20 грудня під час сесії Волинської обласної ради змінили голову депутатської комісії з питань освіти та культури. Замість Петра Савчука її очолила Любов Ліпич.
Та ще до сесії депутат розповів «Першому», над чим працювала комісія цьогоріч та що вдалось зробити.
– Які найважливіші проекти рішень розглядала цього року ваша комісія?
– У нас є три блоки питань. Перший – це кадрові. Вони не можуть бути неважливими, тому що йдеться про керівників освітніх, культурних закладів. Другий – регіональні програми. Вони так само дуже важливі. Третій – запити організацій, фізичних осіб. Наприклад, звернення з проханням про фінансову підтримку волейбольних матчів, спортивних товариств і так далі.
Комісією ми намагаємось ретельно вивчати всі ініціативи та впроваджувати найважливіші.
– Які установи цьогоріч отримали нових керівників? Не ті, яким продовжили контракт, а хто справді вперше прийшов на посаду?
– Наприклад, Богдан Бальбуза став керівником обласного центру туризму, спорту та екскурсій. Я був одним з небагатьох, хто його підтримав на комісії. Ми не змогли переконати усіх її членів, але в подальшому на сесії він таки отримав кредит довіри.
Я бачу, що у Богдана є потенціал. Крім того, це молода людина, яка має амбіції. Думаю, за півроку чи рік ми побачимо результати його роботи і зможемо оцінити.
«ЗАКЛАДИ ПРОФТЕХОСВІТИ ПОТРІБНО ОБ’ЄДНУВАТИ З ВИШАМИ»
– Чи є зараз бачення реформування закладів профтехосвіти, фінансувати які фактично відмовилась держава? Можливо, вони взагалі не потребують реформування, нехай усе залишається, як є?
– Місцеві бюджети не настільки великі, щоб одночасно можна було задовольнити потреби у фінансуванні такої кількості закладів профтехосвіти. Більше того – досі немає єдиної моделі реорганізації закладів, закон «Про професійну освіту» не ухвалений.
На мою думку, на місцевому рівні неправильно сприйняли рішення центральної влади. В деяких регіонах відразу вдались до радикальних кроків. Зокрема у нашій області відразу розробили план реорганізації, але він, як на мене, заангажований, при підготовці не була витримана процедура.
Чиновники обіцяли, що не буде нічого радикального, усе буде погоджено з колективами і таке інше. Але після цього відбувались абсолютно дивні, непрогнозовані речі. План змінили. Наприклад, у ньому передбачалось, що аж у 2020 році об’єднають училища у Лукові і Старій Вижві, але дивним чином, без погодження з депутатами, у Київ подали обгрунтування приєднання луківського закладу до Ковельського центру профтехосвіти. До того ж це зробили без прямого погодження з колективом. Працівників просто поставили перед фактом.
Сьогодні провідні технічні та аграрні виші намагаються підтримати ступеневу систему професійної підготовки.
– Що це таке?
– У структурах багатьох університетів є коледжі. Таким чином, діти мають можливість отримати фахову робітничу підготовку, а кращі з них – потрапити на третій курс університету без ЗНО, абсолютно безкоштовно. Відтак відносно швидко вони можуть стати інженерами високої кваліфікації.
Держава не відмовлялась від професійно-технічної освіти, вона просто сказала, що вибере стратегічно важливі професії, які буде фінансувати. Для того ж, щоб втриматись на плаву, потрібно зменшити витрати.
– Яка користь державі від об’єднання університетів та училищ?
– Ця система може зекономити державі кошти. Умовно, не потрібно буде купувати два трактори Джон Дір для різних закладів. Університет може користуватись одним разом з професійно-технічним закладом. За таких умов, вдасться підготувати і робітників, і висококласних інженерів. Так само, для чого університету утримувати власні поля і ліси, якщо професійно-технічні заклади вже мають ці ресурси? Думаю, ця модель дасть найкращий ефект. Весь світ працює, об’єднуючи зусилля.
Зараз вищі навчальні заклади напрацьовують проект закону про професійно-технічну освіту. Думаю, найвищий рівень – центр професійно-технічної освіти повинен бути в системі вишів.
– А роботодавці можуть якось посприяти підготовці робітників? Все-таки вони часто скаржаться на поганих фахівців.
– Так, повинно бути замовлення на робітників тої чи іншої професії. Воно може бути державним і регіональним, комерційним чи ні. Якщо це стратегічна спеціальність, її повинна фінансувати держава. Якщо якась вузька, її буде фінансувати бізнес. І не повинно бути обмежень щодо того, які заклади можуть претендувати на це замовлення. Усі, які відповідають критеріям.
Я вивчав досвід США і наведу їхній приклад. Незалежно від того, чи це державна, чи комерційна структура, там вони можуть отримати державні кошти на реалізацію певного проекту. Часто в них приватні університети освоюють більше коштів, ніж державні. Там цей статус нікого не цікавить.
У нас зараз з’явились приватні школи, садочки. Впевнений, що в недалекому майбутньому будуть приватні професійно-технічні заклади. І це дуже добре. Я знаю бізнесменів, які готові вкластись у створення приватного закладу, аби в ньому вирощувати для себе спеціалістів.
– Ви не згідні з тим, що кількість закладів потрібно скоротити?
– Я не думаю, що це потрібно штучно робити. Заклади повинні самі прийти до цього. Наприклад, довгий час нав’язувалась думка про те, що вишів забагато. Якщо ми говоримо про державну форму навчання, можливо і так. В цьому випадку держава повинна сказати – ми можемо дати вишу такий ресурс і пропонуємо, що ви можете з ним зробити. Повірте, побачивши перспективи, заклади почнуть самостійно об’єднуватись. Так само і з училищами.
Зараз демографічний спад. Років 10 тому він теж був. Через те, що мало дітей, ми повіддавали приміщення садків в приватні руки, змінили призначення. А зараз думаємо, як швидко побудувати нові, щоб зменшити черги.
Я впевнений, що через років 5, можливо більше, у нас збільшиться кількість охочих навчатись у закладах професійно-технічної освіти.
«ВИКЛАДАЧІ ВИШІВ МОЖУТЬ ДОДАТКОВО ЗАРОБИТИ, А ВЧИТЕЛІ – НІ»
– Щодо зарплати освітян. У шкільних вчителів вона зараз вища, ніж у багатьох викладачів училищ та університетів. Чи справедливо це?
– Справедливо по відношенню до вчителів, тому що це найменш захищене освітнє середовище. Більше того – це переважно сільська або наближена до сільської місцевість. До того ж це найскладніший вид педагогічної роботи. Тому що з допомогою вчителів формується дитяча свідомість і особистість.
Наші вчителі – ентузіасти, але на одному ентузіазмі сім’ю не прогодуєш і ресурсів для самовдосконалення не знайдеш.
Абсолютно правильним було рішення Міністерства освіти та науки, яким вчителі поставились у пріоритет.
Згідний, можливості середньої і вищої ланки освіти також певним чином обмежені – не може викладач медичних чи технічних дисциплін паралельно підпрацьовувати в інших навчальних закладах. А от, якщо це, наприклад, загальногуманітарна підготовка, то викладач таку можливість має.
– Яка доля приміщення на вулиці Ярощука у Луцьку? Ним користувався Музей Волинської ікони, а на останній сесії приміщення перейшло в обласну комунальну власність. Є версія, що таким чином його хочуть продати.
– Безумовно, ви праві. Зазвичай, якщо об’єкт переходить з державної власності у комунальну, збільшуються можливості зловживань. Можливо, хтось вже кинув на нього око.
Я переконаний, що це абсолютно неправильно з точки зору розвитку такої іміджевої і потужної структури, як Музей Волинської ікони. Так, є запитання в депутатів, і вони переважно обгрунтовані, стосовно того, чи підійде це приміщення для зберігання фондів.
Але потрібно було дати альтернативу – запропонувати кращі або рівнозначні умови. Тоді ніяких питань не виникло б. Та депутати цим шляхом не пішли. Думаю, це просто чиєсь бажання заробити або використати об’єкт у своїх цілях. Я категорично проти цього.
– Яка доля музею-скансену у Рокинях. Він все ще не має обласного фінансування?
– Наскільки я пам’ятаю, на останніх сесіях були спроби дати цій установі фінансування, але тут однозначно неправий керівник. Неодноразово обласна рада просила прозоро показати, скільки коштів заробляє ця установа і куди їх витрачає. Тому що на словах – це нібито об’єкт обласного чи навіть державного значення.
На мою думку, має місце некомпетентна робота керівника, як менеджера, або просто є бажання використовувати державні кошти для зміцнення своєї комерційної діяльності. Якби була максимальна прозорість, повірте, ми підтримали б музей. Більше того – потрібно приходити в обласну раду не за зарплатами для працівників, а за грошима на музейні експонати чи заходи, які підсилюють імідж закладу.
– Чи маєте плани на наступний рік?
– Безперечно. Ми ініціюватимемо підготовку програми захисту кібернетичного та інформаційного простору Волинської області. Ні в якому разі не подумайте, що це стосується лише Луцького національного технічного університету і наукового середовища. Це стосується і журналістики, і загалом області. Тому що є хакерські атаки, системні проблеми в державних установах. Повинен бути комплексний підхід до захисту від таких посягань.
Також у планах є підготовка програми розвитку науково-інноваційної діяльності. В потужних областях, таких як Дніпропетровська, Одеська, давно є подібні програми. Будемо підсилювати й туристичні програми.
Планів багато. Думаю, більшість з них буде втілена, тому що і освіта, і гуманітарні складові необхідні для розвитку області, і всі це розуміють.
Текст: Віта Сахнік
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
