Вона може пробігти марафон, стрибнути з парашутом, а потім ще почитати книгу про квантову фізику чи намалювати пейзаж.
Це – луцька дизайнерка Ірина Лисюк. 12 років вона працює над дизайном квартир, будинків, кафе, магазинів і не тільки. Вона каже, що її робота – це не тільки створення гарної картинки. Проект розпочинається із ескізу і завершується підбором плитки чи меблів.
Її життєві принципи: якщо працювати, то на 200 %, якщо відпочивати, то незабутньо. Якщо розробляти дизайн – то неважливо, що це буде – стілець, кухня чи заміський котедж.
Майже рік тому Ірина заснувала власну студію. Нещодавно здобула 1 місце на міжнародному конкурсі «INTERIUM 2018» в номінації «Дизайн кафе, барів, ресторанів» зі своїм проектом «Bubble Bar». Крім того, потрапила у п'ятірку переможців меблевого конкурсу MMOD у номінації «Меблі для smart квартир».
Про дизайн, розвиток, помилки, творчість та рутину, а також вміння встигати все Ірина Лисюк розповіла «Першому».
– Ви не любите класики. Чому?
– Кожному історичному періоду має бути притаманний якийсь стиль. Ті стилі, які були в минулому, - це звичайно гарно, але імітувати класику в панельному будинку недоречно.
Треба йти в ногу з часом і використовувати сучасні технології й стилі.
– А як щодо принципу «все нове – це добре забуте старе»? Чи діє він у дизайні?
– Тренди в дизайні змінюються кожні 5-10 років. Зараз повертається стилістика 60-70 років: заокруглені меблі на тонких ніжках, кольори.
Декор змінюється хвилеподібно. Проте це все одно мікс, зараз нема чистих стилів. Нема чистого мінімалізму, лофту чи арт-деко.
Я для себе придумала таке поняття як атмосферний мінімалізм. Це прямі форми, простір, легкість, елементи, які дають позитивну атмосферу.
– Ви дизайнер, архітектор та візуалізатор. Яка з трьох професій Вам найближча?
– Я люблю всім цікавитись, з різних сфер. Спеціальність, на якій я вчилась, поєднує дизайн інтер’єру та архітектуру. Це дуже часто і на практиці поєднується, тому що люди замовляють проект будинку і відразу просять проект інтер’єру.
– Коли ви зрозуміли, що хочете стати дизайнером?
– Ще в школі. У мене шкільні роки проходили у 90-ті. Всі інтер’єри, які мене оточували, були однакові: килими на стінах, рибки в сервантах… Коли я на це дивилась, всередині в мене щось бунтувало. Я хотіла щось змінити. Оце бажання і підштовхнуло стати дизайнером.
– Є кольори чи елементи, які ви ніколи не використаєте у проекті?
– Некрасивих кольорів не буває, всі по-своєму гарні, просто їх треба вміти використовувати.
– Дизайн чого найбільш приємно розробляти?
– Мені все цікаво робити. Дизайн і квартир, і будинків, і ресторанів, і офісів, і магазинів…Хороший дизайнер може придумати все, починаючи від виделки до великої будівлі. Головне – мати художній смак, досвід, знання і вміти їх застосовувати.
– Розкажіть про свої найбільші проекти.
– Проект кафе швидкого харчування «Bubble Bar» (у РЦ «Промінь» у Луцьку – Авт.). Він посів 1 місце на міжнародному конкурсі «INTERIUM 2018». Хоч він дуже маленький, приємно, що його оцінили. Площа об’єкту ще не говорить про цінність. Об’єкт може бути маленьким, але цікавим. Сподіваюсь, мої найбільші проекти ще попереду.
У Львові я розробляла архітектурний проект дитячого садочка. Там було стільки креслень і деталей, що голова може закрутитись.
Я багато розробляла проектів будинків та квартир. У цьому секторі нема гучних назв. Проте зараз працюю над дизайном ресторану, який, думаю, стане найкращим закладом у Володимирі-Волинському.
Нещодавно я потрапила у п'ятірку переможців меблевого конкурсу MMOD у номінації «Меблі для smart квартир». Це конкурс предметного дизайну для мас-маркету. Переможці першого етапу будуть показувати прототипи своїх виробів на «KIFF 2019» – міжнародному меблевому форумі.
– Хто найбільше вплинув на Ваш розвиток?
– Коли я навчалась у Львові, у мене був викладач Володимир Овсійчук. Він мистецтвознавець, художник, автор багатьох книг з історії мистецтв. Не мав сім’ї і все своє життя повністю присвятив мистецтву. Викладав по всьому світі.
Йому було 80 років, а нам по 18. Коли Володимир Овсійчук розповідав про сюжет якоїсь картини, ми сиділи з відкритими ротами. А любовні сцени так описував, що в нас були червоні щоки (усміхається – Авт.).
Він нас заряджав і вселяв нам любов до красивого.
– Чого більше в роботі дизайнера – рутини чи творчості?
– Рутини насправді дуже багато. Креслення та візуалізації – це дуже кропіткий процес.
Підбір меблів, освітлення, комплектація інтер’єру, робота над деталями.
Місце стику на стелі, деталі в дверях, кріплення радіаторів, всі розетки та вимикачі, – все розкреслюється детально, щоб майстри знали, як їх робити.
Буває, що приходить замовник і просить: «Давайте переставимо пральну машину звідси он туди». А там вже всі підключення зробили. Всі хапаються за голову і переробляють.
Треба, щоб в людини до дизайну було тяжіння. Щоб подобалась математика і живопис, рисунок, бо якщо їх поєднати, то на виході отримаємо дизайн.
– Картини малюєте?
– Пишу мастихіном олією на полотні. Люблю писати в техніці пастозного живопису. Це свого роду медитація. Шкода, що часу на це страшенно бракує. Деколи створюю дизайн інтер’єру і не можу знайти для нього гарних картин. Тоді пишу їх сама.
– У житті творчих людей є таке страшне слово як дедлайн. Як у вас із цим?
– Мені це не страшне, а дуже класне слово. Якби не було дедлайнів, то ми б робили проекти по три роки. Дедлайни стимулють працювати швидше. Творчість треба дисциплінувати.
Є помилкова думка, що творчість – це розкинуті речі, немитий посуд, жирне волосся і червоні очі. Насправді є проект і розуміння, що на кожному етапі робиться. Коли є структура і є дедлайн, є розуміння що коли має відбуватись. Якщо робити все хаотично, результат буде хаотичний.
– Скільки часу треба на проект?
– На дизайн будинку потрібно місяців два виділити, щоб спокійно все підібрати. Як правило, ті замовники, які найбільше поспішають, найдовше роблять ремонт. Через поспіх виникають помилки: щось не так замовили, зробили неправильно. Це витрата часу і коштів.
– Скільки коштує розробка дизайну інтер’єру?
– Вартість дизайн-проекту середньостатистичної двох- чи трьохкімнатної квартири становить приблизно 2-3 тисячі доларів. На перший погляд здається, що це багато. Насправді це лише 3% від вартості вашого житла разом з ремонтом. Але це фундамент – база, яка дозволить зробити ваше житло комфортним та стильним.
– У журналістів є професійні страхи. Наприклад, що диктофон не запише важливу розмову. А в дизайнерів є щось таке?
– Є. Боїшся якихось помилок, наприклад, неправильно порахувати кількість матеріалів. Тому новачок повинен зізнаватись: «Це моя друга робота, я стараюсь, але ви мені допоможіть». Також можна підійти до виконроба і попросити щось підказати. Питати ніколи не соромно. Всі помиляються, але треба по максимуму скоротити кількість цих помилок.
Був випадок, коли ми замовили в будинок двері на 5 тисяч євро, а їх зробили неправильно. Це була вина виконавця. Два тижні я і замовник не поспали, але ситуацію вирішили.
Один раз «кинули» на гроші. Це все досвід. Будь-яка помилка – плата за досвід.
– Який проект був найважчим?
– Для дизайнера найважчий проект – це коли йому треба зробити проект у стилістиці, в якій він не любить працювати. Якщо він любить мінімалізм, а змушений робити проект в класиці, то це дуже важко. А якщо робиш те, що тобі подобається, то все дуже легко і просто.
– Ви говорили, що і працювати, і відпочивати треба на 200 %. Який ваш ідеальний відпочинок?
– Побачити щось нове, побувати в іншому місці. Їздити кожен рік відпочивати в одне і те ж місце – це не мій варіант.
Будь-яка подорож завжди напівпрофесійна. Ходжу по цікавих місцях, щоб почерпнути якісь ідеї для роботи.
Сім’я, цікаві проекти, подорожі – людині для щастя не так багато й треба (усміхається – Авт.).
– Вам для роботи потрібні якісь стимули?
– Кава. Коли маєш двох дітей, то час, який виділений для роботи, ти стараєшся використати по максимуму.
Для мене найкращий стимул – це реалізовані об’єкти.
– Чи вплинула на Вас як на дизайнера поява дітей?
– Так, тому я раджу молодим дизайнерам більше читати і цікавитись різносторонньо. Про дітей, домашніх тварин, про акваріуми, про будь-що. Навіть якщо на перший погляд здається, що це не пов’язано із інтер’єром, насправді це не так.
Я люблю почитати про мікробіологію чи квантову фізику. Мені все цікаво.
– Які Ваші улюблені книги?
– Я обожнюю «Атланта» Айн Ренд, але її «Джерело» люблю по-особливому. Це історія про архітектора-новатора і це мені дуже близько.
«Століття Якова» Володимира Лиса – я сама родом з Полісся, і ця розповідь навіває мені дуже живописні картини багатої і непростої історії наших поліських сіл. А коли історія стосується тебе особисто – це дуже цікаво!
«Листи» Ван Гога – треба прочитати кожному художнику і не тільки. Вражає сила духу, працьовитість, перипетії художника, який ніби описує зовсім буденні речі, але якою мовою і з якими глибоко філософськими думками!
«Трансерфінг реальності» – назва дуже дивна, але я б радила всім прочитати. І однозначно «Собаче серце». Окрім того, я обожнюю читати автобіографії. Я уявляю, як ця людина сидить зі мною, ми спілкуємось, і вона оповідає мені про все своє життя! Це надзвичайно круто! У таких книг однозначно є чому повчитись, це вам не мотиваційна література «як добитись успішного успіху».
– Які фільми, на Вашу думку, варто подивитись?
– «З любов’ю, Вінсент» – це перший у світі повнометражний фільм, кожен кадр якого написаний олійними фарбами на полотні! Декілька років художники писали картини, які потім ожили на екрані! Ця стрічка мене дуже вразила.
«Інтерстеллар» – я люблю наукову фантастику, астрономію, хорошу музику, цікавий сюжет, хорошу гру акторів і суперякісну комп’ютерну графіку! У цьому фільмі є все це. Обожнюю його!
«Амелі» – цю стрічку я передивлялась разів 50, а може й більше. Я креслила свої студентські проекти під діалоги з «Амелі» і під музику Яна Тіерсена…
– Люди бувають дуже вимогливими і нестерпними. Які ваші клієнти?
– Зараз у мене замовники всі класні. На своїй сторінці в Інстаграмі я трішки розповідаю про дизайн. Я запустила відеопроект «5 хвилин про дизайн», завдяки якому люди розуміють, що я хочу донести.
Ті, кому ці погляди близькі, до нас і приходять. З тими, хто любить мінімалізм, простір і легкість, взагалі ніяких проблем не виникає. Всі на одній хвилі.
Коли в мене було менше досвіду, важче було донести своє бачення замовнику. Найбільша проблема – людина, з якою важко порозумітись. Найважче спілкуватись із деструктивними людьми.
– Як виникла ідея проекту «5 хвилин про дизайн»?
– Є що розповісти, чому б не поділитись? Я так само черпаю інформацію у дизайнерів-практиків. Це дуже корисно.
– Чи багато диванних експертів активізується?
– Поки що небагато, тому що в мене невелика кількість підписників. Але є такі. Я спокійно до цього ставлюсь. Я вважаю, що треба займатись своєю справою, іти прямо і на всі сторони не розпорошувати свою енергію.
– Як вдається все встигати?
– У мене є помічники. Є плече, на яке можна опертись, – це мій чоловік.
– Чи є проект, за який Ви взялися б безкоштовно?
– Всі робила б, навіть якби не платили. Бо вони всі мені подобаються. У мене були проекти, за які платили мало чи недоплатили. Як була студенткою, працювала безкоштовно. Але навіть тоді викладалась на повну.
Коли не будеш викладатись, не буде результату. Коли робиш, як для себе, тоді і є результат. Фінанси у будь-якому випадку на другому місці. Якщо ти не віриш у те, що робиш, нічого не вийде.
– Є у вас якась дизайнерська мрія?
– Мені цікаво більш плідно попрацювати у сфері HoReCa (сфера громадського харчування та готельного господарства, назва від перших літер слів Hotel, Restaurant, Cafe – готель — ресторан — кафе, – Авт.).
Також хочу спробувати себе в предметному дизайні.
Хочу зібрати команду луцьких дизайнерів-професіоналів, людей, які кайфують від того, що можуть бути причетними до крутих, сучасних, стильних проектів.
Хотіла б створити дизайн будиночка на березі океану, на скелі. Для себе. Щоб він був одноповерховий, з простим плануванням, мінімалістичним інтер’єром, з величезними вікнами та з натуральних матеріалів.
Текст: Наталя ХВЕСИК (Перший)
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший)
Передрук заборонений.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
