Засновник волонтерського центру "Серця патріотів" Сергій Балицький почав їздити в зону АТО/ООС з 2014 року. За цей час здійснив 260 поїздок. Від початку повномасштабної війни, до українських бійців з волонтерською допомогою, на різні напрямки фронту їздить щотижня кількість разів.
Днями Сергій Балицький повернувся з чергової поїздки. Про цю та інші волонтер розповів в інтерв’ю Суспільному.
Вона, розповідає, цього разу була насичена, до п'яти підрозділів:
«Поїхали в бік Новоукраїнки, це Донецька область. Завезли багато адресних посилок і пішли по всій Донецькій області: Покровськ, Дружківка, Краматорськ, Слов’янськ і в сторону Бахмута. Там сильно гаряче, там треба бути дуже обачним. Заздалегідь хлопців попереджаємо, якщо вони можуть виїхати по передачу – вони виїжджають ближче».
Поїздки небезпечні. Тож у волонтерва з собою завше каска, броник, автомат, який він купив ще у 2014 році.
«Звісно, що треба про себе думати. Якщо ми приїжджаємо в підрозділ, ми надіваємо на бус маскувальну сітку. Медичні курси я не проходив, але все в мене в бусі є завжди й пару аптечок», – каже Сергій Балицький.
Волонтер має постійну супутниця у дорозі. Це вівчарка Тіна. Із собакою у нього особлива історія знайомства:
«Це було в Житомирській області, там були обстріли в Малині. Це було в березні. Там були наші військові, мої знайомі, які розповіли, що є така вівчарочка, що її шкода десь залишати, дуже розумна. Я з нею побув буквально пів години, бачу, що вона слухається на команди, реагує – і все. Ми ще там трошки побули та забрав я її з собою, вона одразу мене признала. Зараз їздить в кожну поїздку. Тіна виконує свою роботу, вона на охороні і якщо треба десь вантаж охороняти, вона в бусі, в причепі, їй байдуже, де бути, вона весь час зі мною».
Сергій Балицький – не новачок у волонтерській справі. Із 2014-го року він допомагає військовим, українській армії. Запити військових за 8 років, каже, не надто змінилися.
«Потреби практично однакові кожен день, кожен рік, тому що багато ротацій, тому що в хлопців є бліндажі, де є зима, літо, весна. Бліндажі руйнуються, десь дощем затікає, треба їм це все поновлювати. Тим більше вони зараз дуже багато переміщуються і багато чого лишають, багато чого знищується і це все ми підвозимо», – розповів лучанин.
За його словами, нині військовим переважно треба укомплектувати своє місце, де вони перебувають. «Вони на тому місці можуть бути й пару днів, тобто приїхали з якогось місця і там треба, щоб були спальники. А якщо вони вже оформляться в хатинках, то там треба встановити і якусь буржуйку, тобто зараз з холодом треба багато і буржуйок, і спальників, і якоїсь плівки. Це все накривати потрібно. Особливо, якщо, наприклад, зливи були місяць тому, то це просто жахіття, їм треба підмінний одяг. Бувало, що навіть хлопці в мокрому були цілу ніч, бо їм просто не було, де сушитися і вони вогонь не розпалять, вони не спали й зігрівалися тим, що ходили. Зранку ми вже бігом з волонтерами, які в Лубнах, в Дніпрі, швиденько їм цей весь одяг доставляли», – пояснив пан Сергій.
Було, що в дорозі, під час поїздки, зламався автомобіль. Ремонтують волонтери авто за свої кошти, аби швидше.
Зараз з холодом треба багато і буржуйок, і спальників, і якоїсь плівки. Це все накривати потрібно. Особливо, якщо, наприклад, зливи були місяць тому, то це просто жахіття, їм треба підмінний одяг.
«Ніхто нам так швидко не допоможе. Якщо нам треба пальне, наприклад, ми заздалегідь просимо бізнесменів, підприємців Луцька, які нас оточують, знають нас всім років і кожен, хто може, по 50, 10 літрів щось нам дає. Нам це важливо. Бо я свій автомобіль можу відносно й сам полагодити, або мої друзі, а от пального треба багато. От зараз на круг ми проїхали 2600 км – це туди з лаветою і назад з лаветою. В нас зараз у волонтерському центрі є три автомобілі: вантажний, бус Sprinter і ще один. Тому, якщо якийсь один поламаний, то ми на іншому їдемо», – розповів волонтер.
На запитання яка з поїздок була найбільша пам'ятною, Сергій Балицький відповів, що пам’ятне те, яке страшне і лячне.
Хто може передати "Новою поштою", хто може принести в волонтерський центр, на будь-які локації в Луцьку чи області. На ті локації нести, яким волонтерам довіряєте, щоб вони це все довозили, доставляли.
«Ми були в Донецькій області, біля Карлівки і ми їхали ніби було більш-менш спокійно, поки доїхали, вже було темно і дуже були великі прильоти. Дуже було лячно. І Тіна зробила собі рану на нозі, вона поранила подушечку, я не знав, чи їхати, чи Тіну лікувати. І ми тільки виїхали звідти завдяки тому, що попереду їхав джип, в нього фари задні були заклеєні й він по нічному баченню якось виїжджав. Тобто у військових фар практично нема і я вже за ними прилаштувався і так ми виїхали».
Розповідаючи про військових та потреби, волонтер каже, бажання у нас всіх одне. Аби воно швидше здійснилося, хлопці просять волинян і закликають українців не зупинятись, допомагати хто чим може.
«Хто може передати "Новою поштою", хто може принести в волонтерський центр, на будь-які локації в Луцьку чи області. На ті локації нести, яким волонтерам довіряєте, щоб вони це все довозили, доставляли. Тобто потреби в хлопців великі, зараз йде зима, треба тепло – хто може, вигрівається буржуйками, хто може – електроприладами. Одяг, окопні свічки. Щоб люди не зупинялися, допомагали, а ми все зможемо, все хлопцям передамо, частину тепла».
Читайте також: На Херсонщині визволили від окупантів село воїна 14-ї бригади. ФОТО
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
