Прямий ефір «Луцького радіо»

Лучанка лишила бізнес, щоб навчати жінок водити. Історія успіху Тетяни Могилецької

Лучанка лишила бізнес, щоб навчати жінок водити. Історія успіху Тетяни Могилецької
Тетяна Могилецька

Тетяна Могилецька з Луцька 17 років займалась рекламним бізнесом, а потім кинула цю справу і стала інструкторкою з водіння для жінок. 

Вона може навчити водити навіть тих, хто боїться дивитись у сторону керма. Просто пояснює складні механізми. Швидко розуміє, чому жінка боїться їзди. Бачить зв'язок між характером водіння і особистими проблемами водійки. 

Надихає не сумніватись у собі, не триматись за страхи і комплекси, а їхати і отримувати від цього задоволення.



Я сіла за кермо 20 років тому. Я вже не пам’ятаю, як це було. Тільки пам’ятаю, що погано їздила заднім ходом, тому, коли заїжджала у двір, то шукала чоловіка, який допомагав мені виїхати звідти.

Пам’ятаю, що мало що вміла, вийшовши з автошколи. Мене навчала дорога. І слава Богу, що навчала безпечно.

Тоді жінок за кермом практично не було. Було багато стереотипів щодо жінок-водійок. Зараз – значно менше.

Менше стереотипів у молоді і людей, які жили за кордоном. Такі люди не переживають, що зроблять щось не так.

А от жінки старшого віку дуже бояться. Багато годин іде на те, щоб допомогти їм повірити в себе, щоб вони зрозуміли, що справляться.

Існує міф про те, що комусь «не дано водити». Я не зустріла жодної людини, якій «не дано». Немає людей, які не можуть навчитись їздити за кермом.

Єдине, без чого неможливо стати водієм, – бажання. Коли до мене приходить учениця, перше, що я запитую, – чому вона хоче їздити. Все залежить від мотивації. Якщо страхи і невпевненість більші, ніж бажання, то, можливо, не вдасться дуже швидко навчитись. Просто комусь треба 10 занять, а комусь – 20.

Колись водіння вважалось тільки чоловічим заняттям. Звідти всі стереотипи. У дитинстві чим діти бавились? Дівчата – лялечками, хлопці – машинками. Це зараз все трохи змінилось.

Тетяна Могилецька з ученицею

Найстаршій моїй учениці – 70 років. То моя гордість. Жінка приїхала з Києва. Там вона намагалась навчитись у кількох інструкторів, але ті були нетерплячі.

У неї помер чоловік, якого вона дуже любила. Залишив авто. На згадку про коханого вирішила машини не продавати. Мріяла возити нею дітей на дачу.

І от її донька звідкись про мене дізналась. Привезла маму спеціально в Луцьк, щоб я навчила її водити.

Я була вражена цією жінкою. Вона прочитала стільки книжок про автомобілі, що теоретично могла розповісти про них більше, ніж я.

Ми навчались так: зранку тренування, в обід жінка відпочивала, а після обіду знову приходила тренуватись.

І вже на третій день вона повезла мене і свою доньку в тунель кохання.

З віком тренуватись важче, людина вчиться довше. Але якщо в 70 років можна сісти за кермо в машину з механікою і їздити, то значить можливо все!

Водіння – це значно більше, ніж керування технікою. Водіння – це особистісний ріст. Душа кличе на водіння, щоб подолати якусь свою слабку сторону. На 2-3 занятті я можу сказати, для чого жінці потрібно навчитись водити.

Була жінка, яка не дозволяла собі помилятись. Вона хотіла все робити ідеально. Водіння її навчило, що під час навчання помилятись – це навіть добре. Краще помилитись, коли ти під наглядом інструктора, ніж потім на дорозі.

«Водіння – це значно більше, ніж керування технікою»

За характером водіння можна зрозуміти, що відбувається в житті людини. Була учениця, яка розуміла, що водіння виховує у ній терпіння. Вона казала: «Я в житті так само поспішаю!»

У третьої була враження, що вона всім заважає. Їй треба було їхати десь збоку. Вона готова собою пожертвувати, щоб іншим людям було комфортно.

Найважче з тими жінками, яких не підтримують вдома. Якщо поруч є хтось, хто підтримує жінку, вірить у неї, їй легше навчатись. Якщо вдома бажання водити блокують, то навчання буде довше.

Були випадки, коли дівчата приховували, що вони йдуть на навчання. Зізнавались тоді, коли навчились водити.

Але якщо є блокування зі сторони чоловіка, я намагаюсь його залучити до процесу. У сім’ї, яка зуміла подолати це блокування, починається новий етап у стосунках. 

Я постійно говорю на уроках, що не можна залишати негативний слід в душі. Якщо спіткала невдача, ми боїмось, що вона станеться знову. Цей страх, як грудка снігу, притягуватиме до себе нові страхи. Вони наліплюватимуться, наліплюватимуться… Так можна дійти до депресії.

Якщо моя учениця злякалась і не вписалась у поворот, ми обов’язково вертаємось, разів 5 проходимо це, щоб повністю перекрити негатив. Щоб людина відчула, що вона може це зробити. 

Учениця не вписалась у поворот? Не біда. З Тетяною вони повторюють маневр, доки не вдасться

Люди, які потрапляють у ДТП через вину інших водіїв, зобов’язані сісти за кермо. Щоб своїм прикладом показати, як треба їздити. Не використовувати транспорт ти не зможеш. Тобі постійно треба буде кудись їхати і ти своє життя будеш довіряти іншим людям, які можуть допустити помилку.

А коли ти освоїш водіння, сам будеш нести відповідальність за своє життя. А так ти довіряєш це таксисту, маршрутнику… Невідомо, що це за водії і як вони їздять.

Спершу я боялась займатись із хлопцями. Під час навчання із дівчатами ми стаємо дуже близькі один одному. Людина переді мною оголюється, знімає маски, я бачу всі її емоції, знаю її секрети.

Але я, як лікар, теж маю «лікарську таємницю». Чужих секретів нікому не розказую.

Я переживала, як це буде, якщо навчатиму чоловіка. Думала: «Як буду його вчити?  Я ж теж буду бачити його емоції. Він же звик перед жінкою показувати силу». Але нічого, все добре. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Одяг від Андре Тана приніс удачу. Історія успіху Ірини Пасічник 

Часто мами приводять своїх синів. Я спочатку відмовлялась, бо хотіла допомагати тільки дівчатам, але потім зрозуміла, що мені треба періодично і з чоловіками працювати, щоб не стати зацикленою на чомусь одному.

Я жінкам завжди розповідаю, що на дорозі ми рівні. Не може бути такого, що чоловік має дати дорогу, бо ти жінка. Я прошу чоловіків таких речей теж не робити.

Я створила громадську організацію «Я водійка». У нас є група у вайбері. Долучаю туди учнів, а також патрульних, юристів, майстрів. Якщо у дівчат щось стається і вони не знають, що робити, то пишуть у групу.

Там третя сотня пішла. За три роки практично ніхто не видалився.

Я намагалась створити такий простір, щоб жінка знала, що завжди є люди, які можуть її підтримати у важкі миті.

Чоловікам легше навчитись водінню. У них більше розвинена зона мозку, яка відповідає за просторову уяву. Тому чоловіки швидше оцінюють відстань до об’єкту. Жінкам важче їздити заднім ходом, вписуватись у повороти, зрозуміти траєкторію руху.

У чоловіків більш розвинений тунельний зір, а в жінок – периферійний. Тому коли жінка виїжджає на дорогу, де нема розміток, їй важче зорієнтуватись, як їхати. Натомість жінки сприймають усе, що відбувається навколо.

Коли вони тільки вчаться водити, це заважає. Але згодом жінка стає хорошою водійкою. За статистикою, жінки рідше втрапляють в аварії з тяжкими наслідками.

Інструктором я працюю 2 роки. У 40 років до мене прийшло розуміння, що потрібно робити щось корисне для людей. Я займалась рекламним бізнесом і шукала користь там. Але там було досить складно. Я почала шукати, чим можу поділитись з іншими. Почала аналізувати, від чого я щаслива. Зрозуміла, що дуже щаслива, коли сідаю за кермо. За 20 років я не втрапила в жодну аварію, тож вирішила, що можу передати свої вміння іншим.

Я особливо вболіваю за жінок, бо бачу, що навчання в автошколі не проводять належним чином, хоча там досить хороші методики.

Всі складні механізми Тетяна може пояснити дуже просто

Я стажувалась в автошколі, щоб зрозуміти, чому після неї багато хто не їздить. Чоловіки-інструктори не зовсім розуміють стан жінок, які сідають за кермо. Тут не діє «чоловічий» метод – виїхати в місто на першому ж уроці.

Коли жінка не розуміє, що відбувається, і навколо ще 50 машин, для неї це стрес. Я проти таких методів. Я за те, щоб починати з майданчика.

Я маю свідоцтво інструктора, але закінчивши мої курси люди не можуть отримати посвідчення водія у сервісному центрі. У нас для цього треба пройти навчання в автошколі. Дуже часто буває, що людина теорію проходить в автошколі, а на практику приходить до мене.

Мрію створити автоцентр, де навчатимуть водити і змінюватимуть свідомість водіїв. В Україні з останнім проблеми. Дуже багато аварій стається через те, що людина неправильно оцінила ситуацію на дорозі чи переоцінила свої сили.

Пишу книгу про водіння. Маю кошти, щоб видати, але нема часу, щоб дописати. Час готувати команду інструкторів, адже хочу допомогти більшій кількості жінок. Сама більше 20 людей в місяць навчати не можу.

Перш, ніж стати інструктором, я детальніше вивчила будову автомобіля. Проте я вважаю, що не потрібно досконало розумітись у цьому.

Я маю дві освіти – дизайнерську і юридичну. Я за те, щоб люди змінювали свої професії, не боялися спробувати щось абсолютно нове. Це дуже цікаво.

17 років я була керівником фірми «Тенета», що займається графічним дизайном і поліграфією. За цей час трохи втомилась від управління командою.

Бути керівником – складно. Потрібно створити в колективі таку атмосферу, щоб всі так само викладались і цінували клієнта, як ти. Але це було цікаво. Я почала, коли була юна. Були часи, коли я о 12 ночі поверталась із роботи…

Мені подобались працівники, які мене підтримували і залишались довше після роботи, коли я їх про це просила. Але я так само цінувала тих, які могли сказати «ні». 

Питання погоджуватись чи не погоджуватись із клієнтом було завжди актуальним. І ми за 17 років дійшли до того, що все-таки кінцевий результат повинен задовольнити клієнта. Треба вміти знайти золоту серединку. 

Ми коли тільки почали бізнес, люди ще не звикли платити гроші за ідею. Вони платили за готову продукцію. Прийшов чоловік і каже: «У мене дизайн є, ви мені порахуйте, скільки коштує виготовлення».

Кажу: «Давайте ваш дизайн». Він: «Тобто? Він у мене в голові!»

Я пробувала себе в різних сферах. Одна з них – коучинг. Я рік працювала коучем і зрозуміла, що це не моє. Але знання, здобуті тоді, мені знадобились зараз. Я знаю, як поставити запитання учням, щоб зрозуміти їхній стан і зробити навчання ефективнішим.

Всі знання, які ви здобуваєте, у потрібний час згодяться. Навіть якщо зараз вам здається, що це вам ні до чого, прийде час і всі пазли складуться.

Якщо є бажання щось робити, довіряйте йому. Згодом ви зрозумієте, для чого вам потрібно було проходити курс масажу, арт-терапії, в’язання чи малювання.

У мене в 14 років була мрія: сісти за кермо і подорожувати світом. Пам’ятаю, як у років 17 потрапила у систему мережевого маркетингу. Нас там навчали ставити цілі. Я хотіла мати своє авто, але навіть не уявляла, як це можливо здійснити. Малювала карту мрій, клеїла автомобілі… Поставила ціль мати авто у 28, а купила у 25.

Мандрувати почала у 22 роки. Спершу їздила через тури, потім шукала дешевші способи. Згодом їздила автомобілем. Горджусь поїздкою в Албанію. Тоді я проїхала 4 тисячі кілометрів, долала гірські серпантини.

Я побувала у 29 країнах. Завжди говорила, що в Україні найкраще. А потім закохалась у Норвегію. У них високий рівень життя, але разом з тим збережена природа. Якщо струмочок тектиме, вони його ніколи не перекриють і не закладуть бруківкою. Ходиш у місті, а в ньому і ріки, і гори – як в дикій природі.

Мене завжди турбувало, як дотримуватись балансу між сім’єю і кар’єрою. Я раніше думала, що можу все сама. Була зайнята роботою, зароблянням грошей… Зараз вже інші пріоритети.

Я шукала золоту серединку у правах з чоловіками. Бо жінки часто хочуть рівних прав з чоловіком, але коли приходять в кафе, то раді, коли чоловік за них платить.

Зараз я знаю, що в таких випадках треба дати відповідь на три питання: хто я? де я? які маю наміри?

Якщо ти йдеш на ділову зустріч, маєш за себе заплатити. Якщо йдеш на побачення з чоловіком, який може стати твоїм нареченим, дай можливість йому заплатити за тебе і таким чином взяти відповідальність за тебе. Якщо ви зразу даєте йому зрозуміти, що можете справитись і без нього, він може подумати, що непотрібен вам. Або підтягнеться такий, що буде тільки радий, що жінка за все платить.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «У поліції нема чоловіків чи жінок, там є поліцейські». Недільна кава з Ольгою Шмігель

Ми, жінки, помиляємось, коли воюємо з чоловіками, доказуємо їм свою силу. Коли ми стаємо доказувати партнеру свою силу, він стає сприймати нас не як жінку, про яку хочеться турбуватись, а як конкурента, з яким хочеться воювати.

Коли я вчу дівчат міняти колесо, я завжди кажу: «Ми маємо знати, як міняти колесо, але ніколи не робити це самостійно». Шукайте чоловіка, щоб він допоміг. Коли ми робимо це самі, ми руйнуємо природний замисел. Ми не даємо можливості чоловікам, які навколо нас, проявляти свою мужність і силу.

Ідеальна жінка – легка, радісна, світла, смиренна. Вона створює навколо себе мир. Коли жінка щаслива, вона своєю енергією заряджає і чоловіка, і дітей.

Шукайте, чим себе наповнити. Якщо вас наповнюють танці, танцюйте. Якщо вас наповнює плавання – плавайте, якщо водіння – водіть.

Спілкувалась Наталя ХВЕСИК

Фото: Ірина КАБАНОВА

Передрук заборонений. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 30 секунд на шедевр. Як лучанка заробляє на зліпках з гіпсу


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Хроніка пригод Луцька і Волині. Вівторок, 9 липня. ФОТО
Наступна новина «Він вартий довіри», - Любомир Валіхновський про Вячеслава Рубльова
Останні новини
Схожі новини