«Коли влучаєш у ціль, враження ніби збірна України забила гол, всі кричать, як дикі», – сміється бойовий пілот FPV-дронів з позивним «Рер».
Сьогодні він один з майстрів найсучаснішого підрозділу 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого – батальйону безпілотних систем «Сапсан», повідомляють у волинській бригаді.
Хоча «Рер», ніби вчора, пам’ятає день, коли переживав чи потрапить до своєї улюбленої Князівської бригади:
Це був розподіл випускників навчальних курсів з підготовки операторів БПЛА. Я з Волині, тому дуже хотів приєднатися до своєї бригади. На щастя, все склалося якнайкраще.
Серед Князівських побратимів «Рер» зрозумів, що якісна командна робота – головна запорука найкращого результату:
Поки «пташки» прикривають передній край, дронщики можуть не хвилюватися, що зненацька підберуться ворожі групи – знаємо, що попереду надійні побратими. Тож нашу взаємодію можна описати так: «Ми працюємо на піхоту, а піхота працює на нас».
Поруч з «Рером» стоїть напарник по бойовому екіпажу та за сумісництвом справжній друг – Микола. Хлопці мають схожий бойовий шлях – обидва з Волині, обидва починали піхотинцями, обидва згодом потрапили на курси підготовки операторів БПЛА. Власне тут і почалася історія бойової дружби. Микола пригадує:
Виявляється ми були піхотинцями однієї бригади, але ніколи не пересікалися. Вперше мимохідь побачив «Рера» на курсах з підготовки операторів БПЛА. Коли повернулися в бригаду, він сам знайшов мене і підійшов зі словами: «Привіт! Ти що мене не пам’ятаєш? Вчилися ж разом!»
В спілкуванні проглядається різний темперамент хлопців. «Рер» – жвавий та веселий, Микола – спокійний та розсудливий. Але також мають багато спільного, зокрема, бійцівський дух, доброзичливість і, звісно, вміння дружити. Після багатьох спільних випробувань, один про одного впевнено кажуть: «з ним хоч у вогонь, хоч у воду».
Високе взаєморозуміння неабияк допомагає Князівським FPV-майстрам в бойовій роботі. В екіпажі «Рера» та Миколи вже давно не рахують знищених ворожих штурмовиків, їх бліндажів, техніки, засобів зв’язку тощо.
Та все ж головні моменти радості друзів пов’язані не лише з бойовими успіхами. Справжнє щастя для хлопців – бачити свої родини, вже традиційно – щодня, по відеозв’язку.
Зокрема, у «Рера» дружина та двоє малих синів. Каже, обидва вдалися в нього – активні, бігають, «розносять» хату. З тою самою енергією вони біжать до телефона, коли лунає довгоочікуваний дзвінок батька. Рутинні приємності Миколи схожі, він одружений і має малого сина.
Отож на питання: «Що допомагає триматися у найважчі моменти?», – у хлопців одна відповідь:
Підтримка рідних та усвідомлення, що кожна ціль, яку ми знищили, наближає нас до перемоги.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
