20-річний Станіслав Свистунов працює баристою в одному з кафе у центрі Луцька. Чоловік приїхав на Волинь із Краматорська.
«Суспільному» переселенець розповів: перші два місяці повномасштабної війни допомагав цивільним на Донеччині в загоні швидкого реагування.
У рідному місті, яке був змушений залишити, Станіслав мав власну школу бариста.
«З війною кава вже не була так потрібна, тому я робив щось більш корисніше. Займалися розвозом гуманітарної допомоги в місця, постраждалі від бойових дій. З заходу України до нас приїжджали фури і це велике щастя було для нас», – пригадує чоловік.
В Краматорську Станіслав мав власну школу бариста. Фото «Суспільного Луцьк»
8 квітня за пів години до ракетного удару по Краматорському залізничному вокзалу, Станіслав виїхав з міста разом із мамою, яка потребувала медичної допомоги. Залишив квартиру та бізнес.
«Досі іноді сняться жахіття, одне і те саме. Як в мій будинок прилітає ракета і мене підриває, я можу навіть впасти з ліжка уві сні», – говорить бариста.
У Луцьку, каже бариста, йому подобається, як і колеги на новій роботі. Та попри все чоловік мріє повернутися у рідне місто.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
