Третій день Великодня у Смідині починає унікальну традицію. Зазвичай, у багатьох селах Волині в цей день відзначають проводи, поминання померлих рідних. У Смідині ж – своє.
Тут палять багаття просто у дворах у сходяться до сусідів говорити про померлих. Звичай дивом дожив дотепер. Навіть у 21 ст смідинці йдуть «гріти мертвим ноги» і бережуть цю традицію. Цікаво, що збереглася вона лише у цьому селі, в інших навколишніх населених пунктах поминають рідних інакше.
* * *
З третього дня Великодня і увесь тиждень до наступного вівторка селяни збираються у когось із сусідів, зносять дрова і розпалюють багаття.
Кожен мусить принести свій оберемок дров. Сідають навколо багаття і розмовляють. Говорити під час цього незвичного ритуалу треба про померлих родичів. Таким чином поминають рідних. Згадують щось добре.
– Я запитувала у своєї бабусі: «Чого ви гріли мертвим ноги?». А вона каже: «Бо мати моя гріла і баба моя гріла». Ми урізноманітнили трохи цю традицію, бо ми вже тепер несемо до багаття ковбасу і крашанки, щось їмо, а раніше їсти було не заведено. Сидіти біля вогню у Смідині можуть до пів ночі. Якщо одного року сусіди палять багаття в когось одного, то наступного – черга когось іншого. Але йдеш селом – і то там, то там горить… – каже місцева мешканка і голова Смідинської ТГ Оксана Піцик.
Скільки віків у Смідині це роблять, один Бог знає. Але роблять, але – горить. Файна поствеликодня медитація, так вони проговорюють свої родинні історії і своє минуле.
Розкладають вогні або біля церкви на пагорбі, або за селом. Часто – на березі річки. Як стверджують дослідники традицій, це через те, що предки вірили, що на цей вогонь ідуть «грітися душі утоплеників».
Звичай сягає корінням язичницьких часів, коли люди вірили в очищення вогнем. Церква трансформувала цю традицію і трактувала це часто як «ватра біля гробу Господнього». Нині ж часто у сільських громадах священники звертаються до людей, аби ті не палили багать. Солідарні з ними і еменесники. У громадах тепер часто забороняють цю традицію, а у воєнний час – тим паче. Багаття у Смідині ж мають більш символічний характер, вони маленькі і розкладаються у дворах. Важливо, що кожен мусить принести трохи своїх дров. Вогонь горить у пам’ять про померлих. Вважається, що у поминальні дні (а часто це третій день Великодня) та у всю провідну неділю Господь відпускає померлих побути серед рідних. Можливо, саме тому у Смідині і «гріють їм ноги».
Цікаво, що до звичаїв так чи інакше причетних до вогню, можна віднести і традицію не вимикати світла у Великодню ніч. Колись у хаті усю ніч мусила горіти лампадка. Тепер на Волині просто лишають світло увімкненим в одній із кімнат.
Етнографи ж пояснюють ці традиції тим, що Великдень – це фактично трансформоване давню «свято весняного сонця». У давнину клали вогні на честь сонця та богині весни й кохання Лади, а внаколо них влаштовували розваги. Коли християнська церква зрозуміла, що не може побороти ці традиції, підлаштувала їх під себе.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.