У мирному житті Адам Горбатюк – артист. На війні – кулеметник.
Воював у 2015-2016 роках у складі однієї з військових частин Національної гвардії України.
Його «тривожна» валіза була напоготові ще відтоді. Відчував, що знадобиться ще. Після вторгнення росії пішов на фронт знову.
Про воєнний графік, виступ на одній сцені з «ABBA», посаду помічника депутата та звільнення від совка Адам Горбатюк розповів «Першому».
Далі – пряма мова.
«З мене вийшов би непоганий блогер»
У мене є мрія стати журналістом. Я її тимчасово відклав. З’явилися інші пріоритети.
Такі думки виникли після передач «Караоке на Майдані» та «Шанс», у яких брав участь.
Я бачив цю «кухню» зсередини на базі телеканалу «Інтер». Мені навіть пропонували «попрацювати на титрах». Тоді за сімейними обставинами (народження доньки – ред.) не вдалося там залишитися.
Маю багато друзів, які працюють ведучими на радіо. Думаю, що стати журналістом ніколи не пізно.
Якщо взяти шкільні та університетські роки, то твори я нормально писав. З мене вийшов би непоганий блогер (сміється – ред.).
Хоча я не люблю афішувати особисте життя. Мої колеги тік-токи пишуть, а мені нема часу тим займатися.
«Шанс» став своєрідним трампліном для мене. Після нього було багато гастролей по всій країні.
Хоч насправді це була лише «розважалівка» для публіки, така, як зараз «Голос країни».
Зі 100 учасників «пробилися» одиниці. Віталій Козловський, Наталія Валевська, Олександр Воєвуцький, Сергій Мироненко. Решту «порозкидало», нікого «не видно».
* * *
Ще мене дуже тягне до землі. Люблю археологію. Допомагав колегам із «Волинських старожитностей». Деякий період, ще до АТО, ми у Запорізькій області оформляли різні розкопки.
«Я співпрацював майже з усією українською естрадою»
Я сольний співак. «Ватра» – найпотужніший гурт, з яким співпрацював. Легенда. Йому вже 40 років.
Ми разом виступали 7 років. А потім мені не відкрили візу, щоб полетіти на гастролі в США. Нібито через те, що я знаю якусь військову таємницю. Я саме повернувся з АТО.
Тож всі поїхали виступати, а я пішов далі служити.
* * *
Останні 15 років я соліст оркестру Луцького прикордонного загону. Ми виступали у багатьох містах. Їздили на передову, щоб підтримати бойовий дух бійців.
Минулого року був тур санаторіями, де проходили реабілітацію військові. У Моршині, Трускавці… Хлопці дякували.
Мав тур із Сашком Положинським та оркестром прикордонників. Йому сподобалося звучання оркестру, тож продовжимо це потім.
Я співпрацював майже з усією українською естрадою. Коли жив у Києві, то постійно були якісь концерти, корпоративи, тури по всій країні…
Співав і на весіллях. Вибірково. Я того не соромлюся. Це професія.
Горджуся тим, що виступав на одній сцені з гуртом «ABBA», «Boney M» та «Baccara». Це було в Києві. Дуже відомий корейський бренд влаштував корпоратив «з розмахом». Не уявляю, які гроші це коштувало, адже фірмі вдалося зібрати їх разом попри те, що гурт розпався.
* * *
Кожен концерт особливий, бо ти даруєш людям емоції, а вони віддячують посмішками. Також прихильники презентують м’які іграшки та листівки. Усе зберігаю. Не забуваю, хто що дарував.
«Для депутатства я надто прямий»
Три роки я працював вчителем музики в гімназії № 21. На жаль, зарплата вчителя невелика. Риба шукає, де глибше, а людина шукає, де краще. Покинув цю роботу. Прикро, бо це моє. У мене дві вищі педагогічні освіти.
Такий-от військовий вчитель…
Думав за приватну студію, але якщо цим займатися, то потрібно завершувати всі інші проєкти.
Я ще помічник депутата Луцької міської ради Миколи Яручика. Ми познайомились у педколеджі, тільки в нас були різні спеціальності.
Ця посада на громадських засадах, але я отримую від неї моральне задоволення. Опікуюсь благодійним фондом депутата.
Ми підтримуємо дитячі садки й центри, де є діти з інвалідністю. Це якраз мій напрям роботи, адже за другою освітою я соціальний працівник. Коли ми приїжджаємо, ці діти настільки вдячні. Вони нагадують, що треба мати Бога в серці й з добротою до всіх допомагати.
Мені пропонували також податися в депутати, але я для цієї сфери дуже прямий. Не можу витримати, щоб не зірватися…
* * *
Зараз мені не до співу. Недоречно. Не зрозуміють. Якщо є час, пишу пісні. Переважають патріотичні.
Планую написати гімн для Нацгвардії. Хоч один вже є, хочу зробити свій варіант. Можливо, лише для нашої частини.
Роблю нариси. Коли повернуся, то у більш спокійних обставинах зліплю докупи. Буде маленька добірка.
Музику до пісень і я пишу, і тато. Він – мій улюблений композитор. Саме тато надихнув займатися музикою. В мене не було вибору (сміється – ред.) – прадід робив скрипки, дід і тато – музиканти. І я став. Правда, на скрипці грати не вмію.
«Я вирішив, що буду більш корисний на фронті»
Я пішов воювати, бо керуюся принципом: «Хто, як не ми?»
Якби всі відсиджувалися на дивані, України не було б.
Багато артистів зараз у війську чи в теробороні. «Антитіла», «Бумбокс», Фагот… Молодці. Але, бачте, у 2014-му ніхто з них не воював. Не думали, що з цим стикнуться. А коли вже війна торкнулася Києва, тоді всі швидко перевдягнулися у «пікселі».
Це один із мінусів нашої культури – поки грім не вдарить, баба не перехреститься.
Є музиканти, які влаштовують благодійні концерти й цим допомагають армії.
Я вирішив, що буду більш корисний на фронті. Я вже маю досвід бойових дій, а комусь треба заново вчитися, бо останній раз брали в руки автомат 30 років тому під час строкової служби.
Чому став саме кулеметником? В армії дивляться, що в кого краще виходить. Оскільки я вже у 2015-2016 роках був кулеметником, знаю його від А до Я, то вибір цього разу відпав сам собою. Пройшло вже трохи часу, але руки пам’ятають, як поводитися.
«Для мене пісня війни – це «Пливе кача»
Коли сказав дружині, що знову йду воювати, були сльози, істерики. Вона вже знала, що мене не переконати. Так само як перший раз – хоч як би мені було боляче на це дивитися, я рішення не змінював.
Моя тривожна валіза була готова ще з 2016 року. Дружина допомагала її збирати. Ми знали, що рано чи пізно вона знадобиться. Якщо рушниця висить на стіні, то колись має вистрелити.
Донька теж переживає. Дзвонить постійно, питає, як я.
* * *
Пісня «Ой, у лузі червона калина» у мене асоціюється з уроками музики. Думаю, на заході України її всі добре знали, а Хливнюк відродив, заспівавши у своїй інтерпретації.
Для мене пісня війни – це «Пливе кача». Відразу перед очима Майдан і труни, які несуть…
* * *
У нас дуже різноманітна рота – від учителя до шахтаря. Маємо розпорядок, але війна вносить корективи.
Те, що кажуть, «війна війною, а обід по розпорядку», то неправда. Спершу треба зробити роботу, а тоді можна їсти. Іноді обід може перенестися на 3 ночі.
* * *
У нас є бойові песики. Четверо. Вони ще маленькі, але вже знають, що на людей у військовій формі гавкати не можна (сміється – ред.).
На цивільних гавкають постійно. Наші «дзвіночки». Імен ще не давали, просто песики.
«Має пройти час, щоб з людей вивезти совок»
Мрію про перемогу. Якщо ми програємо, то знову одягнемо ярмо. Ми 30 років вилазили з нього.
Молоде покоління вже розуміє, що не обов’язково жити по тому, як пише методичка.
У нас має бути вибір і своя думка. Ми її не боїмося говорити.
А ті, які звикли жити, як сказала партія, роблять все на автоматі. Механічно, як на заводі. Як роботи. Вони забувають, що є свобода вибору. Живуть під батогом. Їм потрібно, щоб хтось над ними був і тим батогом клацав.
Вони бояться брати відповідальність за себе, бо думають, що той, хто зверху, за них подумає. А тому, хто зверху, на них глибоко…
Має ще пройти час, щоб совок з людей вивезти.
* * *
Нам допомагає триматися патріотизм. Він у нас зашитий у ДНК.
Бачили, що робилося у військкоматах, коли оголосили загальну мобілізацію?
В інтернеті ходять меми: «Як служити, то нема кому, а як воювати, то всі здорові».
Усі, кому байдуже, вже втекли. Мені соромно за хлопців, які перевдягалися у дівчат і намагалися перетнути кордон. Це ганьба.
Підтиснути хвоста і втекти – це не по-людськи й не патріотично.
«Ми кращі за другу армію світу і вмотивованіші»
Якщо порівняти армію на початку АТО і зараз, відчувається різниця.
Оснащення набагато краще. Хлопці професійно виросли. У нас постійні навчання з натівськими спеціалістами. Відходимо від совка.
Переважаємо другу армію світу. Ми набагато кращі, більш вмотивовані, що дуже важливо.
Держава добре забезпечує. І волонтери нас балують смаколиками: і пироги печуть, і цукерки привозять…
* * *
Я бачу, що до влади прийшли професіонали. Багато людей, які сміялися із Володимира Зеленського, зараз змінили думку про нього.
А Валерій Залужний то взагалі красунчик. Він з 2014 року на передовій. Бойовий генерал. Знає все зсередини, а не просиджує штани в кабінеті. Він окопний.
* * *
Війна змінює світогляд. Переосмислюєш життя. Я став прагматичніше дивитися на речі.
* * *
Після перемоги зберу родину і разом відсвяткуємо.
Все буде Україна.
Текст: Наталя Хвесик
Фото: з архіву «Першого» та Адама Горбатюка
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
