«Чоловіки! Вчіть своїх дружин культури та поваги до інших, коли вони за кермом!» – написав в групі «АвтоАндони Луцька» кілька днів тому один чоловік і додав фото водійки, яка, на його думку, порушила правила дорожнього руху.
І, як то кажуть, понеслося. Як тільки його допис не коментували! Діапазон образ «строчили» якнайширший: від придирок до жінки суто за статевою ознакою – до образ щодо зовнішності. При тому вже про ймовірне порушення коментатори майже не згадували. А коли хтось і писав раціональну річ (типу «коли порушник на дорозі – чоловік, то автор допису просить дружину краще його виховувати?»), то та репліка просто губилася у лавині всезагального хейту.
* * *
Звичайно, дуже важливо, що нині на багатьох рівнях реалізовують чимало ініціатив, спрямованих на подолання гендерних упереджень щодо жінок за кермом. Наприклад, Нацполіція зняла відео, де на три справжні дискримінаційні коментарі, взяті з інтернету, відповіли три професійні водійки. Однак реалії показують, що роботи у цьому напрямку – непочатий край.
Про упередження й стереотипи щодо жінок за кермом та проблеми, які це спричиняє, говоримо з Тетяною Могилецькою.
* * *
«В останні роки тенденція несприйняття жінки за кермом зменшується, але, на жаль, все ж дуже присутня. Як я спостерігаю, майже немає цих стереотипів у молоді, ворожості чи зневаги не відчувається. А от у старшого покоління є», – ділиться співрозмовниця.
Однак до абсолютної взаємоповаги серед учасників дорожнього руху незалежно від статі ще далеко. Бо навіть як інструкторка Тетяна стикається з упередженням чоловіків щодо водійок.
«От, наприклад, реальна ситуація. Я їду поряд з ученицею. Моє авто позначене буквою «У» як учбове. Паралельно їде бус. У машині – відкрите вікно. І водій почав сміятися і голосно кричати до свого пасажира: «Дивися, баба бабу вчить!» Що це, як не глибоко підсвідомі хибні переконання, які ми мусимо долати?» – наголошує жінка.
Доволі часто і самі жінки керуються безпідставними упередженнями. Як розповідає Тетяна Могилецька, одного дня вже цієї зими вона набирала людей на «Блаблакарі» для вояжу в інше місто. Й от пасажирка зранку зателефонувала і відмовилася від поїздки. Мовляв, «сніжить, то, знаєте, я боюся з вами вирушати у таку погоду». А на уточнення, у чому страх, адже Таня – багато років за кермом і навчає інших, почула: «Тому що ви – жінка!»
- Довідково. У професію автоінструкторки Тетяна прийшла у 2017 році з рекламного бізнесу. Нині за плечима – чималий досвід. Вона – учасниця багатьох проєктів, зокрема – «Перехрестя. В житті, як на дорозі» та «Підвищення свідомості водійок та водіїв». У Луцьку спільно з міськрадою та місцевим автоклубом проводила сімейні трек-дні, де організовували любительські автозмагання для жінок і чоловіків, щоб покращувати водійські навички й руйнувати стереотипи. Втілює в життя багато власних ініціатив щодо безпеки на дорозі (наприклад, закуповує разом із ученицями й учнями та роздає світловідбиваючі браслети пішоходам і велосипедистам). Також, аби поділитися власним досвідом із більшою кількістю охочих сісти за кермо чи вдосконалити навички, заснувала свою онлайн-школу, де проводить навчання (переважно для дівчат з усієї України), акцентуючи насамперед на набутті впевненості, на доланні страхів, на формуванні правильного водійського мислення та напрацюванні безпечних автоматизмів за кермом, зимовому водінні, паркуванню. Її організація отримала грант на проведення безкоштовних офлайн-семінарів з безпечного водіння з виїздами в регіони України, й інструкторка вже втілила його в життя.
У Тетяни Могилецької – понад 20 років водійського стажу, бо сіла за кермо у 98-му. «Водійок було дуже мало. Що тоді чула? Навіть те, що баба за кермом – мавпа з гранатою. Але, разом із тим, не відчувала суцільного осуду та критики. Як і зараз: різні люди – різне ставлення. Була і підтримка. Бо, скажімо, в автошколі мене взагалі не навчили паркуватися, тож я заїжджала у якийсь двір і шукала, щоб виїхати звідти, чоловіка, який допоможе», – пригадує інструкторка.
* * *
Вона каже, чи не найбільше обурює, коли на людину клеять ярлик «кермувати не дано». І, на жаль, переважно це упередження стосується водійок. Підтримка потрібна нам усім у будь-якій справі. А жінки, які вирішують сісти за кермо, доволі часто не отримують її від найближчих людей, а ще стикаються з нерозумінням, зверхністю та кліше, які блокують їх на підсвідомому рівні, заважають почуватися впевнено на дорозі.
* * *
Доволі поширеним міфом, за словами Тетяни Могилецької, є твердження, що жінка не вміє паркуватися. «Це така неправда! Дівчата дуже гарно паркуються. Просто цьому треба вчитися. Це вміння, як ви розумієте, жодним чином не залежить від статі. У мене учениць – десь відсотків 90, учнів – 10. І так, є різниця у тому, як вони вчаться».
«Дівчата через ці стереотипи справді більше тренуються – і в результаті роблять це не те що не гірше, а навіть краще, бо – уважніше та акуратніше».
Чоловіки-водії доволі часто обурюються тому, що, на їхню думку, жінки їздять повільно, з низькою швидкістю. «З низькою чи за правилами?» – посміхається Тетяна. Високою швидкістю за кермом чоловіки ніби демонструють свою професійність, уміння водити, маневрувати. Але тут є і зворотний бік медалі. Бо саме перевищення швидкості – одна з найпоширеніших причин аварій.
- Довідково. За січень-грудень 2021 року на Волині зареєстровано 3095 дорожньо-транспортних пригод. За інформацією пресслужби Управління патрульної поліції в області, через перевищення швидкості торік трапилося 1012 ДТП, що становить 33 % автотрощ. З 595 автопригод із травмованими, які зафіксували протягом минулого року, перевищення безпечної швидкості стало причиною 280.
«Мені телефонують чоловіки і питають: «Ти можеш навчити дівчат, щоб вони не повзли по дорозі?» І відповідь тут одна: хлопці, милі мої, вам доведеться перевчатися, а не жінкам. Рух інтенсивний, автомобілів щораз більше і більше. Вам треба змінити ставлення до водіння. Це не перегони, не показ вмінь на дорозі, а безпека та повага до інших учасників руху».
«У нас зараз швидкість у населеному пункті – 50 км за годину. Вона не низька, а закріплена у правилах дорожнього руху. То про яке тоді «давай швидше!» може йти мова?» – аргументує Тетяна.
Попри це, у її практиці був доволі промовистий випадок. Вона з ученицею їхала трасою. Авто наздогнала та зупинила поліція. Бо, мовляв, повільно.
«Я аж уточняла у них, де є такий знак, що не дозволяє переміщуватися зі швидкістю 70 км за годину. Дивно було. А зупинку нам пояснили так: у поліції через таку швидкість виникла підозра, що водійка – у стані алкогольного сп’яніння», – розповідає Тетяна.
- Довідково. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більш як 50 км/год, а у житлових і пішохідних зонах — до 20 км/год. Поза населеними пунктами транспортним засобам дозволяється рухатись зі швидкістю до 90 км/год, на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою — не більш як 110 км/год. На автомагістралях максимально дозволена швидкість руху до 130 км/год.
* * *
Безліч сексистських жартів стосуються того, що, коли у жінки трапляється у дорозі поломка авто, вона є безпорадною, тоді як чоловік зможе дати цьому раду.
Тетяна Могилецька переконує: це теж давній стереотип, який немає нічого спільного з реаліями. «Ми з ученицями поїхали на станцію техобслуговування на їхніх авто, щоб там розповіли, як доглядати за машинами. Думали, що кожній працівник СТО покаже, відкривши капот, де вона може втручатися, а де – ні. Так от, ні! У сучасних авто, як пояснили майстри, все так облаштовано, що навіть моторні оливи водії не мають права самі перевіряти – все повинні робити тільки фахівці. Максимум, що можуть, – долити рідину в ємність для склоочисника».
«А що дійсно дуже треба знати про своє авто, то це правильно зчитати панель приладів. Бо автомобіль інформує, що з ним не так. І це – безпека руху», – ділиться власним досвідом співрозмовниця.
* * *
Також досі доволі поширеним є стереотип, що у більшості жінок є страх кермування, через який вони аварійно небезпечно реагують у випадку надзвичайної ситуації.
«Страшно – це добре. Страх дорівнює інстинкту самозбереження, – наголошує Тетяна Могилецька й уточнює: – Він просто не має блокувати нас, не дозволяти сісти за кермо. Його завдання – нас зберегти. Ми боїмося невідомого. Страх на початку водіння дуже потрібен. Уявляєте, якби у водіїв «виключили» його зовсім. Що було б?»
А от той «інший» блокуючий страх людям, які вирішують опанувати водіння, треба долати тренуваннями, повторами, доведенням водійських навичок до автоматизму Він може мати різні причини, але все ж ґрунтується на пережитому негативному досвіді (ДТП, перші проблемні виїзди, безвідповідальні інструктори, які, не даючи ґрунтовних пояснень початківцям, «кидають» їх в інтенсивний машинопотік, навіть перегляд новин про аварії). І подолати його можна лише досвідом.
«У перші виїзди людина не може кермувати, як профі. Це – дуже шкідливий стереотип, сформований тими, у кого вже є водійський стаж і хто забув про свої невпевнені кроки. Тому я переконую своїх учнів та учениць, що вони найперше мають усвідомити себе як початківців. Причому не тільки вони, а й їхні близькі», – каже автоінструкторка.
Вона наголошує, що не раз стикалася у роботі з тим, що відсутність підтримки від найрідніших людей теж дуже заважає опановувати водіння. Наприклад, вкрай поширеною є ситуація, коли чоловік критикує водійок (мовляв, нездари, не вміють, не знають), то саме цим він «блокує» свою дружину в опануванні водійських навичок.
Вона сідає за кермо і – боїться, бо ставить собі внутрішнє завдання одразу їздити досконало. Адже не хоче бути однією з тих, на кого котить бочку її кохана людина.
«У неї завищені вимоги до себе, які не дозволяють емоційно заспокоїтися за кермом, хоч усі базові навики були присутні. Дайте розуміння та підтримку – і людина поїде», – переконана співрозмовниця.
* * *
Саме розуміння та підтримка дозволяють ставати вправними кермувальницями ученицям Тетяни незалежно від віку. Бо хоч він і важливий, однак не є визначальним фактором. «Моя найстарша учениця мала 70 років. І вона опанувала механіку. Дуже впливало те, що при цьому мала підтримку доньки. І хай на певні вправи нам знадобилося більше часу, результатом пишаємося і я, і вони», – посміхається співрозмовниця.
* * *
Не має бути поділу автомобілів на «жіночі» та «чоловічі». Як вважає інструкторка, є пріоритетність у виборі авто (колір, форма, потужність двигуна, швидкість розгону і т.ін.), але залежить вона від особистих вподобань людини. Все інше – то маркетинг, який «нав’язує» вибір. І ґрунтується він дуже часто на давніх стереотипах щодо ролі чоловіка та жінки у суспільстві.
Із цього випливає ще одна проблема – так зване «джентельменство» на дорогах, коли чоловіки в порушення правил дорожнього руху поступаються жінці.
«Знаю багато таких прикладів. Ні до чого доброго це не призводить. Звертаюся до усіх учасників дорожнього руху: ніколи не треба цих нібито лояльних вчинків, які насправді небезпечні. Це призводить до ДТП», – стверджує Тетяна Могилецька.
Вона наголошує: на дорозі немає чоловіків чи жінок. Є учасники дорожнього руху, поведінка яких регламентована правилами. І це – єдиний визначник алгоритму дій.
«І мене чи вкрай обурює, коли ті, хто вражає себе профі, починають сигналити у спину. У правилах дорожнього руху вказано, що це можна робити лише задля уникнення аварійної ситуації. Уявіть – нерегульоване перехрестя, в’їзд в коло, початківець ще боїться, він більш обережний (і це правильно!). І тут – ззаду сигналять. Що це дасть? А те, що зазвичай такий звук тільки сильно налякає людину, спровокує більший стрес, вплине і на поточну ситуацію, і на час долання страхів у водінні», – розповідає Тетяна.
Категорично не сприймає автоінструкторка і практики маркувати машину «жіночими» наліпками. «То такий мій біль, така реальна проблема! Прошу усіх учениць – не клейте туфельку», – розповідає Тетяна.
Це неправда, що подібне маркування полегшує опанування водійської майстерності. Але що заважає у цьому – то безперечно. І, як свідчить досвід інструкторки, переважно наліпку з туфелькою вішає чоловік дружині. Це розповідають самі учениці.
«ЩО він хоче цим сказати? «Обережно, моя «баба» виїхала на дорогу!!!» Це хіба свідчить про повагу чи турботу? Такого немає у правилах – тож такого не має бути», – категорична у спростовуванні стереотипу водійка.
* * *
Все перераховане вище – далеко не повний спектр проблем, із якими найчастіше стикаються жінки, що вирішили сісти за кермо. Тому нещодавно, аби краще та швидше допомогти початківцям здолати свої внутрішні перепони, Тетяна Могилецька почала працювати у тандемі з психологинею.
А ще – пише мотиваційну книгу з акцентами на правильному водійському мисленні. «Розкладаю по поличках усе для тих, кому хвилювання і підвищена відповідальність взагалі по життю не дозволяють їздити. Якщо саме таких людей, які здолають власні страхи та нав’язані стереотипи, стане більше на дорогах, це вплине на культуру водіння, на безпеку».
«Все – у нас в голові. Ті, хто хвилюється, переживає, мусять сформувати позитивне мислення. А водіння – я це наголошую всім і всюди – дано кожному», – категорична у переконаннях Тетяна Могилецька.
Для тих, хто хоче або вже почав опановувати водіння, поради в автоінструкторки прості. «Насамперед, чітко-чітко усвідомте, сідаючи за кермо: усі на дорозі мають рівні права. Немає чоловічих і жіночих правил дорожнього руху. Є вимоги, дотримання яких гарантує безпеку. Є практика, яка доводить навички до автоматизму. Відкиньте стереотипи, страх не відповідати професійному рівню, почутий чи пережитий негатив», – наголошує Тетяна Могилецька і вкотре за розмову повторює: «Стати хорошими водіями можуть усі. Вірте і дійте!».
Текст Ольга БУЛКОВСЬКА
Фото Юлія КОЦЮБА
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
