Не вщухають суперечки про луцький теракт: то все ж таки це був «театр», непрофесійна робота силовиків чи насправді все «так і мало бути»? Журналісти Перший-TV.Lutsk розпитали про резонансні події у Луцьку професійного спецпризначенця Володимира. Чоловік погодився відверто прокоментувати луцьку спецоперацію, але поставив умову: в цілях безпеки журналісти не повинні називати ні його прізвища, ні назв спецпідрозділів, де він служив, ні спецоперацій, у яких брав участь.
Втім, практичний досвід участі Володимира у ріхного роду спецопераціях – насправді великий і дає нам право вірити його словам, не сумніваючись в авторитетності оцінок. Коментарі співрозмовника виявилися настільки цікавими, що ми вирішили все ж оприлюднити розмову, виконавши умову Володимира – не розголошувати інформації про нього. Подаємо повний текст розмови (без скорочень, тільки з редакторськими правками). На відео – її скорочений варіант.
Всі матеріали на тему луцького терориста читайте тут.
Чи була спецоперація успішною?
У світі ефективність такої спецоперації оцінюють так: по-перше, якщо втрати серед заручників не перевищили 25% , то така спецоперація вважається успішною, по-друге, якщо зберегли життя і здоров’я тих, хто звільнює заручників, по-третє, якщо вдається зберегти життя терористу. В нашому випадку, всі заручники живі, втрат серед спецпідрозділів немає і терорист живий. Тобто я вважаю спецоперацію максимально ефективною, хай би хто що говорив.
Я свідомо наголошую, що ідеально взагалі не буває. Ззовні коментувати все набагато легше, ніж тоді, коли знаходишся всередині цього процесу. Явних недоліків я не бачу, і вважаю, що спецоперація спрацювала.
Шкода, що завдяки такому Луцьк став відомим на весь світ, але це результат, і я вважаю, гарний, престиж нашої країни і спецслужб.
Навіщо був БТР і граната, коли терорист вже здався?
Кожна тактика має свої підстави. І БТР, і світлошумова граната – це були потрібні моменти для обеззброєння терориста. Я вважаю, що цей етап фахово відпрацювали і довели до кінця. Штаб прийняв саме таке рішення, адже ризик життя заручників був високий. Світлошумова граната має певний ефект на свідомість людини – вона впадає в ступор.
https://www.youtube.com/watch?time_continue=4&v=nvjiRLkjGlE&feature=emb_logo
Чому терорист більше хвилини стояв біля автобуса перш, ніж його схопили?
Була інформація, що людина з психічними розладами, тобто його психіка працює в непередбачуваному режимі, можуть відбуватись гормональні скачки. Мені доводилось затримувати людей з такими розладами, у них зовсім інша реальність, де немає логіки. Будь-які різкі дії інших можуть спровокувати терориста на активні небезпечні вчинки.
Ніхто не знав, чи є на ньому вибуховий пристрій чи ні, чи є в нього зброя чи нема.
Моніторинг ситуації відбувався щосекунди. Ми не знаємо, на яких рівнях це відпрацьовувалось і чому були ці затримки. Я не буду розкривати усі тактики спецслужб, але такі часові проміжки можуть бути свідомо зроблені для того, щоб запобігти іншим ризикам.
Чому все тривало аж 12 годин?
Я завжди порівнюю такі ситуації із закордонними. Є операції, коли місяцями ведуться перемовини. Я думаю, що процес затягується настільки, наскільки це можливо. І робиться це для того, щоб зменшити ризики. Відпустив трьох заручників і ми вже розуміємо, що терорист пішов на поступки. Треба було б три доби, то й три сиділи б. Я вважаю, що людське життя – це висока цінність і його втрата неможлива. Якщо ми можемо виграти кожну годину, то й будемо сидіти скільки треба. Спецпідрозділи себе до цього загартовують.
Коли людина починає терористичні дії з заручниками, вона знаходиться в стані адреналінової атаки. Поступово ця атака зменшується. І на першому етапі якісь різкі дії ризиковані.
Перемовини працюють на обидві сторони і цей процес проходив правильно. Люди, які ходили до нього на спілкування, також оцінювали його стан свідомості, стан свідомості заручників і взагалі, як виглядає ситуація. Здалеку бачити – це інше, головне – це візуальний контакт з терористом. Тим більше, він кидав гранати, стріляв – це ж все реальні речі.
Чи правильно себе поводили свідки, які повсякчас знімали усе на телефони?
Я думаю, що в нашій країні треба ввести жорсткіші правила поведінки під час терористичної ситуації. Бо коли люди стоять і знімають все на телефони, а потім викладають в інтернет – це повний абсурд. Терорист може все це бачити і всі, хто це робить, автоматично стають його спільниками.
Чи варто було президенту вести перемовини з терористом?
Як мені відомо, терористу пропонували перемовини і з авторитетними представниками кримінального світу, і з іноземцями, але він відмовився. Він захотів представника вищого посадового складу.
Аналізуючи світовий досвід, коли політики втручаються в такі ситуації, – це найгірший варіант. Але дивимось на нашу ситуацію. Якщо один дзвінок президента спрацював, то чому ні?
Це життя людей і знову ж таки я наголошую, що це людина з психічними розладами. Я вірю в силу слова, і в таких ситуаціях зокрема. Якщо сила слова знімає напругу і це сила слова президента, то чому ні? Є таке формулювання «у разі крайньої необхідності». Такою необхідністю стали життя людей і вони варті того, щоб президент сказав своє слово.
Чи могло це все бути постановкою зі сценарієм?
Якщо подивитись на коментарі у соцмережах, то можна подумати, що усі все знають, окрім спецслужб. І мені прикро, що суспільство так сприймає роботу фахівців. Придумати можна все і політичне обґрунтування можна підставити навіть під буденні ситуації. Але якщо вибухає граната і в поліцейській машині спускають колеса, то це означає, що справді розлетілись фрагменти осколків. Це уявна чи справжня загроза життю та здоров’ю людей?
Якби це була постановка, то були б холості постріли, але вони були справжні. Якщо наші політики хотіли собі піару, то зробили б це гарніше і якісніше, організували б без ризиків для сторонніх осіб взагалі, а ризики були.
Мене дивують коментарі про ситуацію з переговорником, під час якої терорист вистрілив: «А що, ну випадково він вистрілив». Вибачте, а якщо це випадково потрапило б в голову? Де тут свідомість коментаторів? Відношення суспільства до роботи спецпідрозділів неправильне.
Цю ситуацію можна розглядати з кількох боків. Зі сторони спостерігача, з позиції людей, які володіли всією інформацією, з позиції заручників, з позиції терориста – і це все будуть різні реальності.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
