Історія родини луцьких євреїв-багатіїв Кронштейнів тягне на роман. Історія пошуків правди про них – на історичний детектив. Ще недавно це прізвище чули одиниці. Тепер: кажеш «Кронштейни» - розумієш, що це точно щось про Луцьк унікальний.
Ми йдемо на екскурсію незнаним Луцьком. Місцями Кронштейнів. Запрошує луцький краєзнавець Олександр Котис.
50 грн за «майже кіно» наживо. За можливість «читати» луцькі вулиці і луцькі будинки і бачити за цими стінами більше.
До двох десятків людей. Багато із них приходять на зустріч: «Ви мене не знаєте, але я вас читаю у фейсбуці». Олександр так цікаво розповідає про історію міста в деталях, що має армію шанувальників. Ті, хто йдуть цього дня дивитися, що лишилося у місті зі спадщини Кронштейнів, - лише її скромна дещиця.
* * *
Він уперше почув про Кронштейнів від Вальдемара Пясецького. Точніше – не почув, а прочитав. Але то була дуже скупа інформація. Багата луцька родина. Єврейське коріння. Власники кількох розкішних споруд, серед яких найцікавіша і та, що дожила до сьогодні, - Луцький медколедж.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Що було на місці луцької «Зосі». ЗГАДАТИ ВСЕ
Але історія захопила Олександра настільки, що він став збирати її і зшивати в одну спільну оповідь про луцьку сторінку життя родини з прізвищем Кронштейн.
«Тоді було дуже мало інформації. Хто вони? Звідки приїхали? Чим тут займалися? Може, півроку тому в моєму житті сталося два щасливі факти. На одному з ресурсів я знайшов дуже багато інформації та встановив тоді зв’язки між пазлами, які раніше ніяк не складалися. Потім мені випадково зателефонувала людина із заповідник «Старий Луцьк». Людина, яка зовсім мене не знає. Десь взяла мій телефон і каже: «Приїхали Кронштейни, приходьте». Ця зустріч стала ще однією глибою джерела інформації, яка картину про луцьких Кронштейнів зробила набагато об’ємнішою. Так вийшла солідна історія. Тепер не соромно розказати про Кронштейнів публічно», - розповідає Котис.
луцького банку Іллі Кронштейна
* * *
...Ми починаємо з місця, що найбільш знаковим в історії цієї родини. Між двома будинками, що колись були у власності Кронштейнів. Один лишився, хоч і трохи змінений. І це Луцький медичний коледж. Іншого нема. Там нині – ательє «Зося».
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Що було на місці луцької «Зосі». ЗГАДАТИ ВСЕ
«На першому поверсі були магазинчики, які здавалися в оренду. На другому і третьому, як правило, офісні приміщення, банки, установи та організації. Буквально кілька кімнат для житла. Зараз сказали б, що це офісний центр. Власником цих стін був Марк Кронштейн», - розказує краєзнавець і демонструє старі світлини.
Цікавий момент: Кронштейнів можна назвати представниками російських дворян, бо жили вони в Російській імперії, з іншого боку їх можна назвати типовими європейськими купцями, бо переїхали вони в Луцьк наприкінці 19 століття аж з Австрії.
Будинок, який займає нині медколедж, – зразок російських традицій в архітектурі. Європейцям подібне непритаманне. Натомість та споруда, яка колись стояла на місці ательє «Зося», - типова для тодішньої Європи. Це неоренесанс, традиція, яка не притаманна для Російської Імперії.
«У Львові таких мільйон», - каже Котис.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Якою колись була будівля Луцького медколеджу. ЗГАДАТИ ВСЕ
Показує список найбагатших єврейських луцьких купців за 1892 рік із Державного архіву Волинської області. На другому місці тут купчиха першої гільдії Рахіль Кронштейн, на 5-му – купець першої гільдії Йосиф Кронштейн. Саме вони є першими Кронштейнами, яких у 1880-х роках приїхали в Луцьк.
Рейтинг складали за сукупним капіталом. Якщо зважити на цифри, то виходить, що в Рахіль було майже вдвічі більше капіталу, ніж в її чоловіка Йосифа, каже Олександр. Нічого не змінюється)
* * *
Йдемо трохи вгору в напрямку ЦУМу. Спиняємося перед монастирем тринітаріїв, тепер госпіталем, у сквері, де колись був пам’ятник Бойку. Це місце, каже Олександр, теж має стосунок до історії луцьких Кронштейнів.
Десь починаючи з 1860-х років тут був перший міський публічний сад. Усі будинки біля монастиря, де на ту пору був окружний суд, свого часу належали Кронштейнам. Зокрема, тій самій Рахіль.
В одному зі своїх звернень до міської управи Рахіль навіть просила дозвіл облаштувати балкон у будинку, що колись стояв на місці офісного центру справа від скверу. Їй хотілося, щоб балкону можна було споглядати публічний сад.
а довкола майже всі будинки належали Кронштейнам
* * *
Історія родини Кронштейнів веде далі. За спиною – Луцька міська рада. На її фоні якраз доречно показати ще одну деталь: Олександрові Котисові вдалося знайти єдиний на разі екземпляр підпису Йосифа Кронштейна. На ту пору той був гласним міської управи.
Тут же, на розі вулиць Кривий Вал та Богдана Хмельницького, у 30-х роках минулого століття стояв кіоск для продажу содової води. Власником його у документах значаться Кронштейни. Проект цього кіоску Олександрові вдалося розшукати в архівах під час роботи над проект про Луцьк та модернізм. Навіть кіоски в місті тоді були стильними і класними.
Цю споруду можна побачити ще на аерознімках Луцька 44-го року. Потім її не стало.
* * *
Спиняємося на вулиці Винниченка, у сквері навпроти прокуратури. Увесь цей час за нами слідом йде бездомний пес. Лежить, поки Олександр розказує свої історії і показує фото. Піднімається, як тільки той рушає далі.
….Тут свого часу (від ЦУМу аж до Сапалаївки по обидві сторони дороги) був приватний міський район, нерухомість у якому належала Кронштейнам, а починаючи з 20-х років, вся ця чимала ділянка Луцька була оформлена саме на Іллю Кронштейна. Йдеться про величезний шмат землі з усім, що на ньому було. Марку та Леону належала частина землі уздовж нинішньої вулиці Степана Бандери.
На місці нинішнього скверу теж колись стояла розкішна споруда. Олександрові вдалося знайти в архівах план цього будинку.
Ілля Кронштейн був власником будинків, що знаходилися уздовж бічної вулички за корпусом обласної прокуратури і веде вниз до річки Сапалаївка. Саме там, за прокуратурою, колись стояв будинок Міни Кронштейн (дружина Іллі). З її постаттю пов’язана цікава луцька історія.
Йдеться про луцькі діаманти. Міна, друга дружина Іллі Кронштейна, нібито займалася торгівлею цим коштовним камінням. І саме воно врятувало подружжя від смерті з початком Другої Світової війни в період німецької окупації. Вперше про це Олександр Котис почув під час розмови із нащадками родини луцьких багатіїв, коли ті недавно приїздили до Луцька. І дуже надіється колись почути ще більше.
«Це не сімейна легенда, це сімейна правда», - каже Котис.
Будинок Міни мав кілька поверхів. То була споруда, що не просто їй належала, там вона жила. Проектували споруду в 1929-му. На вигляд то була типова луцька вілла 20-х років минулого століття.
Перед Другою світовою війною родина Кронштейнів була однією з найбагатших і найвпливовіших. Кронштейни одружувалися і виходили заміж за рівних собі представників заможних і статусних родин. Наприклад, родичалися із Глікліхами (один із Глікліхів був власником цегельні в місті, інший свого часу збудував приміщення гімназії, де нині розташований педколедж). Марк Кронштейн одружився із Рахіль Глікліх.
* * *
Екскурсія місцями Кронштейнів завершується у несподіваному місці. У дворику біля нинішніх приміщень Волинського інституту підслядипломної освіти та офісу виконавчої служби. Власником цієї ділянки напочатку 20 століття став Вацлав Земан, відомий луцький пивовар. У 1929-му році Земан купив тут ділянку в Іллі Кронштейна та подарував її товариству місцевих чехів.
У популярного тоді архітектора Юзефа Новака чехи замовили проект… школи. Саме тому частина споруди інституту – то і є колишня чеська школа, збудована на землі, що належала раніше Кронштейну.
Що цікаво, навіть нині у цих стінах є кабінети товариства волинських чехів «Матіце волинська».
Більше сюрпризів відкрила будівля навпроти. Для переважної більшості лучан то споруда на кілька поверхів, в якій давненько вже «живе» виконавча служба.
«Театр Кронштейна», - написано на плані, який вдалося розшукати Олександрові Котису.
Театр! А перед ним – невелика площа. А поруч була чеська школа… Ще перед Першою Світовою війною в Луцьку був розвинений театральний єврейський рух. А позаяк Кронштейни – євреї-багатії, то кому, як не їм стати власниками цілого театру? У місті тоді діяло як мінімум три театральні гуртки. Якщо зважити, що напочатку 20 століття в Луцьку жило у 10 разів менше людей, то це вражає. Не кажучи про те, що були і українські гуртки, згодом і польський…
Саме цей будинок був центром великого театрального руху в Луцьку початку 20 століття. У цьому приміщенні ставили вистави члени театральних гуртків і сюди з’їжджалося багато мандрівних артистів. Напередодні Першої світової у Луцьку діяло два театри: Великий (це саме театр Кронштейна) та Малий (нинішній ляльковий).
А ще раніше, міркує Олександр, ця споруда могла мати абсолютно промислове призначення. Тут міг бути млин або ж зерносховище. На даху будівлі свого часу було щось схоже на великий купол. Та й фасад нагадає типову промислову споруду.
Театр у цих стінах діяв до 1926 року. А далі споруду реорганізували під вчительську семінарію. Цей період історії цих стін уже є більше відомим, але та сторінка, яка пов’язана із театральним життям міста, що вирувало у цих стінах, досі є малодослідженою.
* * *
Пес розвертається і йде геть. Екскурсія закінчилася.
За дах колись Великого театру сідає сонце і опускає на його вікна феєричні тіні.
Наостанок Олександр Котис показує ще одне ексклюзивне фото з архіву родини Кронштейнів. Він ніколи не показував цього ні у публікаціях в інтернет-виданнях, ні у соцмережах. На світлинах з домашнього архіву родини луцьких багатіїв - діти «діамантової Міни» та луцького банкіра Іллі Кронштейна Абрам та Йосиф.
Луцька історія Кронштейнів губить свій слід із початком Другої Світової війни. Леона Кронштейна у 1938 році посадили до тюрми в Березі Картузькій (тепер Білорусь). Офіційно нібито за порушення санітарних норм і несплату штрафів. Неофіційно – без політичної розправи не обійшлося. Тут нитка обривається. Хоча Леон міг врятуватися. Зараз у Женеві живе невеличка сім’я Кронштейнів, які можуть бути його нащадками, як і математик, професор із Сорбони Джошуа Кронштейн.
Рахіль і Йосиф на той час вже померли і були поховані в Луцьку.
Що сталося з його батьком, Марком Кронштейном, власником приміщення медколеджу, невідомо. Ілля та Міна Кронштейни з двома своїми дітьми Йосифом та Абрамом в період окупації з Луцька до Львова. Їхні будинки були націоналізовані. У Львові вони змогли уникнути розстрілу, бо відкупилися діамантами. Зі Львова переїхали у Париж. У 40-х роках минулого століття в Парижі народився інший Ілля Кронштейн. Внук луцького Іллі. Той самий, який не так давно приїздив до Луцька.
А вгадайте, ким тепер є Ілля Кронштейн?
Правильно, екскурсоводом…))
Текст і фото: Олена ЛІВІЦЬКА
P. S. Точно – далі буде… Бо після цієї екскурсії Олександр Котис уже встиг злітати до Німеччини на запрошення Іллі Кронштейна. Шукати більше.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
