17 військових – проти колони рашистів. Це була помста за вбитих цивільних українців. Розвідник 14-ї ОМБр, волинянин Ігор Скучинський, який захищав регіон, каже, що "їхніми руками водив Бог". Проте не всі бої були такими успішними. Він отримав значні поранення на Миколаївщині, і майже смертельну втрату крові, але зміг вижити. Ціною життя стала втрачена нога і 11 осколків, які на все життя залишаться в тілі. Воїна відзначили двома зірками.
Про це йдеться в сюжеті ТСН.
Ігор Скучинський та Мирон Химиця – побратими князівської бригади. У моменти великих перемог та гірких втрат вони завжди розраховують на плече один одного. Повномасштабне вторгнення ще більше їх зблизило. Ігор служив у розвідувальному підрозділі. Мирон – служить в групі інженерно-саперного забезпечення. Хлопці на війні з 2017 року. Здобутий на Донбасі досвід став в нагоді під час захисту Києва.
В кінці лютого Макарівський район став територією важких боїв. росіяни не лише окупували села, а й почали терор проти місцевого населення, розстрілюючи автомобілі на яких намагалися евакуюватися цивільні. Той бій вартує сторінок в підручниках з військової справи.
«Було повністю знищено 14 одиниць бронетехніки і виведено з ладу близько 48 одиниць.», – розповів Ігор Скучинський.
російська колона рухалася трасою в бік Житомира. Її протистояли два українських Т-64, одна БМП і особовий склад чисельністю 17 осіб.
«Вони їхали самовпевнено, з розрахунком того, що ніхто не буде перешкоджати», – пригадує Ігор Скучинський.
Влучним пострілом з «Джевеліна» наші поцілили в першу БМП, яка й заблокувала всю колону. Далі в бій вступили наші танки, почергово знищуючи техніку ворога.
Тоді наші відступили в найближче село, де їх сховали місцеві жителі. Наступного ранку місцеві партизани побачили наслідки бою. Кому з росіян пощастило вижити, потрапили в полон. Наші зазнали втрат в битві лише у техніці.
«Нашими руками водив Бог», – каже Ігор Скучинський, – згадуючи бій.
Наступні ж були не такі успішні. На Миколаївщині підрозділ Ігоря потрапив у засідку. Волинянин отримав важке множинне поранення в обидві ноги. Ігор міг лише повзти. Зрозумівши, що не евакуюється, приготував протитанкові гранатомети і вирішив битися до кінця. Героїзм проявляти не довелося. На виручку прийшов побратим. Життя Ігорю врятував Мирон.
Ігор на війні втратив ногу. Здавалося, що після ампутації життя вже немає сенсу. Особливо переживав, як сприймуть це найрідніші – дружина Ліна і донька Єва. Подружжя разом сім років, 5 з яких Ігор служив у Збройних силах. Для молодої сім ї це важкі випробування. Але найголовніше, що вони свого Героя дочекалися. Ігор тепер сповнений енергією жити, бо тепер ще більше цінує своє життя.
Детальніше – дивіться у сюжеті:
Читайте також: Військові просять не зупинятися і допомагати, хто чим може, – луцький волонтер про поїздку на Схід
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
