Сьогодні не секрет, що радянська влада 33 роки тому намагалася всіляко приховати страшну аварію на Чорнобильській АЕС. Навіть коли інформація про вибух стала відомою всім, газети писали всяке – і про пожежників, які були оснащені усім необхідним, і про відсутність будь-яких причин для паніки, і про те, що в інших країнах це теж не раз траплялося (мовляв, аварія - це «дань прогресу».
А що писати у ті дні волинські газети? Перший ретельно передивився обласну пресу квітня-травня-червня 1986 року.
Замість Чорнобиля – святкова демонстрація
Аварія сталася у ніч з 25 на 26 червня. А у волинській пресі перше невеличке повідомлення про трагедію на Чорнобильській АЕС з’явилось на шпальтах «Радянської Волині» …6 травня. Це було коротеньке повідомлення ТАРСу.
Інший популярна волинська газета «Молодий Ленінець» (пізніше перейменована у «Віче») написала про Чорнобиль взагалі 15 травня.
Після 6 травня частими повідомленнями у пресі стали публікації типу «Рахунок 904» або «У фонд допомоги». Це був номер рахунку фонду допомоги потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, який відкрили в управліннях та відділеннях держбанку Волинської області.
Волинська допомога чорнобильцям
У радянській пресі Волині можна зустріти чимало заміток та історій про те, як волиняни відгукнулися на біду в Чорнобилі. Колективи заводів, підприємства та інші установи відмовлялися від своєї денної, чи місячної зарплати, або ж просто збирали кошти та віддавали у фонд допомоги.
Так, у Луцькому міському будинку культури відбувся концерт заслуженого самодіяльного народного ансамблю пісні і танцю «Колос» Торчинського будинку культури. Кошти від концерту аматори вирішили перерахувати у фонд допомоги. («Радянська Волинь» від 6 травня 1986 року).
Волиняни віддали свої найкращі профспілкові табори до послуг дітей з близько розташованих до ЧАЕС населених пунктів. Тоді табори прийняли майже дві тисячі дітей із Народицького району Житомирщини, а волинським водіям довелось здійснити два рейси, аби привезти дітей на Волинь.(«Радянська Волинь» від 6 травня 1986 року).
Артисти обласної філармонії, всі її творчі колективи вирішили кошти з одного концерту і денну зарплату перерахувати у фонд допомоги. «Першими підготували такий концерт і виступили перед публікою учасники ВІА «Світязь» і народний артист УРСР Василь Зінкевич» («Молодий ленінець» від 16 травня 1986 року).
Лучанка Лідія Ільїних порадилася з рідними та вирішила взяти до себе на ціле літо в чотирикімнатну квартиру на вулиці Малиновського, 33 дітей з Чорнобиля («Радянська Волинь» від 25 травня).
Волинських пожежників відправили в Чорнобиль. «Серед них: П. В. Щербатюк з воєнізованої пожежної частини № 1, м. Луцьк, В. І. Попеско – з Ковельської ВПЧ-4, та водій з луцького ВПЧ -1 С.М. Шум» (зі статті «Проти спільної біди», газета «Радянська Волинь» від 23 травня)
У монтажно-складальному цеху Нововолинського заводу СТО зібрали за 50 днів 100 модулів на спеціальне замовлення урядової комісії для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. «Цікаво, що значну кількість модулів доводилось виконувати вперше у вітчизняній практиці» («Радянська Волинь» від 14 червня).
Чорнобиль. Пропаганда
Більшість публікацій про Чорнобиль волинська преса у ті дні транслювала із центральних ЗМІ. Частими серед них були повідомлення з виправдовуванням аварії як «дані прогресу».
«Ні полюс, ні космічні орбіти, ні енергія атома, ні океанські глибини не підкорюються без трагічних втрат. Про це нагадала аварія на Чорнобильській АЕС…» («Радянська Волинь», 7 травня).
В цьому ж матеріалі йшлося про прес-конференцію в МЗС СРСР. Це – «логічне продовження лінії на широке інформування громадськості». Втім замість конкретних цифр чи фактів про Чорнобиль, читаємо про те, що «не лише в СРСР сталась така трагедія, а й в інших країнах теж свого часу вибухали атомні АЕС».
Перший заступник глави МЗС СРСР А. Г. Ковальов розповів: на нараді семи розвинутих країн у Токіо, Радянському Союзу дорікнули, щодо інформації про аварію, яку вони надають. Тоді перший заступник сказав, що їм «такі докори образливі», бо ж вони інформують.
Але далі чиновник з МЗС розповів… про атомні станції США:
«Попутно зазначу, не на докір, а заради істини: коли у США сталась аварія в 1979 році, то американська сторона аж ніяк не відразу розібралась в причинах того, що сталося. Вони передали інформацію в сенат США через 10 днів, а в Міжнародне агентство по атомній енергії (МАГАТЕ) – майже через два місяці».
На шпальтах волинських газет у травні-червні 1986 року публікували повідомлення про те, як в США ставались аварії на атомних станціях, а вони не інформували і нічого не робили, щоб ліквідовувати наслідки.
«Близько 4-ї години ранку 28 березня в другому реакторі «Трімайл айленд» вийшла з ладу система охолодження. Виникла загроза вибуху водню який нагромаджувався і спеціалістам довелося випускати в атмосферу радіоактивну пару. Тим часом «Метрополітен айленд» зберігала повне мовчання про те, що сталось на станції…» (зі статті «Злочинне замовчування: як сталась аварія на АЕС США «Трімайл Айленд», «Радянська Волинь» від 13 травня)
«Безпеку на атомних реакторах США не гарантовано» – так називалася стаття про недоліки системи безпеки атомних станцій США. («Радянська Волинь» від 13 травня )
В інших номерах «Радянської Волині» (зокрема за 1 червня) продовжували використовувати газетні площі щоб розмістити не ще одну новину про ситуацію в Чорнобилі, а про те, щоб розповісти «Про скандал у зв’язку з аварією» на атомній електростанції у Хеммі (ФРН).
Там селяни влаштували акцію протесту проти того, що їх вчасно не поінформували про аварію і радіоактивне забруднення. Хоча, що це за аварія, яких масштабів – в матеріалі не йдеться. Варто додати, що жодного повідомлення про подібну акцію протесту десь на території Радянського Союзу (у волинській пресі принаймні) не вдалось знайти.
Загалом будь-який критичний матеріал про аварію на Чорнобильській АЕС в іноземних ЗМІ, чи будь-яка інформація про кількість жертв, променеву хворобу ліквідаторів, паніку серед населення та інше трактувалися радянською владою, як «наклеп», «навмисне сіяння паніки».
«Реакційні сили імперіалізму, насамперед військово-промисловий комплекс США та інших держав НАТО, розв’язавши психологічну війну проти СРСР не соромляться використовувати відверту брехню… Про це насамперед свідчить кампанія антирадянської істерії, що захлеснула деякі західні країни у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС. Так з ФРН газети писали про десятки тисяч загиблих, вигадували жахливі небилиці, робили все щоб очорнити і образити Радянський Союз» (зі статті «Осуд наклепницької кампанії», газета «Радянська Волинь» від 20 травня)
Інформування про техногенну катастрофу по-радянськи
Інформація про стан справ на Чорнобильстькій АЕС все ж публікувалась. Час від часу в волинській пресі з’являлися повідомлення про те, як проводиться ліквідація наслідків аварії, про евакуацію населення тощо.
Так «Радянська Волинь» 14 червня розповідає про прес-конференцію, яка відбулася у Москві. Там розповідали, наскільки добре спрацювали медики і рятувальники. Кореспондент радіо Фінляндії поцікавився у професора академії медичних наук СРСР Воробйова: яка група робітників найбільше постраждала під час аварії? Той відповів – пожежники. Адже вони знали, яку пожежу гасять і що їм загрожує навіть не вогонь, а радіація.
«Безумовно, вони МАЛИ ВІДПОВІДНЕ ОБЛАДНАННЯ (виділення редакції). Ця служба є настільки серйозною, настільки глибоко аналізує, продумує системи захисту…», - відповів Воробйов. Як відомо, пожежники, які гасили реактор, згодом померли від променевої хвороби саме тому, що не мали відповідного захисту.
А в іншому матеріалі під назвою «Радіація і безпека» інший професор, завкафедрою радіаційної гігієни Центрального інституту лікарів, доктор медичних наук В. Голиков розповідав, що жителів Чорнобильського району хвилює небезпека збільшення онкологічних захворювань і генетичних порушень в результаті підвищення рівня радіації.
«Підстав для хвилювання нема», - запевнив професор, завкафедрою радіаційної гігієни Центрального інституту лікарів, доктор медичних наук В. Голиков
Певна інформація на шпальтах волинської преси якось дисонувала між собою. Адже були повідомлення ТАРСу про те, як активно влада інформує людей про стан справ в Чорнобилі і радіацію, а поруч були матеріали про те, що люди «обривали» телефон в редакцію «Радянської Волині» з вимогою надати їм якусь інформацію щодо подій в Чорнобилі, про радіацію, або ж надходили питання на кшталт: «Чи то правда, що в обласній лікарні хворим, яких привезли з району Чорнобильської АЕС, дають пити…йод?» ( «Подати руку допомоги», «Радянська Волинь», 13 травня»).
* * *
Сьогодні можна стверджувати: об’єктивної і конкретної інформації на момент, коли вона була такою необхідною, у пресі не було. Люди не знали ані масштабів, ані наслідків, ані реальних загроз та небезпек цієї катастрофи. Натомість, вони могли прочитати про Чорнобиль щось таке:
«Так, життя триває. Впевнені, що чоловіки даруватимуть жінкам квіти вирощені тут, у Чорнобилі. Життя візьме своє. Адже чекає, людей лелека, що стоїть біля свого гнізда на даху одного з спустілих будинків. Будуть у Чорнобилі і люди, і квіти, і весілля будуть» (з повідомлення спецкорів ТАРС-РАТАУ «Радянська Волинь», 13 травня, 1986 року).
Юлія ОСТАПОВИЧ (для «Першого»).
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
