Ідея з прибиранням Стиру на човнах видалась мені таким собі відпочинком. Ну, що складного, - думала я, – поплавати річкою, помилуватись краєвидами, повідбиватись від комарів і зрештою підняти кілька пляшок, що пропливатимуть мимо? Реальність виявилась трохи інакшою. Сміття були гори, але при цьому дістати їх було зовсім непросто.
***
Екосплав річкою Стир активісти організації «Волинська фундація» та туристичного клубу Antar влаштовують вже втретє. Кажуть, комунальників, які повинні прибирати річку, не існує. Тож сміття, яке потрапляє у воду (а це здебільшого пляшки), залишалося б там навічно, якби не активісти. Цього року сплав почали за селом Боратин і закінчили на центральному пляжі у Луцьку. Загальна протяжність маршруту – близько 10 кілометрів. Долучитись до акції могли усіх охочі.
***
Боратинські кручі – неймовірно гарне місце
Місце старту – берег Стиру, що за селом Боратин. Серед майже двох десятків людей лише кілька уже брали участь у таких сплавах, решта – новачки, які прочитали про захід в інтернеті або ж повелись на вмовляння друзів.
«Я домовилась з моєю подругою Юлією Грищук, що сьогодні я їй допомагаю з запливом, а завтра – вона мені на городі. Інакше я б не змогла відлучитись», - зізнається учасниця АТО Майя Москвич. Дівчина вирощує часник у Маневицькому районі і каже – зараз саме сезон польових робіт.
Організаторка Юлія Грищук перевіряє, чи у всіх неповнолітніх учасників є письмові дозволи від батьків. На слово тут не вірять.
Хлопці розбирають вміст великих рюкзаків і складають байдарки з брезенту і металевої основи. А дівчата беруться за прибирання території. Це ще «неофіційна» програма, але лишати сміття тут теж не хочеться.
Обмазуємось сонцезахисним кремом, одягаємо рятувальні жилети, розбираємо мішки та рукавиці. За трохи – спускаємо човни на воду. Мені в напарники дістаються луцький депутат Павло Данильчук та 17-річний школяр Мирон. Оскільки я третій пасажир у двомісній байдарці, весло мені не дістається. Що ж, керувати човном повчусь іншим разом. Зате руки будуть вільнішими, щоб фотографувати.
Залізти у байдарку простіше, ніж я думала. Одну ногу на металевий каркас, іншу і ти вже сидиш на надувному кріслі. Мабуть, це тому, що човен тримають. Самостійно це зробити було б складніше.
Під час плавання байдарку трохи хитає, але страх перевернутись і втопити недешеву техніку поступово відходить. Рушаємо вниз за течією. Буквально за кілька поворотів перед нами відкривається неймовірний пейзаж. Піщані кручі висотою з п’ятиповерховий будинок, пронизані ластівчиними гніздами, і сотні птахів у повітрі над ними. Мимоволі думаєш, як так – це ж всього за кілька кілометрів від Луцька, а я цю красу вперше бачу?! От що значить, треба частіше виїжджати за місто і досліджувати навколишні села. Поплавати тут однозначно рекомендую.
Під кожним поваленим деревом – острівець сміття
Та це все лірика, а де ж сміття? Якщо дивитись на Стир «неозброєним» оком, він здається абсолютно чистим. Хіба вода трохи каламутна, але це ж нормально після дощу. Тому вигуки: «Отам», «Справа», «Повертаємо», які означають, що в воді помітили щось стороннє, спершу дивують. Ну де вони там щось побачили? Навіть, коли досвідчений учасник екосплаву Павло Данильчук показує у правильному напрямку, сміття помічаю не відразу. На щастя, за 15 хвилин тренувань зір перелаштовується і фокусується на верхівках пляшок, що стирчать з-під води.
Втім помітити пляшку – це лише пів справи. Значно складніше її дістати. Для цього треба збавити швидкість, якщо встиг її набрати з часу попередньої знахідки, повернути байдарку в потрібному напрямку, запливти в корчі (а саме там ховається сміття) і… по кілька хвилин діставати пляшку веслом. Вони ж «залазять» далі у зарості, булькають у воду і всіляко уникають потрапляння у руки екоактивіста.
«Це просто вода зійшла і все сміття залишилось у корчах», - пояснює Павло Данильчук.
Мої напарники роблять найтяжчу роботу, а саме «викорчовують» сміття. Я ж збираю те, що вже біля байдарки, зливаю воду з пляшок і складаю їх у мішки – скляні і пластикові окремо.
Інколи відходів так багато, що доводиться виходити з човна, щоб їх позбирати. Це зазвичай трапляється у місцях, де люблять відпочивати рибалки. Якщо є хоч якісь натяки на облаштоване місце, майже гарантовано там купа сміття. А от під крутими берегами вода чиста.
Один рибалка помітивши нас, киває з пляшкою в руках: «Може заберете?»..
Ні, не заберемо. Це пан може сам донести до смітника. Сподіваємось, що так і зробить…
«Волинь моя, краса моя», - іронізує Павло Данильчук.
Складність роботи мене трохи дивує. Немало зусиль треба прикласти, щоб виловити одну-дві пляшки. А от учень 15-ої школи, пластун Мирон до побаченого ставиться спокійніше.
«Ну це ж логічно, що воно все під заростями. Така природа», - відповідає він на моє запитання про те, чи складно йому.
Сміття стає помітно більше, коли ми проїжджаємо залізничний міст і опиняємось на території міста. Тут під кожним поваленим деревом свій острівець безладу. Пляшок стільки, що можна сходу заповнити цілий мішок, а запах! Він незабутній. Застояна вода робить свою справу.
Нам щастить, тому більшість зі знайденого – саме пляшки. В одній, щоправда, всередині було варене яйце, яке вже добряче засмерділось. Схоже, хтось тут проводив експерименти. Траплялись галоші, капці, лампочки, бляшанки і навіть скелет собаки. А от минулорічним прибиральникам не пощастило зустріти на своєму шляху мертву свиню і кошенят. Люди жорстокі!
Загалом зібрали більше 40 мішків сміття!
За кілька годин плавання наші байдарки вщент завантажені. Кілька мішків, купи пляшок, якими ми закидали собі ноги, не дають вже й поворухнутись. Рятує те, що невдовзі перша зупинка. Поблизу Київського майдану наша компанія з 16 людей вивантажує аж 38 мішків різного непотребу. За домовленістю тут їх забере комунальне підприємство «Луцькспекомунтранс».
Обідаємо, кілька хвилин відпочиваємо і знову в човни. Залишилось небагато! Останні кілька кілометрів до центрального пляжу долаємо менше, ніж за годину. Дорогою збираємо ще з десяток мішків сміття, але очікуваних завалів на цьому відрізку шляху не побачили.
Чи то для прогулянкового катеру річку розчистили, чи то лучани тут більш свідомі.
Виходимо на берег у різному настрої. Хтось задоволений від почуття виконаного обов’язку, хтось навпаки засмучений побаченим.
«Я не очікувала, що річка Стир настільки брудна. Чесно скажу, я шокована. Хотілося б закликати усіх рибалок не лишати пластик, а усіх, хто випиває на березі, забирати свої пляшки додому», - каже Майя Москвич.
Що ж, найближчим часом у Стиру можна купатись без ризику впіймати пляшку з залишками чужого пива. Та чи надовго?..
Текст і фото: Віта Сахнік
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
