Командир артилерійської батареї Андрій з позивним «Тарзан» неохоче розповідає про свій бойовий шлях. Однак, для нього командування – це не лише накази, а готовність у будь-який момент стати на місце підлеглого. І це призначення «Тарзан» підтвердив, зокрема, 19 вересня цього року, коли поблизу селища Курахівка на Донеччині замінив на вогневій позиції пораненого командира гармати. Після цього було знищено близько двох десятків окупантів, а побратими отримали відчутну допомогу у відбитті штурму.
Історію захисника розповіли на фейсбук-сторінці Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Загалом за період активних бойових дій в смузі відповідальності 46 окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗС України під вмілим командуванням старшого лейтенанта артилерійська батарея знищила 10 танків, 19 бойових машин піхоти та близько 160 ворожих піхотинців.
Коли після закінчення Національної металургійної академії України Андрій працював менеджером із закупівлі сировини на заводі автоакумуляторів, у частих відрядженнях, під час ділового спілкування з підрядниками-постачальниками він і гадки не мав, що досвід налагоджувати комунікації між різними ланками виробничого процесу стане йому в неабиякій пригоді під час війни.
«Подій сталося дуже багато і, мабуть, ще багато станеться», – філософськи розмірковує тридцятисемирічний офіцер. Нині він – старший лейтенант, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. До 46 бригади потрапив майже півтора року тому – після мобілізації торік навесні – і вже встиг повоювати й відзначитися на всіх, окрім, звичайно, Херсонського, напрямках бойової роботи 46 оаембр.
На війні Андрій навчився швидко ухвалювати правильні рішення. І не лише ставити задачу й контролювати її виконання, а й дослухатися до підлеглих. Одним з пріоритетів на посаді командира він вважає продумувати кожну операцію до дрібниць, у будь-яких стресових ситуаціях залишатися зосередженим, спокійним і врівноваженим, що допомагає виконувати завдання й зберігати життя своїх хлопців.
«Ми всі маємо бути зібраними, витривалими й сильними. Для мене й моїх побратимів найголовніше – це захист свого дому, своїх рідних, країни, в якій вони живуть. Тому ми тут, і триматимемо нашу землю стільки, скільки буде треба», – залізно переконаний Андрій.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
