі.
Трохи далі, майже біля заводу КРЗ, самотньо відпочиває безіменний читач – поставивши серед бур'янів «розкладушку», чоловік спокійно гортає сторінки книжки. На смачний обід в їдальню заводу запрошує табличка, а поряд, на зеленому газоні розгулюють поодинокі ворони.
Навпроти КРЗ місцевість вже значно жвавіша – на кільці поблизу постійно пролітає одна-дві машини, а в акурат біля таблички із назвою підприємства зачаїлися кілька маршруток та два тролейбуси, які чекають свого моменту вийти на рейс. Поки є кілька вільних хвилин, водій тролейбуса поправляє «роги», а маршрутники намагаються виявити, що ж там стукало на ходу.
Поряд спокійненько собі горить купа пластикового сміття.
На узбіччі над землею повисли труби. Ще кілька підприємств зачаїлися за зеленню, яка захопила навіть тротуар та сягає самої дороги. Трохи далі, де на труби можна вилізти, цим користуються школярі, які влаштовують на них міні-прогулянки.
Біля «Адреналіну» досить людно – хтось вже нарозважався та йде додому, інші ж навпаки – прямують до центру. Та справжній аншлаг зібрався навпроти, біля ятки, де продають квас.
Очікуючи в черзі, можна і на спекотну погоду пожалітися, і завести хвилинну розмову із спраглим сусідом – доти, поки той, озброївшись стаканом прохолодного напою, не побіжить наздоганяти свою маршрутку.
Трохи далі, на вулиці Конякіна, промислова зона поступається місцем затишним дворикам.
Тут не чути шуму маршруток, які проїжджають буквально за стінами багатоповерхівки, тож життя тече у власному, неспішному ритмі. Табличка на стовпі в одному із дворів суворо попереджає – зайдам тут не місце, бо працює сусідська варта.
«Дозорці» маскуються скрізь – це і бабусі, які обговорюють новини на дитячих майданчиках, і школярі, які визирають із вікон та кричать до однолітків, як граються у дворі, і молодики, які «качаються» на місцевому спортмайданчику.
Поки все тихо, насолоджуючись сонцем, якийсь татусь розгойдує свого малюка на гойдалці. Додаючи особливого колориту цьому дворику, сушиться на сонці випрана білизна.
Поряд, навпроти будинку правосуддя вже розбігся шумний базарчик – лишився продавати свої персики хіба одинокий продавець, який куняє на сонці. Більшість перехожих не такі екстремальні, тому ховаються від спеки на найближчій зупинці чи під дашками будівель.
Та найліпшим прихистком від спеки і міської суєти став парк навпроти. Занурившись в приємну прохолоду у дитячому містечку «Карамелька», тут залюбки граються діти. Їхня дідусі-бабусі, скориставшись хвилиною спокою, присвячують час читанню.
Гуляючи парком, можна наткнутися на будівництво церкви. Тут активно працюють робітники, які зацікавлено визирають зверху, аби краще роздивитися, хто ж прийшов оцінити їхню роботу.
На зупинці перед ківерцівським мостом перехожих привітно зустрічають жінки із журналами, які розповідають про те, що Царство Боже вже близько. Хтось підходить послухати їхню проповідь, інші ж просто з недовірою позирають на жінок, та обходять їх.
З мосту відкривається цікава картина – пори те, що дощ ту був ще вночі, біля будинків лишилося чимало калабань. Найбільше невдоволення вода викликає у котів, які приголомшено зупиняються та міркують, як би то перебратися на другий бік. Хоча й двоногі перехожі мало радіють такому стану речей, подекуди навіть лаючи все на світі, а найперше – дощ і Венецію, у яку перетворюється двір після зливи.
На мосту навіть влітку важко не помітити місця, яке стало улюбленою точкою відпочинку дітлахів взимку. Тут збираються кататися на санках, бо з мосту можна непогано розігнатися, особливо коли лід роз'їздить спрагла до катань малеча. Тому навіть нині за мостом лисіє «злітна смуга» для санок.
Один із будинків на межі вулиць Конякіна та Домни Гордіюк красиво обвила виноградна лоза. Саме тут можна зовсім випадково натрапити на торговий центр із екстравагантним іменем «Васька» та такий рідний магазин «Волинь», виконаний у кращих традиціях радянського будівництва.
У дворі дому панує дитяче царство – малеча грає у футбол, карткову гру «Уно» чи банально ліпить із грязюки, яка утворилася після дощу.
На деревах поруч рум'яняться абрикоси, але дітлахам до них поки не дістати. Тому лишається чекати, поки перестиглі плоди впадуть на землю, аби поласувати жовтою, як сонце м'якоттю.
Нещодавно у районі почали заміну тепломереж, тому тут регулярно працюють комунальники у яскравих маніжках – дуже кумедно, коли чоловіки з лопатами вигулькують з-під землі. Поглядаючи на небо, хтось розмірковує: роботи не буде.
Дійсно, напевне скоро їм доведеться ховати лопати та тікати у затишок, бо над 40-им починають скупчуватися темні хмари.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
