Говорити про релігію – невдячна справа. Дражлива, важлива та ще й неоднозначна тема, де у кожного – своя правда.
Але говорити треба. Саме тому, що для величезної частини людей – це важливо. Особливо у нас, на Волині. Де більшість населення вважає себе православним. І де в контексті подій навколо створення помісної цервки у багатьох загострюється істерія.
…На 28 лютого прихильники Московського патріархату оголосили «загальнообласне молитовне стояння» під стінами облдержадміністрації і показову ходу через центр Луцька.
Здавалося б, кого сьогодні здивуєш хресними ходами?
Але вкрай дивує головний меседж дійства: «Прийди і захисти своє право на віру!».
Такий собі «майдан» проти поганої влади і агресивних пцу-шників, які «захоплюють храми».
Мотиви акції протесту прихильників УПЦ МП – очевидно маніпулятивні. І це видно навіть мені – людині нерелігійній.
Чому?
По-перше, тому, що неозброєним оком видно: на «право на віру» ніхто не посягає. І вірячи УПЦ МП і, вірячи ПЦУ – одного, православного віросповідання. Яку ж тоді «віру» захищатимуть учасники «стояння»? До того ж я не чув про жодний випадок, коли прихильники ПЦУ заборонили відвідували храм прихильникам УПЦ МП.
По друге, які претензії до місцевої влади? Так, Томос і помісна церква стали частиною передвиборчої програми Порошенка. Так, мало хто вірить, що церква у нас відділена від політики (наголошую – саме політики, а не держави). Так, є чиновники, які в соцмережах радіють через переходи громад в ПЦУ. Є сільські голови, які відверто допомагають переходу релігійної громади свого села до ПЦУ. Є медіа, які акцентують увагу не так на повідомленнях прес-служби УПЦ МП про «захоплення» і «рейдерів», як на самому процесі переходу.
Але всі вони в підсумку зацікавлені у тому, щоб цей процес відбувався МИРНО.
Та і ініціаторами переходу є члени самих громад, а не направлені Порошенком, Савченком чи ще кимось «провокатори».
Місцеві ради, райдержадміністрації та правоохоронці намагаються забезпечити спокій і громадський порядок. Це їм насправді потрібно, адже російська пропаганда використовує кожен релігійних конфлікт, щоб нагадати, що в Україні прихожани «братньої» УПЦ МП «моляться в тепличках» і їх там «тисячі». На основі такого нагнітання російське керівництво робить заяви про «посягання на релігійну свободу» і вуаля! Хороший привід для тиску або антиукраїнської пропаганди.
По-третє, очевидно, що УПЦ МП насправді захищає не віру (її, як ми, з’ясували, ніхто не чіпає), а свою організаційну структуру та майно.
Демонстративна акція 28 лютого – це спроба «пограти м'язами». Показати: «разом нас багато, нас не подолати». Чи буде їх справді багато - це інше питання.
Очевидно, що всі громадяни України мають право вільно виходити на акції протесту та вільно висловлюватися про посягання на їх права. І державні структури зобов'язані гарантувати УПЦ МП право вільно захищати свою «віру».
Але і ті, хто так не думає, мають право називати речі своїми іменами. Що я й роблю, абсолютно відверто стверджуючи: в основі протестів УПЦ МП, їх акцій та публічних заяв про «захоплення храмів» - не «захист прав віруючих», а бажання зберегти релігійну владу і контроль над майном церковних громад.
P.S.
Так, ця тема мене хвилює, хоч за переконанням я людина не релігійна. Вже колись писав про те, наскільки сильно церква впливає на свідомість суспільства, тобто тих, хто живе поряд із нами, поряд зі мною. Є релігійні діячі, яких я дуже поважаю і поважаю їх принципи.
Але у випадку УПЦ МП, на жаль, надто часто ідеться про безкомпромісний консерватизм та ігнорування критичного мислення. Нині до цього додалися речі, які мають цілком світське значення - нагнітання істерії, мова ворожнечі, окремі сутички та навіть один випадок застосування зброї. Загалом це точно не піде на користь нашій області.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
