Кілька місяців тому на території колишнього господарського двору колгоспу, розміщеного у селі Бужани на Горохівщині, місцеві жителі побачили яму з розкопаними бочками, у яких виявили пестициди.
Старші люди пригадали, що закопали їх туди ще за Радянських часів. Деякі мешканці Бужан стверджують: вони бачили, як в цю траншею свого часу скидали й іншу “хімію”.
А коли її заповнили, просто загребли землею. Однак надійним захороненням токсичних відходів цей “могильник”, на жаль, не став.
“Про виявлені бочки я одразу повідомив в райдержадміністрацію, - каже голова сільради села Бужани Роман Груцький.
- Там створили комісію, яка виїхала на місце і взяла проби води. Результати приголомшили -в усіх трьох водонапірних баштах і сільських криницях норма дусту перевищена в майже в 100 разів, а такого пестициду, як симазин — в 40-43 рази.
Проблема у тому, що в 20-и метрах поруч з захороненням свого часу знаходилась свердловина з водою, яка використовувалась для господарських потреб колгоспу. Потім її так само просто закидали землею.
Однак протягом цих майже трьох десятиліть вода зі свердловини розмивала гербіциди. Звідти вони потрапили у підземні води і розповсюдились по всьому населеному пункту. Відтак наразі забруднена не лише вода, але й грунт”.
За словами пана Романа, люди в селі часто нездужають, хворіє худоба.
Почувши про екологічну катастрофу, в дитсадку і школі перестали використовувати воду з місцевих водогонів. За кошти сільради дошкільнятам її закупляють у бутлях, а для учнів возять з сусіднього села, де забруднення не виявили. А от що робити дорослим мешканцям села, які змушені її споживати?
“Вода у Бужанах становить загрозу для здоров’я людей, - каже начальник управління Держпродспоживслужби у Волинській області Богдан Лозинський. - І тому ми дали відповідні приписи голові сільради, щоб забезпечив населення водою, і попередили, що з даних свердловин воду використовувати не можна”.
Щоб вирішити проблему, каже Роман Груцький, треба спочатку викачати всю воду зі свердловини, що забруднює навколишнє середовище, і залити її бетоном. Потім пробурити нову свердловину, що забезпечить населення водою, і пустити її по водогону. Ціна питання — 2 мільйони гривень. Ще 65 тисяч треба заплатити за кожну тонну утилізації токсичних відходів.
Де взяти такі кошти, Роман Груцький не знає. У бюджеті сільради, каже він, вільних залишків нема.
Наразі очільник сільради повідомив про це всі відповідні служби. В облдержадміністрації пообіцяли знайти кошти на розробку проектної документації нової водонапірної башти.
Ярина Руднік
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
