Три місяці тому у Луцьку змінилася влада. Виконувачем обов’язків міського голови став укропівець Ігор Поліщук. А троє з п’яти заступників мера подали у відставку.
Один з них – екс-віце-мер Тарас Яковлев нині працює радником голови Волинської ОДА Володимира Гунчика. Каже, що допомагає губернатору у питаннях, пов’язаних з Луцьком. А відтак – точно знає, які рішення приймають теперішні керівники міста, і може дати цим рішенням свою оцінку.
Оцінку, треба думати, компетентну. Бо ж близько 10 років пропрацював у стінах Луцької мерії, з них останні два – на посаді першого заступника мера Миколи Романюка.
– Минає 100 днів, як у місті працює нова влада. Як оцінюєте її роботу?
– За такий короткий час дати об’єктивну оцінку важко. Можу лише стверджувати, що якихось абсолютно нових ідей чи підходів не видно. Реалізовуються проекти, розпочаті ще рік назад: щодо енергозбереження, будівництва доріг, прибудинкових територій тощо. Щодо чогось нового, то бачу і чую здебільшого розмови, обіцянки, слова, на яких зациклилися чиновники. Їх виконання поки не видно.
– Ну чому ж… Як мінімум є конкретні дії щодо кадрової політики. Звільняють чи переводять чимало керівників підрозділів.
– Є політичні посади, які дають можливість впливати на велику кількість людей. Наприклад, на виборах: змушуючи людей правильно голосувати. Я на 100% переконаний, що керувати соцполітикою чи освітою ставили слухняних людей, які передусім виконують вказівки.
НАД ЛПЕ ХОЧУТЬ ОТРИМАТИ КОНТРОЛЬ
– Нові керівники Луцької міської ради довго домагалися звільнення директора Луцького підприємства електротранспорту Ігоря Грицюка. Чому?
– Я думаю, тут є бажання отримати контроль над цим підприємством. Хоча Ігор Поліщук й стверджує, що влада не має права втручатись в господарську діяльність підприємства, що воно є незалежним, незважаючи на комунальний статус (і це дійсно так за законом). Але там «крутяться» величезні кошти.
– Тим не менше стверджувалося, що директор ЛПЕ допустив безліч порушень на підприємстві, зокрема непрозоро організовував тендери.
– Так, голослівних заяв було сотні. Але жодна не була доведена. Це просто слова, нічим не підкріплені. Законних підстав для звільнення Ігоря Грицюка з посади директора ЛПЕ немає.
А що є – так це недалекоглядне намагання усунути професіонала і «обнулити» досягнення минулих років. Грицюк три роки тому прийшов на ЛПЕ – і там почалися зміни. Зникли проблеми з заборгованістю зарплати. Налагодились зв’язки з польськими партнерами, з Польщі до Луцька привезли багато тролейбусів. Так – не нових, але в нормальному стані. Якби їх не купили – ЛПЕ просто вже б не було.
Теперішній директор системно впроваджував зміни. І на мою думку, було б правильно налагодити з ним співпрацю, а не «травити» його. Перш, ніж говорити про те, що він непрофесійний і «неправильні» тендери проводить – доведіть це!
– До речі, раніше влада стверджувала, що ЛПЕ отримає 4,9 мільйонів євро кредиту від Європейського інвестиційного банку на нові тролейбуси і реконструкцію мережі. Яка доля цього проекту?
– Цей проект не реалізовується. Договір не підписаний, робота не ведеться.
– Як ви оцінюєте заяви міської ради, яка каже, що компенсує пільгові перевезення ЛПЕ, але лише тоді, коли прийде новий директор?
– Підприємство електротранспорту – це об’єкт господарювання, який надає місту послугу з перевезення пільгових пасажирів. Держава заявила: витрати на перевезення пільговиків мусить покрити міський бюджет. Місто не готове це робити? Треба або судитися з державою, або виконувати зобов’язання. Казати «нам не подобається директор, тому ми не виконаємо зобов’язань» - абсурд. Послуга була надана, а значить повинен бути і розрахунок.
– До теми транспорту. Ігор Поліщук наголошував, що підняття вартості проїзду в маршрутках до 4 гривень – безпідставне. Ціну піднімали, коли ви були ще при владі. То що – ціну квитка в луцьких маршрутках таки зменшать?
– Не думаю. Підняття ціни було продиктоване реаліями: собівартістю послуг . Це було виваженим і правильним рішенням. Хоч і непопулярним. Але іншого виходу ми не мали, бо інакше весь транспорт просто зупинився б.
Якби цього рішення не прийняли ми – його б довелося б приймати теперішній владі. Тому хай подякують, що ми позбавили їх потреби робити важку, але потрібну роботу: приймати непопулярні і життєво важливі рішення.
Правоту моїх слів довести легко: за три місяці нова влада так і не знизила тариф. Хоча законні механізми скасувати рішення виконкому є: просто прийняти відповідне рішення на сесії. У влади є контрольована більшість – вони могли б це зробити. Але не зробили.
ЗА ШКОЛУ №27 ПРОГОЛОСУВАЛИ ЛУЧАНИ У 20015-МУ
– На останній сесії Луцької міської ради депутати зняли десять мільйонів гривень з будівництва школи №27. Ігор Поліщук казав: на ці гроші відремонтують вулицю Липинського. Виправданий такий крок?
– Я читав текст цього-рішення. Десять мільйонів гривень перекидають не лише саме на ремонт дороги. На це йде лише 2,7 мільйона гривень. Решта – на програми, поповнення статутних фондів комунальних підприємств.
Знімати гроші з будівництва школи - неправильно. Бо ж усі в міськраді говорять: хочемо добудувати школу. Але гроші знімають.
– Можливо, тому що у казні міста нема грошей? А школу може добудувати і держава…
– Перевиконання міського бюджету за перший квартал 2017 року – 49 мільйонів гривень. Ці кошти ще не розподілені. Ще за півроку перевиконання буде близько 70-80 мільйонів. Гроші є. І керівники міста мусять розуміти: ці гроші мають бути потрачені на потреби лучан.
А потреби лучан в цьому випадку очевидні. 55-ий мікрорайон активно розростається. З усіх боків від школи – нові будинки, в яких – сотні квартир. Їх купують переважно молоді сім’ї, в яких або вже є діти, або будуть.
На сьогодні у найближчій 26-ій школі – дев’ять перших класів. Школа розрахована на тисячу учнів, а там уже – дві тисячі! Туди вже не хочуть йти діти і вчителям там складно працювати. Тому потрібно якнайшвидше добудувати школу №27, тим більше, що вона готова на 85%.
Її добудувати можна вже до кінця 2017 року. Тоді вже наступного року вона може нормально запрацювати і тим самим розвантажити сусідні навчальні заклади.
– Тоді чому, на вашу думку, міська влада забрала гроші на добудову школи?
– Припускаю, що це може бути пов’язано з забудовником. Школу зводить підприємство «Житлобуд-2». Його керівник і власник – Леонід Стефанович, депутат від «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» у Волинській обласній раді. Я не стверджую, але припускаю, що усі перипетії навколо будівництва школи – це тиск політичних конкурентів. Взагалі у роботу мерії, нажаль, частенько вмішується політика.
– Проект школи критикували ще й за те, що у ньому передбачені діапроектори, більярдні столи…
– Школа проектувалася більше шести років тому. Автори проекту виходили з тогочасних реалій. Зараз ситуація інша. Які проблеми? Зміни до проекту можна внести просто на робочій нараді між управлінням освіти міськради і замовником будівництва – управлінням капітального будівництва Волинської обладержадміністрації.
Більше того – ці зміни вже внесені! Специфікацію матеріалів і обладнання взялися переглядати ще півроку тому! Над цим вже давно працює радник міського голови, потенційний директор школи №27 Олег Гребенюк.
Я втомився слухати про касетні магнітофони, передбачені в цьому кошторисі. Так, вони були там передбачені п’ять чи шість років тому. Але в чому проблема забрати їх сьогодні? Ні в чому. У списку біля потрібного поставили галочки, непотрібне викреслили – все!
– Була мова й про те, що басейн у цій школі – це зайві витрати на нагрів і очистку води, роботу тренерів. Мовляв краще переробити його у спортзал. Наскільки це виправдано?
– В мене зустрічне питання: чи заслуговує тисяча дітей на те, щоб мати басейн? Думаю, будь-які витрати будуть виправданими, якщо стільки дітей матимуть можливість оздоровлюватись в басейні. Це безцінна можливість і відмовлятись від неї – абсурд.
Переробити басейн у спортзал? Вивчіть спочатку, скільки у цьому районі басейнів, і кільки спортзалів. Тим більше, що у такому величезному спальному районі можна роботу басейну організувати так, що він, якщо не заробить, то відіб’є витрати. Я вважаю, що чим більше басейнів буде у Луцьку, тим краще.
– А зважаючи на те, що басейн майже готовий, чи можна його переробити?
– Ну як можна розламати чашу з французьким обладнанням за десятки мільйонів доларів, залити це все бетоном і зробити спортзал? І що ми будемо мати? Ні басейну, ні нормального спортзалу. Ще один спортзал розміром з волейбольний майданчик нікому «погоди» не змінить.
– Зважаючи на те, що з міського бюджету забрали десять мільйонів, передбачених на добудову школи, чи можна розраховувати на якесь збільшення державного фінансування?
– Коли держава дізнається, що міська рада зменшила фінансування школи, там задумаються: а чи потрібна в такому разі школа місту взагалі? Я нагадаю, що п’ять мільйонів в державному бюджеті вже передбачено. До кінця року є можливість отримати ще 10-15 мільйонів гривень. Але якщо місто обмежує фінанси на школу – це точно не є позивтивним сигналом.
Якщо школу не добудують – це буде величезна втрата для 55-го мікрорайону. До того ж добудувати школу № 27 обіцяв ще у 2015 році Микола Романюк. Виходить, тоді лучани обрали Романюка в тому числі й через те, аби щоб школа була добудована. І тимчасова влада не має права кардинально змінювати цей намір. Їхня функція, як і будь-якої тимчасової влади – підготувати місто до виборів, провести їх законно, якісно і передати повноваження новообраній владі.
– До речі, а можете назвати якісь, на вашу думку, позитивні рішення нової влади?
– Так, звичайно. Дуже добре, що Ігор Поліщук багато уваги приділяє центральному парку. Це правильно, бо ми маємо прекрасний, великий парк, який зараз, на жаль, не в такому хорошому стані, як хотілося б. Встановлення лавочок, смітників – це теж добре.
СМОРІД У МІСТІ БУДЕ ЩЕ ДОВГО
– Тема смороду у Луцьку не втрачає своєї актуальності. На вашу думку, міська влада правильно діє, намагаючись усунути проблему?
– Важко сказати. Адже я не бачу якогось комплексного підходу до вирішення цієї проблеми. Так, добре, що біоетанольний завод зупинив роботу. Але чому всі звинувачують тільки завод? Є й інші причини смороду. Врешті-решт стоки з Вересневого десятки років стікали на фільтраційні поля Гнідавського цукрового заводу. Тому проблема за тижні не вирішиться.
Треба про це чесно казати людям. А не кивати, що мовляв, ми закрили завод і все – проблема вирішена. Владі міста треба було чесно заявити: «Люди, вибачте, але ще півроку буде смердіти, що б ми не робили. Поки не зробимо каналізацію, поки воно там все, вибачте, не перегниє, не розкладеться, воно буде смердіти».
Чесно дивитися громаді в очі і говорити про реальність, не всі готові. Новачкам у владі завжди хочеться щось «прикрасити», аби швидше сподобатися виборцям.
«НІЧ У ЛУЦЬКОМУ ЗАМКУ» – ЦЕ ПОЛІТИЧНА РЕКЛАМА
– Цього року фінансування фестивалю «Ніч у Луцькому замку» взяв на себе благодійний фонд Ігоря Палиці «Тільки разом». Як гадаєте, для чого?
– Два місяці тому Ігор Поліщук заявив, що фестиваль не повинен стати інструментом для піару однієї людини. Після цього ми два місяці про «Ніч у Луцькому замку» і підготовку до неї нічого не чули. І лише незадовго до самого фестивалю з’явились перші анонси та інформація про те, що генеральним спонсором буде благодійний фонд Ігоря Палиці «Тільки разом»…
Так, з бюджетом два мільйони важко зробити фестиваль поганим. Величезний позитив у тому, що фестиваль такого рівня проводиться у Луцьку. Але й величезний негатив у тому, що змінюється кардинально формат, який напрацьовувався минулого року. Добре було б, аби цей фестиваль не залежав ні від кого, щоб він міг проводитись при будь-якій владі – зі спонсорами чи без.
Минулого року фестиваль був практично самоокупним, але цей формат зламали.
З МІСЬКОЮ РАДОЮ СПІЛКУЄМОСЬ БЕЗ КАМЕР
– Ігор Поліщук кілька місяців тому заявляв про факти ваших зловживань. Казав, що Яковлев допустив розтрату комунального майна, через що своє компетентне слово мусять сказати правоохоронні органи. Вам пред’являли якісь звинувачення чи підозри?
– Я про це дізнаюся виключно із засобів масової інформації. Найчастіше про це повідомляють інтернет-видання «Волинські новини» та телеканал «Аверс».
Утім, фактів ніхто ніяких не називає. Усе обмежується гучними і порожніми заявами. Знаю, що за голослівні звинувачення Ігор Поліщук уже отримав позов до суду від одного з депутатів Луцької міської ради. Якщо Ігор не припинить розкидатися порожніми і необдуманими звинуваченнями – припускаю, що це буде не єдиний судовий позов проти нього.
– Чим Ви зараз займаєтеся в якості радника голови Волинської ОДА?
– Моя основна функція – надавати консультації, співпрацювати з головою ОДА в тих питаннях, що пов’язані з містом. Все ж таки я маю серйозний досвід управління містом, я дуже добре знаю його проблематику. Зараз займаюсь питанням будівництва 27-ої школи.
Також за дорученням Володимира Гунчика я координую будівництво храму у Волновасі. Ми вже зібрали більше мільйона гривень і провели благодійний аукціон, кошти від якого спрямуємо на будівництво. У церкві працюватиме гуманітарний центр співпраці Луцька і Волновахи.
– Ваша посада передбачає якийсь контакт з міською владою?
– Так, і досить щільний.
– І як Ви його підтримуєте?
– Скажімо так: я професіонал і, слава Богу, фахівці Луцької міської ради теж. Нам вдається відокремити політику від господарських питань. Часом у нас виникають серйозні розходження в баченнях. Але це робота – я намагаюсь довести, що моя позиція правильна, мені намагаються довести, що їхня. В усьому іншому проблем немає.
– А вдається спілкуватись без камер щодо господарських питань?
– Так, вдається. Каву ми не п’ємо і пиво теж, але спілкування відбувається.
– Ви не приєднались до якоїсь політичної сили, маєте таке в планах?
– Ні і ні. Поки такого в планах не маю. Я взагалі ніколи не був в політичній силі. Були плани на рахунок «Самопомочі», але я не вступив в цю партію. Можливо це стало для мене певним застереженням, бо там все-таки не дуже комфортно було працювати. Яка б там партія не була, це постійно якась боротьба, а я завжди дуже багато часу приділяв господарці і вважаю себе більше господарником, а не політиком.
– Ви часто публікуєте у соцмережах фото, на яких ви разом з колишніми заступниками міського голови Сергієм Григоренком та Юрієм Моклицею піднімаєтесь на Говерлу, ходите у походи. А працюєте з ними?
– Вони дуже близькі мені по духу люди, до того ж – ми практично ровесники. Мені дуже комфортно було з ними працювати, коли ми були заступниками в Миколи Ярославовича, у нас збігались бачення щодо розвитку міста в більшості питань і це нас здружило.
Ми часто бачимося, разом відпочиваємо. Обговорюємо й ситуацію в місті, пробуємо якось на неї вплинути, бо ми всі активні люди і хочемо, щоб місто якісно розвивалося. Злочинно було б цього не робити.
Розмовляла Віталія САХНІК
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
