Перший рік сільський голова повинен йти позаду громади, - Сергій Яручик

Перший рік сільський голова повинен йти позаду громади, - Сергій Яручик

Сергій Яручик очолює Боратинську сільську раду вже  більше 15 років, а останні вибори до новоствореної ОТГ ще раз підтвердили, на скільки успішним менеджером він є. Більше 92% голосів виборці віддали за його кандидатуру, однак навіть після такого приголомшливого результату Сергій Олександрович скромно називає цей успіх командною перемогою, а не своєю особистою.

Наша з ним розмова на «Першому» про те, як перетворити звичайне село у процвітаюче, де шукати на це кошти, чому Боратин не захотів об’єднатися з Луцьком та, звісно, трохи про особисте…

- На нещодавніх виборах Вашу кандидатуру на голову Боратинської ОТГ підтримали 92 відсотки виборців. В чому секрет вашого успіху? За що вас так люблять місцеві мешканці?

 - Секрет не лише у мені, а в команді та людях, з якими ми працювали, і у тих справах, які нам вдалося зробити за весь період. Не можу сказати, що усе, що робилося на території Боратинської сільської ради, це виключно заслуга сільського голови.

Вважаю, що це заслуга усіх людей, які тут проживають, особливо депутатського корпусу, активу села… Люди, напевно, повірили мені, тим, з ким я працюю, їм до вподоби напрямок розвитку сільської ради, який ми обрали.

-А конкуренцію відчували, коли йшли на вибори голови ОТГ?
- Посада сільського голови для мене не є самоціллю. Я думав так: якщо люди виберуть мене, значить я працюватиму так, як і раніше це робив, хоча до об’єднання Боратинська сільська рада була однією, а після об’єднання буде зовсім іншою… Будуть нові підходи, нові можливості для розвитку територіальної громади. Напрямок, яким рухатися, я вже бачу…

А до конкуренції я ставлюся спокійно, бо завжди покладаюся на думку людей.

- Боратинська сільська рада і до об’єднання  була самодостатньою. Для чого вам потрібно було об’єднуватися з іншими селами?

- Об’єднання громад – це питання часу. Ми не є першими, бо до процесу децентралізації відносилися дуже обережно, вивчали досвід об’єднаних громад на території не лише Волинської області… Якщо взяти до уваги перспективний план, то Боратинська ОТГ мала б виглядати не так, але у спілкуванні з депутатами сільської ради, ми побачили об’єднання трохи по-іншому, врахувавши принцип добровільності.

Так, до Боратинської ОТГ ввійшли села Промінської та Баївської сільрад. Згідно ж плану, до нашої ОТГ мали б увійти Промінська, Лаврівська, Баківцівська та Радомишльська сільські ради.

Ми межуємо найбільше з Промінською сільрадою, а також з Баївською. Серед мешканців останньої проводилося опитування, згідно з яким більше 90 відсотків жителів виявили бажання приєднатися до Боратинської ОТГ.

- А ті села, які мали б до вас пристати, згідно плану, не виявляють бажання приєднатися?

- Ми не ризикнули їм пропонувати об’єднання, бо хочемо спробувати щось робити в такому форматі, як є зараз. Якщо побачимо, що наші можливості дозволяють і є прогрес, тоді ми готові до приєднання й інших територій. Думаю, рік-два ми попрацюємо у такому складі, як зараз.

- Є випадки на Волині, коли голови сільських рад чи районних адміністрацій чинять опір об’єднавчим процесам. Під час створення Боратинської ОТГ місцеві чиновники не ставили палки в колеса?

-  У нас все навпаки, бо голови районної ради та адміністрації – прогресивні люди, які чи не на кожній нараді наголошують, що процес децентралізації неминучий і вони підштовхували нас до об’єднання в хорошому сенсі.

З першого січня ми вступаємо в абсолютно інші бюджетні відносини, а до цього часу районна влада допомагатиме нам вирішити наболілі проблеми.

- Що отримає Боратинська сільська рада від створення ОТГ?

- В першу чергу ми відштовхуємось від фінансової складової. З 2014 року податок з доходів фізичних осіб до бюджету сільської ради не зараховується. Сільська рада існувала за рахунок акцизного збору, адже у нас на території є три заправочних станції… Після створення ОТГ ми повертаємо податок з доходів фізичних осіб в наш бюджет. Тобто, великі підприємства, які зареєстровані на території ОТГ, - Кромберг енд Шуберт, Гнідавський цукровий завод, підприємство «Ласка», комбікормовий завод – торгова марка «Вілія», платитимуть податки до бюджету Боратинської ОТГ. За рахунок цих надходжень ми плануємо зробити перший крок у розвитку новоствореної громади.

- У приєднаних селах, припускаємо, є чимало нагальних проблем, які потребують вирішення…

- Звичайно… Що найперше у децентралізації викликає тривогу? Це питання освіти. Коли об’єднуються громади, то одразу відбувається оптимізація шкіл. Ми не хочемо цього робити, тому усі освітні об’єкти будемо берегти. У дванадцятьох селах Боратинської ОТГ є п’ять шкіл. Ці школи потребують капіталовкладень, при чому не маленьких, але ми до цього готові. Не гарантую, звичайно, що все станеться швидко, але поки я є, буду намагатися зробити усе, щоб зберегти ці заклади освіти. Діти до цього часу там навчалися, здобували знання, нехай і зараз продовжують там навчатись, а ми зі своєї сторони зробимо для цього усе можливе.

Найбільше проблем сьогодні виникає у дошкільній освіті. На території об’єднаної громади є три дитячих садочки, ще один недобудований є в Рованцях.

Крім того, зараз триває процес розробки стратегії розвитку громади. Про неї ще зарано говорити, але впевнений, що наші жителі отримають дивіденди і в соціально-економічному розвитку, і культурному, і спортивному… Діти і дорослі повинні десь займатися. Ми повинні створити такі умови, щоб наші жителі не їхали в Луцьк, а мали куди піти на місці, незалежно від того, де вона живе – в Боратині, Баєві, Городищі чи Промені… Всі села повинні розвиватися в рівних умовах і це головне завдання голови і депутатів.

- Чи розглядали Ви варіант об’єднання з Луцьком?

- Ми обрали напрямок самостійного розвитку – хочемо самі створити громаду і показати, що можемо її розвивати. Ми вважаємо себе самодостатніми і хочемо, щоб усі села на своїх територіях отримували  максимум соціальних послуг. Розумію, що жителі нашої ОТГ багато послуг отримують в Луцьку, але наше завдання якраз і полягає у тому, щоб зробити ці послуги наближеними до кожного мешканця віддаленого села, - щоб гуртки були, спортивні команди, забезпечені школи…

На разі ми готові до тісної співпраці з Луцьком на умовах добросусідства.

- В Боратині найкраща адміністративна споруда, найкращий садочок в Україні, найкращий сільський спортивний комплекс у східній Європі, хороша амбулаторія… Боратин визнаний найкращим спортивним селом України. Чому Ви змогли досягти таких успіхів у розвитку, а інші села не можуть. І хіба причина лише у фінансуванні?

- Ми не досягли ще усього того, що хотілося б зробити, ще дуже багато планів є. Але починали з маленького. Дуже багато залежить від команди, людей… Сільський голова не повинен боятися залучати до справи сільських депутатів, актив села до співпраці. У нас кожен депутат був відповідальний за певну ділянку роботи.  Від фінансів теж багато що залежить, але левова часка звісно залежить від бажання громади.

Я б радив починати з реалізації маленьких проектів на території сільської ради, зробивши їх – у тебе починають вірити жителі, районна влада розуміє, що раз вони змогли зробити це, то можуть досягти чогось більшого. І ще одне: якщо взявся за щось, то обов’язково треба довести справу до завершення. Так ми працюємо.

- А розкажіть, як було 15 років тому, коли Ви вперше стали сільським головою? З чого починали свою роботу?

- Дуже добре пам’ятаю… Ейфорія минула після першого робочого дня і далі почалася щоденна праця. Було страшно, але головне – не розчаровуватися завчасно. Я запам’ятав слова одного з нинішніх депутатів, який сказав: «Перший рік сільський голова повинен йти позаду громади, другий рік – разом з громадою, і лише на третій рік він повинен йти попереду». От з третього року фактично ми і почали розвиватися.

- Знаємо, що в селах вічною проблемою є вивіз сміття. Ні для кого не секрет, що мешканці прилеглих до Луцька сіл, які працюють в обласному центрі і мають авто, викидають сміття у луцькі контейнери. Як у вас справи з вивозом сміття?

- Різні способи ми використовували у вирішенні цієї проблеми. Коли я став сільським головою у 2002 році, то сміття дійсно не вивозилося. Пробували робити платну послугу вивозу, залучали підприємців.

Відмовилися від встановлення смітників на вулицях, бо добре розуміємо, який вигляд він матиме за тиждень… Тому на сьогодні ми дійшли до рішення, щоб сміття вивозити безкоштовно раз на два тижні. Люди виставляються сміття над дорогою, техніка його збирає та вивозить на сміттєзвалище місцевого значення. Нам дешевше вивезти його безкоштовно, аніж ліквідовувати потім стихійні сміттєзвалища десь у лісах.

Після об’єднання громад плануємо створити комунальне підприємство та придбати сміттєвоз, щоб вирішити проблему сміття у приєднаних селах.

- Дороги у Боратині пристойні, а яка ситуація у приєднаних селах?

- У Боратині є така проблема у нових житлових масивах, які активно забудовуються. Шукаємо співпраці з мешканцями тих територій, щоб прокласти дорогу на умовах співфінансування.  Бо виходить, якщо людина вкладе в дорогу якусь суму коштів, то вона і переживатиме за її стан.

Так, доріг ще є багато, які потребують ремонту. В цьому році до 15 відрізків доріг було зроблено у нових масивах, але все залежить від тих людей, які там проживають. Двері сільської ради завжди відкриті.

По дорогах приєднаних сіл сам проїжджав, знаю про їхній стан, будемо займатися ними. Можливо, вдасться залучити грантові кошти.

- Подейкують, що від медичної реформи постраждають у першу чергу мешканці сільської місцевості. Що думаєте?

- Згідно медичної реформи, сільські бюджети будуть відповідати за первинну медичну ланку – амбулаторії, ФАПи. В Боратині є амбулаторія, ми її збудували, єдина проблема – кадрове забезпечення. Але я хотів би зберегти ФАПи, щоб там був медпрацівник, який міг би елементарні послуги надати, а взагалі плануємо відкрити відділення амбулаторії в інших селах, тому впевнений, що наші мешканці не матимуть проблем із медициною.

- Ви сказали, що Боратин має дві дорослих футбольних команди. Як вам вдається розвивати спорт?

- Маючи таку спортивну базу, хотілося б, щоб місцеві жителі були зацікавлені у спорті. Одна команда професійна – «Ласка», грає у чемпіонаті Волинської області, вона частково фінансується з сільського бюджету, частково завдяки спонсорам. Інша команда складається з жителів нашої сільської ради, вони грають у чемпіонаті району.

- Кубків у вас за спиною предостатньо. Що відчуваєте, коли команди привозять ці нагороди?

- Вже відчуваю тривогу, бо їх немає куди ставити (сміється. – Авт.).

- 15 років очолюєте боратинську громаду. Ви не втомилися?

- Об’єднання дало поштовх до розвитку, тому мені стало цікавіше працювати, певною мірою хвилююче навіть. Головне у роботі сільського голови – щоб не було самозаспокоєння. В нас є можливість стати найкращими, чому нею не скористатися?!

- Як ви відпочиваєте?

- Відвідую футбольні матчі… Розумію, що це погано, але на відпочинок маю мало часу. Часом читаю книги – у нас є хороша бібліотека. Останнім часом почав по-іншому дивитися на «Кобзар» Тараса Шевченка.

Спілкувалась Ірина Костюк

Фото Романа Домбровського


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина 21 листопада – День святого Михайла
Наступна новина Справа Бакая: кому заборгував екс-голова «Нафтогазу»
Останні новини
Схожі новини