Дмитро Безвербний, актор театру «Гармидер», журналіст та громадський діяч, захопився літературою у школі, адже його класна керівничка була вчителькою зарубіжної літератури і змогла навчити «бачити сенси» в книгах. Українську ж літературу почав читати вже в університеті, саме тоді по-новому побачив Шевченка, не як дядька з вусами, а як людину, чиї твори дуже актуальні й нині.
Разом з фестивалем «Фронтера» інтернет-видання «Перший» знайомить вас з цікавими луцькими книголюбами і їх найулюбленішими книгами.
Незважаючи на доволі напружений життєвий графік, Дмитро читає ледь не щодня. Намагається виділити час перед сном, а також завжди носить книгу з собою. Тож маючи навіть 15 хвилин, очікуючи на зустріч чи репетицію, може почитати.
На питання, що для нього книги, відповідає цитатою Івана Франка: «Книги – морська глибина, хто в них пірне – аж до дна…». Каже, що читаючи цікаві сюжети, збагачується емоційно та інтелектуально, відчуває внутрішній катарсис.
За словами Дмитра Безвербного, йому було доволі складно обирати кілька книг для розмови, адже насправді є багато творів, які його зачепили.
Грицько Чубай «П’ятикнижжя»
«Це перший поет, який мене захопив. У театрі ми ставили його поему «Вертеп», і я зрозумів, як глибоко він пише. Перший рік після купівлі книги ледь не щодня зачитувався поезіями. Я взагалі знав про Тараса Чубая (син поета, лідер гурту «Плач Єремії», - ред.), і не підозрював, що був ще один Чубай. Я маю улюблені вірші, завжди обираю його на поетичні вечори. Він для мене стовп покоління. А його тексти у піснях сина звучать по-особливому».
Кость Москалець
«Це один з улюблених сучасних авторів. Почалося моє захоплення з його щоденника «Келії Чайної Троянди». Її порадила подруга, і я нічого не очікував від книги, але вона мене вразила. Саме з Москальця почалася моя любов до української літератури. Він філософ. Під час читання іноді навіть виписував в зошит слова, аби згодом дізнатися їх значення. Його книги – інтелектуальні, а ще він відкрив для мене багато інших хороших письменників. До речі, поезія у нього теж хороша. Я був здивований, що саме він автор пісні «Вона» згаданого «Плачу Єремії».
Олег Лишега «Поцілунок Елли Фіцджеральд»
«Цей автор теж філософ, як і Кость Москалець, а ще він – позитивіст, людина великої радості. Мені пощастило кілька разів з ним поспілкуватися, і це дуже приємні спогади. Він людина сповнена життєвої мудрості. Його твори – це східна, українська, індіанська та космічна мудрість, втілена в словах.
Ця книга частково автобіографічна – тут ідеться про андеграундний Львів. Місто зображене не консервативним, а з душею. Це така собі машина часу під цікавим кутом зору.
До речі, усі ці три книги я щороку перечитую та знаходжу щось нове».
Габріель Гарсія Маркес «Очі блакитного пса»
«Я дуже люблю магічний реалізм. Це один з улюблених напрямків в літературі, можливість втекти в інші світи і пофантазувати. Ці історії водночас реальні та нереальні. В мене був період, коли я купив у Білорусі ледь не усього Маркеса. Обрав збірку «Очі блакитного пса», адже дуже люблю й саму історію. Вона про кохання, коли дві близькі людини знайшли одне одного у снах, але в реальності були не знайомі. Тож вони придумують пароль: «Очі блакитного пса», аби знайти одне одного у місті. Це маленький текст, але переповнений сенсами. Я вважаю, що Маркеса треба читати усім, хоча шкода, що в Україні його мало перекладали».
Міленко Єрґович «Іншалла, Мадонно, іншалла»
«Ще одна книга з магічного реалізму. Насправді саме з неї я почав читати балканських авторів, і чудово, що зараз їх почали активно перекладати в нас. Це доволі цікавий автор, який у своїх книгах описує війни на Балканах. У цій Міленко Єргович вписує пісні з Корану в історії простих людей. Це, якби взяти, до прикладу, «Ой чий то кінь стоїть» та написати історію дівчини і хлопця. Там багато оповідань, які пов’язані з війною, але навіть саме слово майже не вживано. Він показує усе це через людей та їх переживання. Він майстер задавати настрій через різні літературні прийоми.
А ще я читаю балканських авторів, адже вони пройшли схожий, як ми, українці, шлях. Вони вже все пережили, і війни в тому числі. Тому їх романи – рефлексії, які допомагають сприймати події у нас».
* * *
Якщо і ви багато читаєте та хочете стати героєм рубрики, пишіть «Першому» або на сторінку фестивалю «Фронтера» у Фейсбуці. Читайте хорошу літературу разом з нами!
Організатори «Фронтери»: Мистецьке об'єднання «Стендаль», Департамент культури Луцької міської ради, громадський діяч Роман Бондарук.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
