Навколо персони Юлії Вусенко політичні «пристрасті» вже трохи вщухли, але усі пам’ятають, як ця тендітна жінка, будучи секретарем Луцькради та в.о. міського голови, змушувала добряче нервувати цілу команду чоловіків, своїх опонентів. Довівши у судах, що правда на її боці, Юлія Вусенко все ж каже, що силою повертатися на своє законне робоче місце не збирається. Сьогодні вона – гість традиційної рубрики «Першого» «Бліц-інтерв’ю».
- На сторінці у Facebook Ви досі вказуєте, що є секретарем Луцької міської ради, хоча фактично цю роль виконує інша людина.
- За рішенням суду першої інстанції та Апеляційного суду, я поновлена на роботі як секретар Луцької міської ради з 16 березня 2017 року, а це означає, що невиконання рішення суду безпосередньо впливає на мій стан. На жаль, невиконання рішення суду у нашій країні знайоме багатьом, це є кримінально каране діяння, тому наразі усе залежить від свідомості людей, які повинні його виконати. Для мене ніколи не було принциповим, щоб мене називали секретар міської ради. Я – депутат Луцькради і цього достатньо.
- Судова тяганина із Вашим поновленням на посаді була тривалою і активно обговорювалась не лише у медіа-просторі. На якому етапі вона зараз?
- Ми виграли дві інстанції, виконавчий лист виписаний і все залежить від того, як будуть виконувати рішення суду. У судах вже нічого… Є варіант подання касації, але це не впливає на процес, тому що судом винесене рішення в частині поновлення мене на роботі і воно негайне до виконання. Ми довели: те, що відбувалося, - було незаконним. Мова не про те, що я тримаюся за крісло, справа у порушенні закону депутатами міської ради. Це для мене ключове. Бо не можуть люди, які натискають кнопки у сесійній залі, нічим не цікавитися і називатися депутатами. Нехай громада робить висновки.
- Як думаєте, чим закінчиться ця «політична катавасія» у раді Луцька?
- Нічого не можу спрогнозувати, бо помітила, що поведінка моїх опонентів дивна і непередбачувана. Треба вміти визначати для себе пріоритети і йти до них нормальним, цивілізованим шляхом. Методи, якими користуються вони, - легкі. Але, якщо ви хочете мати владу, займати крісло міського голови, треба виграти вибори. Все. Іншого шляху нема.
- Політична криза вже відчутна для простих лучан?
- На лучанах це кардинально може відбитися, зважаючи на те, що 24 депутати міської ради можуть натиснути на кнопки, не думаючи про те, законно це чи ні. Зважаючи на це, важко спрогнозувати, до чого може привести ця політична криза. Це вже відбивається на бюджеті, розвитку... Люди в міській раді не мають коли працювати, бо зайняті іншими справами… Для мене зараз важливіше політичних розбірок те, як Луцьк , наприклад, підготується до опалювального сезону. Про це зараз ніхто не думає, а я не знаю, яка людина у міській раді відповідає за те, щоб до помешкань вчасно подали тепло. Не впевнена, що виконуючий обов’язки мера візьме на себе відповідальність і вирішить цю проблему. Оце страшно» Нестрашно було Миколі Ярославовичу, який виходив до людей, пам’ятаючи, що вони його обрали, і виважено працював у діалозі.
- Для чого Вам політика? Ви – молода, гарна жінка, мама двох чудових дітей…
- Політичну кар’єру я сприймаю як соціальну навантаженість. Не більше. Я прийняла для себе це рішення і знала, що легко не буде. Найпростіше – це споглядати. Не скажу, що останні події в міській раді стали для мене великими стресом. Я просто знала, що за мною правда, і на тому «скандальному» сесійному засіданні спокійно встала і оголосила перерву як законно діючий секретар… Усе, що було далі – незаконно. А коли ти знаєш, що за тобою правда, то це сприймається аж ніяк не стресово. Це непроста життєва ситуація, яку треба пройти так, щоб засинати з чистою совістю
- Нещодавно у ЗМІ з’явилась інформація про те, що обираючи між Верховної радою та Луцьком, Ви б лишилися в місті. Чому так?
- Окрім власного бажання, я звертаю увагу на те, на скільки можу бути корисною і що можу зробити на практиці. Розуміючи, що я можу змінювати наше місто на краще, розвивати його, робити комфортним, я все ж схильна залишитися тут. Яким би омріяним не видавалось крісло у головному залі країни, вибір для мене очевидний. Люди підсвідомо навіть обирають ту роботу, на якій вони ефективні.
- Якщо перевибори відбудуться, балотуватиметесь до міської ради?
- Так, звичайно.
- А на посаду міського голови?
- Якщо побачу, що у мене є команда та підтримка, то так. Але станом на сьогодні я уже думаю про це.
- Ситуація із депутатами, яких хочуть відкликати, Вас не насторожує?
- Я думаю заангажовано, бо є керівником обласного осередку «Самопомочі». Але те, що відбувається у міській раді виглядає так: політична сила завела у раду депутатів, умовно кажучи, привезла їх на своєму трамваї, а вони на першій зупинці вийшли, сказали «Дякую» і пересіли в інший автобус. Це хіба правильно по відношенню до політичної сили? В основному громадяни обирають кандидата, відштовхуючись від політичної сили, яку вони представляють. Ми нічого не змінимо, поки не будемо бачити чіткої прив’язки до політичної партії. На прикладі США, де є або демократи, або республіканці і той, хто голосує, розуміє, що обіцяють одні, а що – інші. В Україні офіційно зареєстрованих 110 партій. І поки ми будемо обирати людей, які скачуть по партіях, залежно від того яка зараз на гребені хвилі, ми й надалі будемо борсатися на одному місці.
Спілкувалась Ірина Костюк
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
