В останню путь провели відомого на Волині архітектора, колишнього міського голову Луцька Юрія Сулівіна, серце якого зупинилося напередодні.
Про це пише ІА «Волинські новини».
Рідні, близькі, товариші й колеги 14 грудня прийшли до луцького Будинку панахиди, аби віддати останню шану людині, яку любили й поважали, якою захоплювалися й цінували, яка за прожиті 83 роки зробила дуже багато для Луцька і Волині.
Юрій Михайлович Сулівін народився в 1938 році в місті Таганрог Ростовської області в сім’ї робітника. Після закінчення Київського інженерно-будівельного інституту в 1961 році розпочав свою трудову діяльність в місті Луцьк.
Спочатку працював старшим архітектором, потім – головним інженером Волинського міжколгосппроекту. В 1962-1966 роках – головний інженер проекту Волинського філіалу «Діпроміст», пізніше – виконувач обов’язків начальника відділу в справах будівництва і архітектури виконкому обласної Ради депутатів трудящих, заступник голови, головний інженер обласного міжколгоспного об’єднання з будівництва. З листопада 1970 року – директор Волинського філіалу проектного інституту «Укрколгосппроект».
З червня 1975 року по грудень 1979 року Юрій Сулівін перебував на посаді голови Луцького міськвиконкому.
Усі, хто знав Юрія Сулівіна, відзначають його професійність і відданість справі, називають його беззаперечним авторитетом, мудрим керівником і надійним другом. А для найрідніших він назавше лишиться найкращим і найдорожчим чоловіком, татом, дідусем.
«Тато був надзвичайно доброю і ніжною людиною, але водночас справедливим, а іноді навіть суворим, – із сумом пригадує донька Ірина Сулівіна. – Головна його риса – доброта. Він був дуже чуйний до людей, щирий у спілкуванні і ставленні».
«Багато людей впізнавали його навіть тоді, коли він давно був на пенсії. Років десять тому, як він уже був старенький і після інсульту, ми їхали з ним у громадському транспорті, то люди підходили, віталися, це було дуже приємно, – відзначає вона. – Та при всій зайнятості на роботі, він примудрявся ще й готувати вдома різноманітні смачні страви, умів порадувати нас. Пригадую, що на його кулінарних витворах завжди були малюнки: то майонезом, то кетчупом. Як у нього душа співала, то народжувалися справжні картини».
Син від другого шлюбу Сергій Якимчук додає, що сім’єю Юрій Сулівін надзвичайно дорожив.
«Це був батько, який несказанно любив своїх дітей, робив для них усе, любив свою сім’ю. Він був нашим оберегом і опорою, – зауважує. – Дуже добра й освічена людина».
Ще одна донька Оксана Сулівіна розповіла, що їхній тато був напрочуд прогресивним.
«Він був, як тепер кажуть, дуже продвинутий. Все дитинство минуло з татом. Разом малювали, разом на риболовлю їздили. Мав дуже багато захоплень, займався фотографією, разом з ним їх проявляли. Навіть знімав відеофільми. З ним завжди було цікаво і спокійно. І завжди намагався приділяти час сім’ї», – поділилися зворушливими спогадами вона.
Надзвичайно болісною втратою називає відхід Юрія Сулівіна його колега Юрій Казмірук.
«Свого часу, у 1989 році, коли я приїхав у Луцьк, то поміняв Юрія Михайловича на посаді головного архітектора Волинської області. Він людина на Волині знана, поважна, тому що тривалий час працював і міським головою, і на керівних посадах у будівельному комплексі, – пригадує архітектор. – Дуже багато об’єктів збудовано за його сприяння та під його керівництвом і в обласному центрі, і на Волині загалом».
«Це людина, яка мала величезний авторитет, і не одне покоління управлінців було ним виховане, – продовжує Юрій Казмірук. – Ми як архітектори хотіли на нього рівнятися, тому що він по суті єдиний з архітекторів на зорі своєї кар’єри працював у адміністративних органах, був здатен управляти таким великим містом. Працювати міським головою в той час, працювати в будівельній організації, бути директором «Діпроміста», «Волиньагропроекту»… Навіть якось символічно, що ми відправляємо його в останній шлях за кількасот метрів від місця, де він тривалий час працював».
«Прекрасна людина, добрий по натурі чоловік. Дуже велика втрата. Ми його дуже шануємо», – додав Юрій Казмірук.
«Працював з покійним Юрієм Михайловичем, був заступником при його роботі обласним архітектором. Такого керівника, такої людини треба пошукати: розумний, толерантний, спокійний, розважливий. А ще він був прекрасним товаришем. Ми з ним і працювали, і відпочивали. Тільки хороші спогади. Дуже шкода, що його не стало. Сумуємо. Такий чоловік пішов…» – поділився щемними спогадами архітектор Яким Сеник.
«У 1980 році я переїхав з Чернівців. На другий день, думаю, пройдусь-но, погляну на місто. І побачив вивіску обласного управління архітектури. Заходжу туди й одразу наважуюсь зайти до керівника. Кажу, мовляв, візьміть на роботу. Він так подивився на мене, послухав, розпитав і все – ти наш! І так я майже сорок років пропрацював під його керівництвом, – пригадав архітектор Тарас Шевчишин. – Це дуже прониклива людина, яка бачила інших наскрізь. Чудова людина. Дуже жаль, що уже не з нами».
Поховали Юрія Сулівіна на міському кладовищі в Гаразджі поруч з дружиною.
«Перший» висловлює щирі співчуття рідним та близьким Юрія Сулівіна.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
