Прикордонник Андрій проходить службу в 7 прикордонному Карпатському загоні. Йому 28 років і за своє життя він вже має чималий бойовий досвід, яким зараз ділиться з іншими.
Історію захисника розповіли на фейсбук-сторінці Західне регіональне управління Держприкордонслужби України-Західний кордон.
Родом чоловік з Хмельниччини. Закінчив технікум за професійним напрямом автомеханіка та деякий час працював у дистриб'юторських й енергетичних компаніях.
У 2018 році прийшов на строкову службу у Держприкордонслужбу. Вона настільки захопила Андрія, що після завершення він підписав контракт. Спочатку була служба на польському кордоні. Коли ж розпочалось широкомасштабне вторгнення Андрій не міг залишитись на місці, адже відчував, що його обов'язок бути на передовій і стримувати ворога на передній лінії рубежу. Вже на початку 2023 року прикордоннику таки вдалось виїхати на передову. Спочатку був Бахмут, згодом Серебрянський ліс.
«Мене найбільше дивувало, як росіяни безжалісно кидають своїх на м'ясо. Часто можна було побачити, як вони без шолома, бронежилета, лише з одним автоматом йшли вперед, як зомбі. Про якусь евакуацію з їхньої сторони навіть мова не йшла», - згадує прикордонник.
Проте були й інші російські військові, які мали гарне екіпірування та були добре підготовлені. Їх, каже прикордонник, берегли та застосовували в інших цілях.
Під час одного з ракетно-артилерійських обстрілів Андрій дістав поранення та втратив ногу.
«Я не втрачав свідомості. Я тримався як міг, бо десь глибоко в душі я себе готував до того, що може бути все і точно, що не потрібно робити - це панікувати», - говорить прикордонник.
Після шести місяців лікування, реабілітації та протезування Андрій знову повернувся у стрій. Зараз розповідає, що головна його мотивація - це повернути мир в Україну заради дітей, а також поділитися набутим досвідом.
«Після втрати ноги, чесно, брала депресія. І сни снились... Коли накривало, я не закривався в собі, а намагався говорити – з рідними, побратимами. Підтримка дуже допомагала. Зараз так само намагаюсь підтримати тих, хто цього потребує.
Я можу звільнитись і сказати, все, свій обов'язок перед країною виконав, поранення навіть дістав, але я не можу зробити це в першу чергу з поваги до себе. Що буде з країною, якщо кожен почне звільнятися, хай навіть і обмежено придатний. У мене є певний досвід, я можу навчити інших і приносити користь своїй країні», - ділиться Андрій.
Андрій розповідає, що й у нинішньому статусі - обмежено придатного, готовий їхати на передову. «Бігати, звичайно, швидко не можу, через протез, але стріляти без проблем», - говорить військовий.
Після Перемоги чоловік й далі планує продовжувати службу.
Вдома на захисника чекає 3-річний син, 2-річна донечка та кохана дружина.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
