«Робота в лісі – то справжня школа життя», - лісничий Сокиричівського лісництва Леонід Чубай

Ira Kostiuk Волинь 13 вересня 2018, 11:15

Лісівники – народ особливий. Завжди щирі та привітні, попри важку працю, яку вони виконують і в дощ, і в сніг, і в спеку, на вихідних і навіть у свята… Бо бути справжнім лісівником – то швидше покликання, аніж робота.

Лісничий Сокиричівського лісництва Леонід Чубай за плечима має більш як 30-річний досвід роботи в лісі. Каже, що ліс - це справа всього його життя.

«Не нормований робочий день у нас, бо і після роботи, і на вихідних за лісом треба доглядати і наглядати. В ліс мало хто хоче йти працювати, всі хочуть легкої роботи. А ліс – то є комарі, то жарко, то холодно, то мороз (посміхається, - авт.)… Але робота в лісі – то справжня школа життя, бо лісники вміють все», - розповідає Леонід Чубай, ведучи протоптаною, добре знайомою йому лісовою стежкою.

Родом Леонід Степанович із села Луків Рожищенського району. Чоловік зізнається, що по-іншому його життя скластися не могло, адже рідне село оточене лісом, до якого він звик змалку. Навчався у Шацькому лісовому технікумі, а для роботи обрав Ківерцівський лісгосп.

«Коли вже довго працюєш в лісі, то хочеться показати людям не тільки те, де і що зрубав, а що виростив», - розповідає лісничий.

А показати Леонід Чубай має що. Найбільша гордість – ділянка посаджена у 2006 році. Саме у той час він прийшов у Сокиричівське лісництво на роботу. Вже зараз деревця сягають кількох метрів.

«Перший» ліс, посаджений Леонідом Чубаєм в Сокиричівському лісництві

«Дуб за 15 років виростає до 5-6 метрів, але це ще не ділове дерево. Бо щоб таким стати, дубові треба 120 років! Вже наші нащадки будуть тут рубати…

Лісове господарство – то не робота на городі, де посіяв і через пару місяців зібрав врожай… А якщо насіння невдале чи погодні умови несприятливі, то завжди можна врятувати урожай «хімією»… Помилку у вирощуванні лісу виправити дуже важко. Тому посіяні культури для лісників – то святе. Ми мусимо їх доглянути, щоб виростити ліс», - зауважу Леонід Степанович, йдучи між рядами навесні посаджених дубів.

До речі, найбільше у сокиричівському лісі садять самі дубові породи та сосну, а віднедавна почали висаджувати і модрину.

Робочі будні лісівників, за словами Леоніда Чубая, особливо не відрізняються один від одного.

«Круглий рік робимо заготівлю лісу, без якої ні лісництво, ні лісгосп не зможуть вести свою діяльність, бо держава повністю перестала нас фінансувати. Площа лісництва 4368 гектарів, тому роботи вистачає, особливо з появою короїда. Він у нас не надто поширений, бо площа хвойних лісів сягає всього третину зелених насаджень лісництва, але все одно зони ураження короїдом існують», - каже лісничий.

За його словами, торік зрубали вражених дерев на майже 10 гектарах.

«Ми моніторимо ситуацію, щоб встигнути зрубати дерево, яке ще тільки-тільки почав вражати короїд. Таке дерево ще можна продати дорожче, аніж чекати, коли воно буде придатним хіба для дров», - розповів Леонід Чубай.

Та лісівники не лише вирубують ліс, а садять. Так, з початку 2018 року на території Сокиричівського лісництва було посаджено сіянців дуба та сосни на площі майже 45 гектарів.

«Найбільш трудоємкою справою є виростити ліс, - зізнається Леонід Чубай. – Бо після того, як саджанці посадили в землю, за ними треба кілька разів на рік протягом п’яти років доглядати: обкошувати, дати доступ світла…

«Кажуть, що на Волині багато рубають, це правда?», - цікавимося у Леоніда Степановича.

«Наші люди чули дзвін, та не знають, де він… Багато про лісників розповідають поганого, але це виключно через незнання і нерозуміння того, яка процедура вирубки лісових насаджень. Люди не розуміють, що ліс не ріжеться просто так, бо хтось цього захотів. Є таксація лісу, є план, скільки ми маємо зрубати на рік. От, наприклад, вільха. Якщо вік вільхи сягнув 50 років і її не зрізати, то вона стає трухлявою всередині і максимум на що буде придатною, то це для дров», - зауважує лісівник.

«А часто крадуть ліс у вашому лісництві?», - перепитуємо.

«Ніде немає такого, щоб ліс не крали. Але у нас це трапляється рідко. Лісникам добре відомі місця, де можуть здійснюватися незаконні рубки, тому ми присікаємо такі речі», - каже він.

Окрім лісових насаджень, гордиться лісничий і тим, що у сокиричівському лісі з’явились лосі, яких тривалий час не було. А загалом у лісництві багато оленів та диких кабанів.

«Наш ліс прилягає до Звірівського мисливського господарства, то ще звідти можуть «заглядати» звірі», - розповідає Леонід Чубай та одразу наголошує, що браконьєрство у них не процвітає.

Частину території сокиричівського лісництва, а точніше мисливські угіддя площею 2, 5 тисячі гектарів, надані в користування районній організації мисливців та рибалок. Саме ця структура підгодовує тварин та стежить за тим, щоб полювання відбувалися законно. Хоча й лісники не стоять осторонь.

«Я теж сам мисливець, але не маю часу на полювання. Бо як тільки неділя – то треба бути в лісі, стежити, чи браконьєрів нема. Добре, що в лісництві є чотири «Ниви», то якщо не зловимо браконьєрів, то хоча б настрахаємо їх», - каже лісівник.

Текст: Ірина КОСТЮК (Перший)

Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший)

ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНИЙ

Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.