Спортивний директор футбольного клубу «Верес» В'ячеслав Шевчук ексклюзивно розповів про непросту долю свого рідного брата підполковника Держприкордонслужби лучанина Сергія Шевчука, який 31 грудня повернувся з російського полону.
Війна застала Сергія Шевчука у Маріуполі. Він разом зі своїм батальйоном прикордонників та бійцями "Азова" захищав місто. Згодом вони передислокувалися на "Азовсталь". Сергій одним з останніх здався в полон, тому що команда відтягнути на себе війська ворога була виконана і захищатися від переважаючих сил противника більше не мало сенсу. Про це В'ячеслав Шевчук розповів в інтерв'ю footboom.
Брати не спілкувалися, коли Сергій був в полоні, аде росіяни не давали йому можливості говорити по телефону.
«Я дізнавався про його стан і де він перебуває від прикордонників, яких звільняли з полону. Спочатку він був у колонії для військовополонених у Оленівці, саме тоді, коли її обстріляли. Слава Богу, він залишився живим. Останнім місцем його дислокації була Волгоградська область. Про його звільнення я дізнався 31 грудня, коли побачив Сергія на фото серед інших звільнени», – розповів пан В'ячеслав.
Нині брати постійно на зв'язку. У Сергія велика родина – він батько чотирьох дітей. Усі дуже хвилювалися за нього. Зараз брат перебуває у шпиталі.
«Я повністю займатимуся його лікуванням. На брата чекає довгий етап відновлення, тому що його організм сильно пошкоджений. Сергій у полоні схуднув на 30 кілограмів, протягом півроку у нього були зламані ребра, пошкоджено внутрішні органи, були проблеми із зубами. Таке відчуття, що він повернувся із концтабору», – розповів брат Сергія.
В'ячеслав Шевчук каже, що утримуючи в полоні українських військових, росіяни не дотримуються Женевської конвенції, адже його брат за півроку схуднув з 85-ти до 58-ми кілограмів.
«На сніданок, обід та вечерю їм навіть по 120 грамів каші не давали. Порції були мінімальними, тільки щоб підтримувати життя Брату навіть не надавали первинної медичної допомоги, хоча в нього були зламані ребра»
«Над нашими військовополоненими росіяни просто знущаються. Я не знаю, як він вижив. Напевно, лише завдяки своєму сильному характеру, силі волі та стійкості. Я не хочу на цю тему довго розмовляти. Хочеться, щоб Сергій отримував більше позитиву та якнайшвидше повернувся до нормального життя», – розповів він.
Сергій старший за В'ячеслав на рік. З дитинства брат разом грали в футбол. Любов до цього виду спорту їм прищепив батько, який виступав за заводську команду.
«Ми разом із братом займалися у Луцькій ДЮСШ, лише у різних групах. Згодом Сергій закінчив Львівський спортінтернат. Він навіть виступав за Скалу (Стрий) на позиції правого захисника. Однак потім ухвалив рішення завершити спортивну кар'єру та стати військовим. Він закінчив Хмельницьку прикордонну академію та почав служити за своїм напрямком. Кожен сам обирає свій шлях. Я дуже пишаюся своїм братом!», – зазначив директор «Вереса» В'ячеслав Шевчук.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Росіяни били батька і стріляли йому біля вух на очах в онуків». Історія лікарки з Херсона
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
