Одіозний політик, депутат Волиньради Володимир Кучер, якого чимало волинян досі асоціює з Радикальною партією Ляшка, віднедавна працює у складі фракції УКРОП. На запитання, чому пішов з партії, обласний осередок якої очолював тривалий час, Володимир Кучер відповідає коротко: «Ляшко мене «наколов».
То що не поділили вони з Ляшком, за що політик недолюблює Гунчика і як вирішує проблеми волинської громади, - про це та багато іншого Володимир Кучер розповів «Першому» для рубрики «Депутати в темі».
- Ви тривалий час були у рядах партії Олега Ляшка і багато волинян досі асоціюють Вас з цією політичною силою. Чому Ви змінили Радикальну партію на УКРОП?
- Давайте відслідкуємо хронологію. Коли я вийшов з партії, я ще працював у її фракції в обласній раді. Однак через певний час нинішньому керівнику фракції Радикальної партії Юрію Ройко поставили умову, що мене потрібно виключити.
Він, як заручник ситуації, був змушений це зробити. Не хочу нічого зараз говорити про Радикальну партію, їхнього лідера, як вони розвиваються, то вже їхня справа.
В обласній раді іншої альтернативи, як піти в УКРОП, я не бачив. Це продуктивна політична сила, яка дійсно працює, розвиває область на чолі з головою Ігорем Палицею…
Так УКРОП – молода партія, але в ній є цікаві моменти. Більшість партій в Україні – лідерського типу, існує чітка вертикальна система управління. Як правило, керівник, лідер так званий, з часом стає самодуром. А в УКРОПі бачу, що немає вертикального управління як такого.
Керівники, лідери на місцях, лідери громадської думки, керівники організацій між собою спілкуються, напрацьовують спільні пропозиції, на основі яких формується позиція партії. Мені це дуже подобається.
Не приховую, що я був у різних партіях. Але в Україні немає сталої політичної чи партійної системи, партії зникають, з’являються, але ж люди лишаються тими ж самими.
- То в УКРОПі вільніше себе почуваєте?
- Олег Ляшко залежний від певних олігархічних структур і він дає вказівки депутатам, як голосувати. В УКРОПі цього немає. Фракція збирається перед кожною сесією, і ми обговорюємо спільно усі питання.
- На чому Ви як депутат обласної ради акцентуєте свою увагу в роботі? Які галузі вважаєте пріоритетними?
- Вважаю, що депутати обласної, міської ради повинні бути в першу чергу політиками. Звісно, це політика не такого високого штибу як у Верховній Раді, але тим не менше…
Господарськими питаннями області повинні займатися структури, які підпорядковуються радам, і в яких працюють відповідні фахівці. В нас же виходить, що депутати рад зациклені на своєму окрузі, хочуть ремонтувати дороги, лампочки вкручувати, вікна в ФАПах вставляти…
Це неправильно! Питання треба вирішувати загалом. Наприклад, є освітня сфера. Треба для освітян створити такі умови, за яких вони не писатимуть запити та не шукатимуть кошти на вікна та двері.
Я є членом трьох комісій обласної ради, зокрема, постійної комісії з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства. Я не лікар, я політолог, маю педагогічну освіту, але в житті стикаюся з багатьма соціальними проблемами, що мені допомагає в роботі.
Також я є членом комісії з питань комунального майна. Моя думка щодо об’єктів комунальної власності багатьом не подобається, але я вважаю, що їх потрібно позбутися, бо вони є колгоспами, які залишилися нам від радянських часів.
Жоден комунальний санаторій, відпочинковий заклад не може конкурувати з приватним. Бо кожен новий директор, який приходить, починає ставитись до комунальної власності як до свого і замість того, щоб розвивати заклад, він розвиває інші речі…
- Що Ви маєте на увазі?
- Починає відчужувати майно, використовує все для власної вигоди…
- На балансі обласної ради близько сотні комунальних установ. Пропонуєте їх позбутися, але як?
- Якщо не помиляюся, то таких закладів є аж 101. Аеропорт «Луцьк», наприклад… Його ж немає, то нащо його тримати?
Якщо є можливість реформувати підприємства, або ж об’єднати, то чому нею не скористатися? От є кілька підприємств, які займаються інноваційною діяльністю, - чому не створити одне?
Далі. На вулиці Винниченка навпроти «Директорії» у Луцьку стоїть семиповерховий будинок. Чому в «Директорії» всі офіси зайняті, а туди ніхто не хоче йти. Є певні умови, згідно з якими обласна рада зобов’язана здавати в оренду приміщення державним установам, організаціям за одну гривню.
Це, як на мене, тупо! Як можна так дешево здавати площу, якщо вкладений ресурс і кошти в модернізацію приміщення. Я пропонував передати в оренду цю будівлю комерційній структурі, яка точно не віддаватиме за безцінь приміщення тому ж Держгеокадастру, яке є найбагатшою установою області. Дерибанять землю направо і наліво, а оренду платять гривню в рік.
- Ви ще також очолюєте тимчасову комісію із земельних відносин. Припускаємо, що із землею на Волині, зважаючи на чутки, корупційні скандали, не все в порядку.
- Скажу, що роками у нас складалися корупційні схеми. Ці всі махінації та оборудки, які проводило попереднє та нинішнє керівництво, звичайно благословлялися вищим керівництвом області, як зрештою і у вищих кабінетах в Києві.
Ми почали це «копати» і побачили, що ніби то все грамотно зроблено, ніби законно, хоча ми знаємо, що ні, - бо багато обдурених людей, які лишилися без клаптика землі. Чиновники та наближені до геокадастру структури (комерційні структури з львівською припискою) отримали десятки, сотні гектарів дороговартісної землі.
- Що депутати, члени комісії можуть зробити, знаючи про незаконні оборудки з землею?
- Ми збираємо по максимум різних доказів, документальних свідчень тих чи інших зловживань і усе це можемо передати до правоохоронних органів. Створили в Україні НАБУ, НАЗК, але звернення ми до НАБУ передали ще навесні, а відповіді немає досі.
Мова йде про справу про комплексні порушення у Ковелі.
- А яку найгучнішу резонансну справу із землею вдалося викрити?
- Мені запам’ятався курйозний випадок, який трапився з мешканцем Ковеля. Людина, яка не писала жодної заяви на виділення земельної ділянки, бо вона їй взагалі непотрібна, випадково через знайомих дізнається, що сесія Ковельської міської ради виділила їй земельну ділянку, яка вже є перепроданою на даний час. І таких випадків є багато.
- Яка ситуація з виділенням земельних ділянок учасникам АТО?
- Так у нас є закон, згідно з яким треба виділяти земельні ділянки учасникам АТО. Як правило, в нашій державі більшість законів спочатку приймаються, а потім думається про те, як їх виконувати і які будуть наслідки. В багатьох населених пунктах, в яких проживають учасники АТО, вільних ділянок нема.
Але практика показує, що для більшості атовців ці ділянки й не потрібні. Вони їх продають і майже ніхто не будується. Скажу більше. Нечесні на руку ділки шукають учасників АТО і «консультують» їх, як правильно отримати земельну ділянку, а потім цілі масиви за один день переоформляються на одну людину чи комерційну структуру.
Такі випадки є в Маневицькому районі. Про подібні кричущі випадки ми повідомляємо НАБУ, але поки це все безрезультатно. У них там свої внутрішні «войнушки» - постворювали НАБУ, НАЗК, а толку нуль цілих нуль десятих.
Вважаю, що замість того, щоб виділяти земельні ділянки атовцям, держава мала б по-іншому подумати про своїх захисників, виділяючи їм квартири, наприклад.
- Що думаєте про децентралізацію?
- Децентралізація… Модне слово таке сьогодні. Поки бачу, що цей процес зводиться до того, що населені пункти об’єднуються в громади. А далі що?
Треба давати повноваження на місцях громадам, керівникам громад, депутатам… Я бачу поки, що ми знову йдемо по радянському принципу. Обираються ті ж самі депутати, не на професійній основі. Вважаю, що будь-яка робота повинна бути оплаченою, в тому числі депутата, який обраний до громади.
Але перш ніж їх обирати, треба провести хоча б якісь тести для кандидатів. Бо бачу, що дуже багато депутатів різних рівнів – Луцької міської ради, Волинської обласної, це неадекватні люди… Якусь би психіатричну експертизу проводити, перш ніж обирати до ради.
Якщо реформа буде розвиватися, з’являться громади, повіти, землі, то потрібно, щоб люди, які обиратимуться, йшли працювати на професійній основі.
- То по-вашому і депутатам обласної ради треба платити зарплату?
- Звичайно! Депутат Верховної Ради України отримує заробітну плату 6,5 тисяч гривень офіційно. Це ж насмішка!
Якщо людина дійсно працює у Раді, а не є просто машинкою для голосування, то на це треба виділяти нормальні кошти. Якщо їх не виділити, буде процвітати корупція.
- Якими районами області Ви як депутат «опікуєтесь»?
- Повернімося до того, чим має займатися депутат обласної ради. Я не так себе почуваю, коли чую, як мої колеги озвучують запити про те, що треба відремонтувати півтора кілометри дороги чи вставити вікно у школі. Не в цьому робота депутата.
Усі, хто хоче поспілкуватися зі мною, може легко мене знайти – я є в соціальних мережах, мій телефон є на сайті обласної ради, я відкритий… Людей я приймаю в кімнаті депутата Волинської обласної ради. Як не дивно, але більшість людей приходять на прийом, просячи грошей. Чомусь думають, що всі депутати - олігархи.
Знаючи, що я очолюю тимчасову земельну комісію, багато звернень стосуються саме земельних питань, конфліктів, махінацій…
Але депутат обласної ради не має права вказувати, наприклад, голові сільської ради, як йому жити на світі, кому давати землю, а кому – ні. Ми можемо лише рекомендувати правоохоронним органам втрутитися, провести розслідування, відкрити кримінальне провадження але, як це буває і більшості випадків, правоохоронці закривають на це діло очі.
Багато людей приходить в обласну раду зі своїми проблемами: те їм не дозволяють, там ущемляють, депутати вислуховують, засідають, приймають рішення. Круто звучить – «приймають рішення». Але ж ці рішення носять рекомендаційний характер.
Якби надали диктаторські повноваження голові обласної ради Ігорю Палиці, думаю, за рік у нас була б Швейцарія, а Луцьк став би Женевою. На жаль, цього немає. Ми просто вислуховуємо людей, їхні проблем і болячки, але вплинути на того чиновника, наприклад, на того ж ставленика Порошенка в адміністрації, який клявся з ним в гроб лягти, ми не можемо.
- Відсутність діалогу між обласною радою та облдержадміністрацією не заважає працювати?
- Не кажу, що Гунчик погана людина. Можливо, як керівник заводу, він суперовий, але от в обласній адміністрації він щось не те робить.
Взагалі вважаю неправильним саме існування обласної адміністрації. Альтернатива – виконком від обласної ради, який буде вирішувати соціальні та економічні питання.
А виборці все бачать і на наступних виборах вони дадуть оцінку цій «прекрасній» політичній силі – Блоку Петра Порошенка.
- Серед Ваших депутатських запитів є один доволі цікавий. Ви зверталися до поліції та прокуратури з проханням перевірити правомірність дій колишнього голови облради Валентина Вітра, який, з ваших слів, продав службові автомобілі родичам за зниженими цінами. Що вдалося з’ясувати у цій справі?
- Прийшла відповідь від правоохоронних органів, що складу злочину в його діях вони не вбачають. Про цю ситуацію з автомобілями обласної ради я дізнався з публікацій в пресі. А якщо дивитися на нього, як на керівника, то це взагалі кумедно виходить. На хвилі революції став головою обласної ради. Ну який з нього голова?!
Правоохоронні органи зробили висновок. В нашій правовій державі, а у нас же діє верховенство права, людину не можна назвати злочинцем поки цього не зробить суд.
- Наближається прийняття бюджету. Чи справді буде він таким песимістичним, як кажуть деякі експерти?
- Проект бюджету я ще не бачив, але, думаю, що буде важко, бо усім хорошим починанням, які запроваджує голова обласної ради, ставляться палки в колеса. Чиновники звикли жити за старими схемами, з відкатами, а руйнування цих схем сприймають як удар по собі, це ж їхній добробут постраждає.
До всього ж держава «скидає» з себе фінансування профтехучилищ, передаючи їхнє утримання на місця. Якщо в нас є приватні вузи четвертого рівня акредитації, то давайте проведемо освітній експеримент – спробуємо приватизувати ті ж самі училища… Може, коли викладачі матимуть частину власності, то відношення до студентів зміниться і до освітнього процесу загалом.
- Чи думали про те, як залучити на Волинь інвестиції?
- Враховуючи усі «круги ада», які потрібно пройти місцевим підприємцям, щоб нормально працювати, важко залучати інвестиції за таких умов.
Закордонний інвестор чекає змін в Україні, передовсім – у владній еліті. А їх чекати доведеться довго… Коли бачиш соцопитування, які невідомо хто «малює», і Порошенко лідирує в рейтингу, то не знаю, чого чекати далі.
Значить людям добре жити, треба ще вдвічі підняти податки, зробити платним усе – дороги в тому числі, може, від цього рейтинг у президента стане ще вищим.
- А що думаєте про політичну ситуацію в Луцьку?
- Думаю, що багато хто перебільшує цю ситуацію. У нас вона ще не така страшна – будинки опалюються, вода тече по трубах, громадський транспорт їздить… Ну немає мера в Луцьку і що? Я так собі розумію, що стороні, яка не має кандидата у мери, вибори невигідні і вона затягує цей процес.
Тупа ситуація, коли Верховна Рада призначає вибори в місті Луцьку! Та вона може їх роками не призначати. Депутати – заручники ситуації, от і все.
- У перспективі ким Ви себе бачите в політичному плані? Маєте ж певні політичні амбіції?
- Мені хотілося б працювати у нормальній, професійній Верховній Раді України. Я за освітою політолог і свою політичну кар’єру хочу реалізувати по максимуму. Думаю, що з роботою у Верховній Раді я б впорався.
Балотувався до неї вже чотири рази – двічі Центральна виборча комісія відхиляла мої документи, бо у нас кома грає більшу роль, ніж коли чиновник краде мільйони. Вперше я балотувався по списку «Селянської партії», другий раз – від «Народної самооборони».
Третій раз йшов від Радикальної партії Олега Ляшка, яка взагалі не пройшла у Верховну Раду. І останнього разу я теж йшов від радикалів, але Ляшко мене «наколов» і поставив далеко у списку, хоча обіцяв, що я увійду в першу 20.
Як тільки я почув, що моє ім’я у списку аж 39, - в той же момент хотів розвернутися і піти, але мудрі люди порадили мені лишитися. Я залишився, але на трохи. Мене «киданули», а я їх. Це правда і я цього не приховую.
Думаю, з п’ятого разу мені вдасться стати народним депутатом.
- До Верховної Ради будете балотуватися вже від УКРОПу?
- Мені б дуже хотілося балотуватися з нормальними професійними людьми, а на даний час це – політична партія УКРОП.
- Ви десь працюєте, чим заробляєте на життя?
- Офіційно я не працюю вже 11 років. Останнє моє місце роботи – Волинський державний університет, де я працював викладачем.
Я заробляю гроші на виборах – консультую кандидатів в депутати, очолюю штаби, не секрет, що робота на виборах є високооплачуваною…
Зараз я думаю над тим, щоб відкрити власну фірму із надання політологічних, соціологічних послуг.
- Як проводите свій вільний час? Куди їздите відпочивати?
- Вже другий рік займаюся облаштуванням власного фруктового саду біля будинку, який будую вже, певно, років п’ять. Важко будуватися зараз. А від саду я отримую задоволення…
Спілкувалася Ірина Костюк
Фото: Роман Домбровський
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
