Олександр Зелінський у цивільному житті був журналістом і фотографом одного із волинських інтернет-видань. Цього року він вирішив долучитись до Сил Оборони України, приєднавшись до 5 батальйону «Любарт» 12 бригади спецпризначення «Азов» Національної гвардії України. Боєць пройшов курс навчання та військовий вишкіл і почав службу.
Про бої за селище Нью-Йорк на Донеччині, відбиття російського штурму та оборону, а також про свій вибір змінити роботу у ЗМІ на службу у війську Олександр Зелінський розповів у відеопроєкті «На зв'язку з фронтом» на Суспільному.
— Нещодавно ти отримав поранення. Відео про яке виклав у соцмережі? Як це трапилось?
Це був мій лише третій похід на позицію. Я отримав поранення: в мене з обох вух текла кров, потім лікарі сказали, що у мене перебиті барабанні перетинки. Коли техніка під 'їхала, власне, почався сам бій, почалося відбиття штурму. Тобто, ми були готові. Ти не знаєш, по суті, що на тебе їде, яким чином там буде відбуватися штурм. До нас хотіли заїхати в тилу, в позицію, але ми вчасно зреагували на це, відкрили вогонь.
Піхота противника сховалася в найближчій посадці, і, власне, ми вели з ними стрілецький бій. Почали працювати по них і скидами, і FPV. Вони почали перебігати в інші посадки. І, власне, на інших позиціях теж хлопці дали бій непоганий, і вже почала техніка противника відкочуватися назад.
— Нещодавно ти отримав поранення. Відео про яке виклав у соцмережі? Як це трапилось?
Це був мій лише третій похід на позицію. Я отримав поранення: в мене з обох вух текла кров, потім лікарі сказали, що у мене перебиті барабанні перетинки. Коли техніка під 'їхала, власне, почався сам бій, почалося відбиття штурму. Тобто, ми були готові. Ти не знаєш, по суті, що на тебе їде, яким чином там буде відбуватися штурм. До нас хотіли заїхати в тилу, в позицію, але ми вчасно зреагували на це, відкрили вогонь. Піхота противника сховалася в найближчій посадці, і, власне, ми вели з ними стрілецький бій. Почали працювати по них і скидами, і FPV. Вони почали перебігати в інші посадки. І, власне, на інших позиціях теж хлопці дали бій непоганий, і вже почала техніка противника відкочуватися назад.
— Розкажи ще трошки про вашу евакуацію і як вона відбувалася?
Я по компасі просто подивився, куди координати та відстань. Ми з одним побратимом взяли хлопця під руки, вивели до однієї посадки, потім до кількох інших. Я видихнув з полегшенням, коли сів в евакуаційне авто. Тут і я видихнув з полегшенням. Через те, що навіть коли ми бігли до ось цих посадок, виводили, то там було чути дрони, що літають. Ми хлопців під дерева просто засунули, щоб вони лежали, щоб їх не було видно.
— Як ти став добровольцем?
Мені запропонували піти в медіаслужбу п'ятого батальйону «Любарт», бригади АЗОВ, я подумав, що це крута можливість. Через те, що фактично свій досвід журналістики я можу використати під час служби у війську.
— Яким було твоє навчання?
Чим більше ти навчений, тим більше в тебе шансів вижити на полі бою і продемонструвати достойний бій, відбити, штурм чи піти відбивати позицію. Нам так і казали під час навчань, що ви будете піддані фізичному і психологічному впливу і вам треба його якось перенести. От, власне, так шість тижнів і було.
— Ти коли повернувся вже додому на лікування за чим найбільше скучив?
Я багато їм. Чесно, просто багато їм. Дерунів зробив, поїхав додому, там мама борщ зварила. За домом скучив, за рідними скучив.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
