Олександр в цивільному житті був торговим представником однієї з українських компаній на заході країни. Нині зі зброєю в руках боронить Україну на сході. Дружина підтримала його рішення йти до війська та відмовилася виїжджати за кордон, щоб бути поближче до чоловіка.
Його історію розповіли у14 окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого.
— До початку широкомасштабного вторгнення я мав за плечами лише строкову службу, — розповів військовий.
— До військкомату я прийшов самостійно, ще 24 лютого, бо розумів, що країну треба захищати. Мені видали повістку, на якій не було дати, та сказали очікувати дзвінка. Я провів в очікуванні ще кілька місяців, аж до кінця травня, а призвали мене у військо в середині червня.
Після прибуття в окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого хлопець кілька тижнів провів на полігоні, де здобув навички користування зброєю, навчився діяти у складі підрозділу та виявляти мінні пастки, а також користуватися індивідуальною аптечкою.
— Перша зустріч із ворогом, як кажуть очі в очі, відбулася під час звільнення одного з населених пунктів Харківщини. Ми у складі штурмової групи відірвалися від наших основних сил та опинилися неподалік від ворожого танка, який почав по нас працювати,— пригадує ті події Олександр.
— Це дуже неприємне відчуття, коли на тебе полює танк, а тобі немає, чим йому відповісти, бо протитанкові засобі залишилися в іншій групі.
Того разу хлопцям пощастило й вони змогли перетнути повністю ділянку, яка прострілювалася, та повернутися до своїх у повному складі. Як згадка про той бій у Сашка залишився шрам на носі від ворожого уламка.
— Я не хочу нікуди їхати з рідної країни. Як би це банально не звучало, але мені немає куди втікати, — наголошує Олександр.
— Я працював у Німеччині. У мене немає ілюзії, що за кордоном мене хтось чекає. Там добре працювати та заробляти гроші, але жити таким життям я не хочу. В Україні все набагато простіше та легше. Починаючи від сфери послуг та відвідування лікаря — й закінчуючи самим стилем життя. Наразі я у себе вдома, я тут народився, а свій дім треба захищати, – каже військовий.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «У Балаклії ми заїхали на мінне поле». Як волонтери з Рожища допомагають захисникам
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
