Прикордонник Волинського загону Андрій Лютий довгий час вважався безвісти зниклим. Нещодавно загибель захисника підтвердили. Наприкінці липня його поховали на Волині. Сьогодні, 12 серпня, йому мало б виповнитися 23 роки.
Спогади про Героя опублікували на фейсбук-сторінці Західного регіонального управління Держприкордонслужби.
Андрій приєднався до прикордонників влітку 2021 року. Хлопець родом з Донеччини, та строкову службу розпочав на західному кордоні. Спочатку - в Кінологічному навчальному центрі, а через кілька місяців потрапив до Волинського прикордонного загону.
З початком повномасштабного вторгнення разом з побратимами посилювали кордон з білоруссю. Згодом Андрій підписав контракт та продовжив виконувати бойові завдання у складі прикордонної комендатури швидкого реагування на посаді гранатометника.
Торік у квітні його підрозділ відправився боронити рідну землю на Донеччину. Незадовго до вибуття хлопець одружився. Обраницею Андрія стала прикордонниця Вікторія. Вони проходили службу в одному підрозділі, багато часу проводили разом, так і зародилося їхнє кохання.
Жінка каже, що Андрій був дуже добрим, життєрадісним, завжди допомагав і підтримував.
«Коли поїхав на схід, боронити свій рідний край, я дуже переживала за нього, а він за мене, бо я носила під серцем його первістка. З нетерпінням чекала повідомлень та дзвінка», - каже Вікторія.
20 квітня 2023 року дівчина отримала страшну звістку. Довгий час Андрій вважався зниклим безвісти під час боїв в районі населеного пункту Новокалинове. Нещодавно підтвердили загибель захисника. Поховали прикордонника наприкінці липня у секторі військових поховань на міському кладовищі у селі Гаразджа.
«Досі не можу змиритися з тим, що його не має. Він мав жити! Заради себе, заради нас», - додає Вікторія.
Друзі та побратими розповідають, що Андрій був справжнім воїном. Він не боявся йти захищати Україну на будь-який напрямок. Був лідером, готовим рухатися тільки вперед.
«Він ніколи нічого не боявся. Казав, що якщо треба буде їхати воювати на схід, поїдемо, там мій дім», - згадує побратим Володимир.
З перших днів служби разом з Андрієм був його земляк Сергій. Разом хлопці пішли на строкову службу, і одразу стали кращими товаришами.
«Андрій для мене є самим кращим, самим першим. Та людина, яка завжди йшла до цілі. Після того, як Андрія не стало, я взяв собі його позивний – «Лютий». Захотілося, щоб він завжди був зі мною, завжди був поряд, і в наших серцях», - ділиться переживаннями друг Сергій.
Вічна і світла памʼять Герою!
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
