Командир кулеметного взводу 23-ї окремої механізованої бригади з позивним «Рамзес» народився в селі Полкова Микитівка на Харківщині. Жив звичайним життям, займався електрогазозварюванням, аж поки не відбулося повномасштабне вторгнення.
З перших днів Рамзес долучився до тероборони, а згодом опинився в ТЦК та СП Харківської області. Під час контрнаступу на Харківщині його частину повернули до рідного району і вже після її розформування він потрапив до лав 23-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ, пишуть на фейсбук-сторінці бригади.
В бригаді герой служить з самого початку її формування. Спочатку попав у піхоту, був командиром бойової машини, але з часом, після навчання на сержантських курсах пішов на підвищення і став командиром кулеметного взводу.
Воював на всіх напрямах, де проходила бойовий шлях бригада – Запорізький, Оріхівський, Очеретине, Часів Яр. На жаль, не обійшлася без поранень – на Запоріжжі отримав від рикошету кулю в руку, за другим разом осколкові поранення від пострілу з СПГ-9, а також декілька контузій. Попри це, після місячного лікування боєць повернувся до строю.
Позивний «Рамзес» вибрав сам, бо з юнацьких літ друзі називали його Рамзіком. В піхоті пробув півтора роки, поки не попав в кулеметний взвод кулеметником. З часом дойшов до командира взводу і вже майже рік виконує свої обов’язки. З кулеметом BROWNING M2 Рамзес вже стикався, коли був навідником механізованого взводу, а потім вже пройшов курси навчання і зброю свою вже добре знає.
Цей кулемет – дуже потужна зброя. З вагою близько 70 кілограмів і калібром 12,7 мм він здатний вражати цілі на відстані до двох кілометрів і пробивати броню, зокрема бронемашини радянського періоду виробництва. Однак, за словами Рамзеса, сьогодні воювати з окупантами стає дедалі складніше. Зброя важка і велика, вимагає ретельного маскування та значних фізичних зусиль для швидкої зміни позиції. Ворог не дурний і не такий, як його часом уявляють: зараз він активно використовує дрони, і це потрібно враховувати.
Рамзес пригадує, що особливо складною була робота взводу під час атак противника на мотоциклах. Такі напади траплялися раптово, і щоб вчасно відкрити вогонь, бійці мусили діяти чітко й узгоджено. На таких ділянках, як-от в Очеретиному чи Часовому Яру, доводилося часто працювати вночі. У темряві тепловізори не завжди дозволяли помітити ворога вчасно та на великій відстані, тому в цьому завжди дуже допомагали оператори дронів. Після команди по рації «До станка!» взвод кулеметників Рамзеса отримував вказівки та працював по цілях, отримуючи якісне коригування.
На думку героя, ситуацію ще більше ускладнювала постійна ротація особового складу: новачки потребували часу на навчання, тим самим відволікаючи Рамзеса від основної бойової роботи. Але нічого не поробиш – йде війна, і командир завжди залишався поруч, допомагав опанувати техніку та швидше адаптуватися до умов бою.
Попри всі труднощі, він і його взвод продовжують виконувати бойові завдання, наближаючи перемогу. Для Рамзеса це не лише обов’язок, а й усвідомлення того, що кожен день боротьби — це внесок у майбутню перемогу.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
