Навесні 2014-го бійці з 72-ї бригади підібрали маленьке цуценя на блокпосту Донеччини. Назвали його Сепар. Хлопці ділилися з ним фронтовими смаколиками, згодом – останніми пайками, рятуючи від голоду сардинами та старими галетами.
Попри важкі умови війни, пес дарував військовим радість і хоч трохи знімав напругу, пишуть на сторінці Держприкордонслужби.
Під час чергового ворожого артобстрілу Сепара поранив уламок «Граду». Залишилися шрами, але він вижив. З часом позиції прикордонників потрапили в оточення, і бійці мали вирушати. Хлопці поспіхом збирали своє майно. Прикордонник Сергій Бровко теж вирішив часу не гаяти й збиратись, та вмить зрозумів, що з майна у нього лишився… тільки Сепар. Тож він забрав пса із собою, залишити просто не міг.
На шляху до своїх пес то біг поруч, то грався, то вимагав, щоб його несли. Коли військові нарешті дійшли, їх розмістили в колишній жіночій колонії. Але спокій тривав недовго: потужний вибух серед ночі і знову оточення. Відступати було нікуди – позаду кордон із рф.
У таборі росіян Сєпа – як лагідно перейменував його військовий – постійно був поруч, але ворог не залишив його без уваги – пса отруїли. Він ледве тримався на лапах, постійно рвав. У ті дні Сергій не відходив від нього. Коли захисників повернули, Сєпа слідом пішов через кордон, і на нього, на щастя, не звернули уваги. Діставшись на підконтрольну Україні територію, прикордонник тримав його на руках і доклав усіх зусиль, щоб чотирилапий якнайшвидше отримав ветеринарну допомогу.
Разом вони повернулися до мирного життя. Сєпа став жити вдома у батьків Сергія. Ба більше, почувався там господарем. Він завжди відчував свого рятівника за сотні метрів і біг назустріч. Хоч і боявся води, одного разу стрибнув у ставок, бо подумав, що той тоне. А коли прикордонник ішов на службу, дотримувався особливого ритуалу – обовʼязково торкався мокрого носа улюбленця.
Сєпа прожив майже 9 років, завжди залишаючись поруч, навіть коли старість підкосила його сили. Лікарі казали, що таких відданих собак ще треба пошукати. Він був другом, підтримкою для Сергія у найтяжчі часи. Тепер його немає, але він залишив у серці теплі спогади про справжню дружбу і вірність.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
