Михайло Янко на псевдо «Яник» – головний сержант кулеметного взводу 2 механізованого батальйону 100 ОМБр.
Його історію розповіли на фейсбук-сторінці бригади.
Родом чоловік із села Майдан Ковельського району Волинської області. У перший день повномасштабного вторгнення – 24 лютого 2022 року – сільський староста прийшов до обійстя Янків з двома повістками. Одна – для тоді ще 24-річного Михайла. Друга – для брата Василя, який на півтора року менший (обидва на той момент вже відслужили «строчку»).
– Староста попросив, щоб хтось один із нас взяв повістку і пішов служити, – пригадує Михайло, – Але ми з Василем перезирнулися і зрозуміли – так не буде. Наступного ранку ми вже були в ТЦК – обидва служимо четвертий рік. Я – в «Сталевій Сотці». Василь – в одному із підрозділів Нацгвардії.
Про свою мотивацію «Яник» говорить коротко і зрозуміло:
– Навіть не уявляю, як би я увесь цей час сидів удома на Волині. Чого чекати? – Поки окупанти зайдуть у твою хату, скривдять маму, скривдять сестер?
Михайло двічі був поранений: перший раз – у Серебрянському лісі, другий – на Покровському напрямку. Та найважчим для підрозділу і для себе особисто називає нинішній етап – Битву за Торецьк.
Запорукою успіху на полі бою «Яник» вважає згуртованість колективу:
– Якщо побратими стоять плече до плеча – ворог просто безсилий!
Тим часом вдома на Михайла та його брата Василя з нетерпінням чекають рідні: мама Олена Василівна, сестри Вікторія і Лідія, а також молодші брати Ілля та Іван.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
