6 зворушливих історій з луцького півмарафону. «Біжимо, бо не хочемо здаватись хворобі»

6 зворушливих історій з луцького півмарафону. «Біжимо, бо не хочемо здаватись хворобі»
Олександр Ващук марить спортом і Олімпійськими іграми

«Біжимо, бо не хочемо, щоб нас жаліли», «бо мрію пробігти 100 кілометрів», «бо у свої 62 не можу без цього жити», «бо вшановую українських воїнів». У кожного з учасників «Дмитрук Лучеськ Півмарафон» - своя мотивація раз за разом взувати кросівки і виходити на дистанцію.

5, 10 чи 21 кілометр долає бігун – немає значення, якщо йдеться про маленьку перемогу над собою.

«Перший» зібрав історії учасників луцького півмарафону, які не залишають байдужим.

Більше фото з забігу можна подивитись тут.

«Біжу, бо мрію пробігти 100 кілометрів»

Два Олександри – тато і син

22-річний Олександр Ващук з Володимира-Волинського марить спортом: має вдома стоси книг іменитих спортсменів, цілу шафу з інвентарем, вишукує інформацію про дієти, системи занять, генетику. Хлопець мріє здолати 100 кілометрів та взяти участь в Олімпійських іграх. І дитяча травма, після якої він пересувається на візку, цьому не заважають.

У рідному місті юнак тренується в спортзалі і вдома – тато допоміг збудувати спортивний майданчик просто на подвір’ї. Щотижня у нього – 10-13 тренувань і лише один вихідний.

«Я вже багато де бігав: в Володимирі, тут, в Луцьку, минулого року на Світязі пробіг марафон – 42 кілометри. Змагання мені дуже подобаються, бо це можливість знайти нових друзів. А от в онлайн-забігах участі не беру – це зовсім не та атмосфера».

Різні, але рівні

Олександр зізнається – луцький півмарафон дався нелегко: «Надто багато бруківки на дистанції – місцями важко було проїхати». Але думки все кинути на півдорозі не було: «Я ж багато для цього тренувався. Спорт – це моя пристрасть».

Юнак займається 4 роки і тепер має великі цілі. Хоче спробувати себе в плаванні, греблі, армреслінгу на Олімпійських іграх, а також продовжити розвиватись у бігу на візку.

«Біжу, бо біг дає мені енергію і здоров’я»

Володимир Среберко називає себе білою вороною, бо у свої 62 обожнює біг
У біговому клубі Вараша він найстарший учасник

61-річний Володимир Среберко з Варашу – найстарший учасник місцевого бігового клубу. До 40 років чоловік бігав «для себе», а після взявся за справу серйозно: щоденні тренування, змагання по всій Україні.

«Київ, Ялта, Ковель, Жовті Води, Славутич – скрізь я був. За нашу атомну станцію виступав, токарем там працюю», - каже Володимир.

Двічі на місяць він бігає півмарафони: «Просто треба мати любов до того. Як буде любов, буде і здоров’я».

«Біг дає мені дуже багато енергії. Я така людина, що перед забігом завжди трохи переживаю – на старті аж колотить. А коли вже пробіг трохи, все забуваю і тільки за своїм результатом стежу. Сьогодні вдалось 10 кілометрів за 46 хвилин пробігти, а найкращий мій час – 45,39. Трохи не вийшло – замало підготовки і на роботі постійно на ногах стою».

В колективі і сім’ї Володимир Среберко називає себе білою вороною:

«Є всякі: одні підтримують, інші насміхаються. Що тобі, дєд, нема що робити? Але то їхнє діло. Сім’ї сказав сьогодні: Я їду в Луцьк, не ждіть, на хазяйстві сьогодні без мене».

За тиждень у спортсмена – онлайн-півмарафон.

«Біжу, щоб вшанувати воїнів»

Роман Задорожний своїм забігом вшанував воїнів
Це волонтерська та ветеранська ініціатива

Роман Задорожний з Тернополя біг 21 кілометр з написом «Шаную воїнів, біжу за Героїв України» на футболці:

«Це ініціатива, яка народилась минулого року в українському ветеранському та волонтерському середовищі. 29 серпня ми вшановуємо воїнів, які загинули на сході. В цей день бігова спільнота – ветерани, волонтери, рідні загиблих пробігають символічні кілометри кожен у своєму місті. Я особисто минулого тижня був в мандрівці в горах, пробігти не міг, тому сьогодні виконав свою місію».

Півмарафон Роман Задорожний здолав далеко не вперше. Скільки їх вже було – і сам не пам’ятає. Він також організовує подібні забіги в рідному місті.

«Сьогодні поставив свій персональний рекорд – пробіг за 1 годину і 39 хвилин. Без двох місяців тренувань для мене це дуже хороший результат. Не тренувався, бо ходив в гори, їздив на море, організовував мандрівки для інших людей», - каже чоловік.

Бігом Роман почав займатись лише 4 роки тому, у 31.

«Відчув, що став дуже лінивим. Важко було тримати себе в формі, тому розумів, що треба щось змінювати. В результаті зі звичайних тренувань це переросло у щось більше. Біг – це багато-багато нових людей, а також можливість перезавантажитись, відчути свободу».

«Біжимо, бо не хочемо леліяти хворобу»

Галина Улаєва, Володимир та Олександр Грабові щороку доводять, хвороба – це не вирок

Галина Улаєва та її син Олександр Грабовий вже втретє беруть участь у луцькому півмарафоні. В хлопця – ДЦП, тож він пересувається на візку, яким керують батьки по черзі. На спорт кілька років тому родину підсадив старший син Андрій. Відтоді вони тренуються на невеликому стадіоні у привокзальному районі Луцька.

Та цьогоріч у сім’ї додалось випробувань.

«Я взагалі мало тренувалась. В листопаді в мене діагностували рак і зробили кілька операцій. Бігати почала лише влітку, тому цього року ми з Сашком біжимо 5, а не 10 кілометрів. А тато наш – 21 кілометр», - каже Галина Улаєва.

Жінка розповідає, що син дуже любить ці забіги і завжди з нетерпінням чекає, щоб ще раз відчути атмосферу свята: «Він так хвилюється і так хоче бігти, що вночі перед цим не спить. Вкласти його просто неможливо».

Причину продовжувати бігати, попри негаразди, Галина пояснює просто:

«Ми хочемо жити, а не леліяти хворобу. Бог дасть – будемо й більші дистанції долати».

Її чоловік Володимир Грабовий додає: «Біг – це вже наш стиль життя. Всі бігуни – наркомани, які без цього не можуть».

«Біжу, щоб підтримати братів-білорусів»

Ілля Ільїн біг, щоб підтримати боротьбу білорусів

Ілля Ільїн пробіг свою півмарафонську дистанцію з білоруським біло-червоним прапором.

«Я хочу підтримати братній білоруський народ. Нехай вони гідно борються за свою свободу проти диктатури. Хочу, щоб вони бачили – в Україні їх підтримують. У мене там багато знайомих, друзів, які воювали під час російсько-української війни», - каже хлопець.

«Сам я туди не їжджу. Я український патріот, а українським патріотам це небезпечно», - додає він.

Іллі – 20 років. Він студент Волинського національного університету імені Лесі Українки та діяч партії «Національний корпус».

«Дмитрук Лучеськ півмарафон» – перший забіг хлопця на 21 кілометр.

«В якийсь момент, на 15-ому кілометрі, стало важко – було навіть відчуття, що не зможу добігти. Але хотілось довести собі, що я сильніший, ніж здається. В результаті вдалось пробігти за 2 години. Готувався до цього все літо», - розповідає Ілля.

«У нас пробіжка – поважна причина спізнитись на роботу»

Аліна Мартинюк та Валентина Буря почали бігати на роботі

38-річна Аліна Мартинюк та 40-річна Валентина Буря разом працюють на Володимир-Волинській птахофабриці. Дистанцію у 10 кілометрів економістка з праці та інженерка якості будівництва також долали разом. Хоча у працівників цього підприємства підтримки точно не бракувало – команда Epikur на луцькому півмарафоні налічувала близько сотні учасників.

Жінки бігають другий рік і навіть під час карантину щомісяця або частіше беруть участь в онлайн-забігах.

«Але на реальному півмарафоні атмосфера все-таки зовсім інша. Дуже класно тут – стільки радості, задоволення. Більше людей – більше позитивних емоцій. Це, як свято. Можна навіть поспілкуватись з колегами, з якими давно не бачились», - кажуть Аліна та Валентина.

«Корпоративна культура у нас така. Якби не колектив, може, і не почали б бігати. А так затягнуло. Є тренер, який працює з працівниками. Регулярно маємо заняття після роботи. Хоча й вранці, якщо запізнишся через пробіжку, сварити не будуть. У нас це поважна причина», - додає Аліна Мартинюк.

Конкуренції в бігу на підприємстві немає, - запевняють колеги. Кожен працює на покращення власного результату.

Текст і фото Віти Сахнік

 


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Донецькі бойовики заявили, що обстріляють ЗСУ. Зеленський відреагував
Наступна новина «Луцьк втратив Людину». Ігор Дильов у щемливих спогадах волинян
Останні новини
Схожі новини